Заруба Наталія Іванівна

Заруба Наталія Іванівна
Народження14 (27) червня 1915 Редагувати інформацію у Вікіданих
Пенза, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть15 січня 2008(2008-01-15) (92 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
 Київ, Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СРСР
 Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанрпортрет, пейзаж, натюрморт і жанрове малярство Редагувати інформацію у Вікіданих
НавчанняКиївський державний художній інститут (1946) Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьхудожниця Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчительШовкуненко Олексій Олексійович, Григор'єв Сергій Олексійович, Іванов Михайло Інокентійович, Трохименко Карпо Дем'янович і Шаронов Михайло Андрійович Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленСпілка радянських художників України Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зЗаруба Костянтин Васильович Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиЗаруба Ірина Костянтинівна Редагувати інформацію у Вікіданих
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Заруба.

Зару́ба (Заруба-Берлявська) Наталія Іванівна (нар. 27 червня 1915, Пенза — пом. 15 січня 2008, Київ) — українська художниця; член Спілки радянських художників України з 1946 року. Дружина художника Костянтина Заруби, мати художниці Ірини Заруби.

Біографія

Народилася 14 [27] червня 1915(19150627) року і місті Пензі (нині Росія). Упродовж 1930—1934 років навчалась у Луганському художньому технікумі; у 1935—1946 роках (з перервою) — у Киїському художньому інституті, де її викладачами були зокрема Олексій Шовкуненко, Сергій Григор'єв, Михайло Іванов, Карпо Трохименко, Михайло Шаронов. Дипломна робота — картина «У хвилину затишшя» (керівник Олексій Шовкунеко).

Упродовж 1941—1946 років працювала художником у редакціях газет «Комуніст», «Радянська Україна», «Література і мистецтво», «Літературна газета», у 1945—1952 роках — у журналі «Україна».

Жила в Києві, в будинку на вулиці Микільсько-Ботанічній, № 14, квартира № 11 та в будинку на Михайлівському провулку, № 4, квартира № 4[1]. Померла в Києві 15 січня 2008 року.

Творчість

Працювала в галузі станкового живопису, створювала жанрові картини, портрети, пейзажі, натюрморти. Серед робіт:

  • «У хвилину затишшя» (1946);
  • «Після війни» (1947);
  • «Доменники» (1949);
  • «Натюрморт. Півонії» (1953);
  • «Айстри» (1953);
  • «Квіти» (1953);
  • «Річка Стугна на Київщині» (1955);
  • «Портрет дочки» (1958);
  • «Дитина, яка спить» (1958);
  • «У парку» (1959);
  • «Валя-школярка» (1963);
  • «Портрет Н. Осецької» (1963);
  • «Портрет Наталії Ужвій у ролі Стехи з драми Тараса Шевченка „Назар Стодоля“» (1963—1964);
  • «Осіннє сонце» (1968, картон, олія);
  • «Біла свитка» (1970);
  • «Автопортрет» (1970, картон, олія);
  • «Стара Лавра» (1980)
  • «Квіти» (1992, картон, олія).

Брала участь у республіканських виставках з 1947 року.

Деякі роботи художниці зберігаються в Національному художньому музеї України в Києві.

Примітки

  1. ↑ Заруба Наталія Іванівна / Довідник членів Спілки художнків України. Київ. 1998, сторінка 54 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 січня 2022. Процитовано 5 травня 2022. 

Література