PROFILPELAJAR.COM

Зорін Михайло Гаврилович
Зорін Михайло Гаврилович
Народився	29 вересня 1921; Костянтинівка, Сантуринівська волость, Бахмутський повіт, Донецька губернія, Українська СРР
Помер	16 червня 1986 (64 роки); Одеса, Українська РСР, СРСР
Країна	Українська РСР; СРСР
Діяльність	скульптор, педагог
Alma mater	Одеське художнє училище (1948) і Харківський художній інститут (1961)
Вчителі	Жук Михайло Іванович, Кудрявцева Ольга Миколаївна і Рябінін Микола Леонідович
Відомі учні	Філатова Олена Михайлівна, Чернова Галина Денисівна і Попова Людмила Геннадіївна
Заклад	Одеське художнє училище
Учасник	німецько-радянська війна
Членство	Спілка радянських художників України
Нагороди
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Зорін.

Михайло Гаврилович Зо́рін (29 вересня 1921, Костянтинівка — 16 червня 1986, Одеса) — український радянський скульптор і педагог; член Спілки радянських художників України з 1974 року.

Біографія

Народився 29 вересня 1921 року в місті Костянтинівці (нині Донецька область, Україна). 1937 року вступив до Одеського художнього училища^[1]. Брав участь у німецько-радянській війні. Нагороджений орденом Вітчизняної війни II ступеня (6 квітня 1985)^[2].

Після війни продовжив навчавння в Одеському художньому училищі, яке закінчив 1948 року. Був учнем Михайла Жука. У 1955—1961 роках навчався у Харківському художньому інституті у Ольги Кудрявцевої. Дипломна робота — скульптура «Механізатор» (керівник Микола Рябінін)^[1].

У 1961—1970 роках викладав у Одеському художньому училищі. Серед учнів: Микола Мордик, Олена Філатова, Галина Чернова. З 1970 року працював на Одеському художньо-виробничому комбінаті. Помер в Одесі 16 червня 1986 року.

Творчість

Працював у галузі станкової скульптури, переважно у жанрі портрету. Серед робіт:

портрети

«Машиніст Бондарєв» (1962, гіпс тонований);
«Народний артист СРСР Василь Василько» (1967, пісковик);
«Герой Соціалістичної Праці О. Нещадименко» (1970);
«Дочка Люда» (1970, мармур);
«Спортсменка Л. Петрова» (1971, мармур);
«Ударник П. Захарчук» (1972, оргскло);
«Ветеран російсько-японської війни С. Уласевич» (1974, тоноване скло);

композиція

«Літо» (1971, дерево, різьблення, точіння).

Автор пам'ятника «Розстріл біля чорної огорожі» у Бендерах (1968, горельєф, чавун; співавтор В. К. Петров; 46°49′31.9″ пн. ш. 29°28′16.2″ сх. д. / 46.825528° пн. ш. 29.471167° сх. д. / 46.825528; 29.471167)^[1].

Починаючи з 1950-х років розписував також порцелянові вироби (чашки з блюдами)^[1].

Брав участь в обласних, республіканських, всесоюзних мистецьких виставках з 1948 року. Персональна виставка робіт відбулася в Одесі у 1972 році^[1]. Окремі роботи зберігаються в Одеському художньому музеї.