PROFILPELAJAR.COM

Рябінін Микола Леонідович
Рябінін Микола Леонідович
Народився	31 липня 1919 ; Костромська губернія, Російська СФРР
Помер	9 березня 1992 (72 роки) ; Харків, Україна
Країна	СРСР; Україна
Діяльність	скульптор
Alma mater	Київський державний художній інститут (1945)
Відомі учні	Чумак Іван Михайлович, Литвинов Володимир Олексійович, Гасанов Раміз Фіруз-огли, Шилімова Олена Аполлінаріївна, Сидоренко Петро Миколайович, Кізієв Петро Іванович, Самусь Анатолій Федорович, Жуковська Любов Гнатівна, Ястребов Ігор Павлович, Юрченко Петро Павлович, Онищенко Сергій Степанович, Чеканьов Костянтин Іванович, Махринська-Степачова Галина Павлівна, Низова Емілія Миколаївна, Петренко Надія Іванівна, Павлов Юрій Павлович, Шилімов Анатолій Панасович, Зорін Михайло Гаврилович, Морозов Юрій Васильович, Дикий Андрій Арсентійович і Журавльов Дмитро Михайлович
Заклад	Львівський державний коледж декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша, Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва, Харківський художній інститут і Харківський художньо-промисловий інститут
Членство	Національна спілка художників України
Партія	КПРС
Нагороди	;
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Рябінін.

Мико́ла Леоні́дович Рябі́нін (31 липня 1919, с. Красне, нині Костромської області Росії — 9 березня 1992, Харків) — український скульптор.

Біографічні дані

Навчався в Московському художньо-промисловому училищі імені Михайла Калініна (1933—1937, викладачі С. Євангулов, Б. Ланге), в Московському художньому інституту імені Василя Сурикова (1937, 1941—1944, викладачі В. Домогацький, Л. Шервуд, О. Матвеєв). Закінчив Київський художній інститут (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури; 1944—1945), де навчався у Макса Гельмана.

Викладав:

у 1946—1947 роках — у Львівському училищі декоративно-прикладного мистецтва (серед учнів Богдан Попович, Василь Власов, Зінаїда Расіна);
у 1947—1956 роках — у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва (серед учнів Василь Одрехівський);
у 1956—1966 роках — у Харківському художньому інституті (серед учнів Костянтин Чеканьов, Володимир Петренко).

Член Харківської організації Спілки художників України від 1946.

Учасник республіканських, всесоюзних і міжнародних виставок з 1947. Персональна виставка: Харків — 1957.

Був членом КПРС від 1953 року.

Твори

Тематичні композиції:
- «Прикордонники» (1937),
- «Месник» (1945),
- «Кубинський повстанець» (1961),
- «Ми повернемося» (1974).
Портретні скульптури:
- «Олекса Довбуш» (1951, у співавторстві з Володимиром Сколоздрою),
- «Тарас Шевченко і Айра Олдрідж» (1953),
- «Гуцул» (1959),
- «Узбечка»,
- «Жінка з Нубії» (1967),
- «Андрій Желябов» (1979),
- «Мати» (1970—1971),
- «Микола Кибальчич» (1971),
- «Полтавчанка» (1975, вапняк, 55×36×36),^[1]
- «Сільська вчителька» (1975, граніт, 45×38×30),^[1]
- «Портрет тракториста С. Гончаренка» (1979, литий цемент, 56×62×49).^[2]
- «Портрет коваля П. Петренка» (1979, литий бетон, 25×53×18).^[2]
- «Телятниця Настя Бабич» (1982),
- «Телятниця Галя Бондарчук» (1982),
- «Офіціантка колгоспної їдальні» (1982).
- «Доярка Л. Хоменко» (1982),^[3]
Пам'ятник Михайлові Коцюбинському в Харкові (спільний проєкт з графіком Анатолієм Алло^[4]).
Пам'ятник-погруддя двічі Героєві Соціалістичної Праці Олександрові Морозову (Брянськ, 1982).

Звання, премії, нагороди

Народний художник УРСР (1964).
Член-кореспондент Академії мистецтв СРСР (1973).
Лауреат Сталінської премії (1952).
Нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора.

Примітки

↑ ^а ^б Художня виставка «Слава праці», присвячена XXV з'їзду КПРС, XXV з'їзду Компартії України. — К. : Реклама, 1977. — С. 32.
↑ ^а ^б Республіканська художня виставка до 110-річчя з дня народження В. І. Леніна. Каталог. — К. : Реклама, 1981. — С. 21.
↑ Фоменко В. М. Людина праці — герой мистецтва // Народна творчість та етнографія. — 1986. — № 3 (199). — С. 15.
↑ «Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь». — Том 1. — Москва: Искусство, 1970. — сторінка 115. (рос.)