Зброя відплати (нім.Vergeltungswaffe або скорочено V-Waffen) — назва ряду амбітних проєктів нацистської Німеччини зі створення зброї для більш дієвого бомбардування міст, як «відплату» за нальоти союзників[1][2]. «Зброя відплати» була одним з напрямків розвитку так званого «Вундерваффе».
У виступах пропагандистів Третього Райху як синоніми «зброї відплати» вживалися поняття «Спис Вотана», «Меч Зігфріда» та інші терміни з германо-скандинавської міфології[джерело?].
Починаючи з того часу, коли керівники Третього Райху на основі аналізу економічного та воєнного стану стали розуміти, що Райх починає програвати війну, «зброєю відплати» називалося багато зразків нової військової техніки. Усі такі зразки озброєнь призначалися для подальшого використання у війні з Великою Британією, однак після успішної висадки союзників у Нормандії, вони стали застосовуватися також по цілях на території Західної Європи. Основною «зброєю відплати» були ракети Фау-1 і Фау-2, а також артилерійська гармата Фау-3.