Ініціатор скликання 1-го з'їзду Української партії соціалістів-революціонерів у 1907 році. Делегований фракцією есерів Київського університету до Ради студентських представників. 4 червня 1907 року за організацію студентських виступів був заарештований, виключений з університету і засуджений на довічне заслання в Сибір.
У 1914 став одним із засновників «Союзу визволення України», з якої незабаром вийшов, очоливши Закордонний комітет Української партії соціалістів-революціонерів в Відні, де також вів активну публіцистичну та видавничу діяльність (1914—1918). Перекладач наукової, політичної та художньої літератури з німецької та французької мов (К. Біхера, Вільгельм Віндельбанда, Франсуа́ Ола́ра та ін.).
Брав неофіційну участь як посередник між делегаціями Української Народної Республіки, Німеччини та Австро-Угорщини на мирних переговорах у Бересті в січні-лютому 1918 р. Весною 1918 р. заснував у Стокгольмі (Швеція) Українське інформаційне бюро.
У 1919—1920 — посол УНР у Фінляндії, а в 1920—1921 — посол УНР в Австрії.
Восени 1920 року в Відні постановою 3-й конференції УПСР був виключений з партії есерів. 4 січня 1921 році на установчих зборах Всеукраїнської національної ради його було обрано секретарем.
У 1927—1928 — головний редактор газети («Діло»Львів). Через проукраїнськість статей був змушений покинути Польщу і повернутися до Австрії, оскільки мав громадянство цієї країни. Продовжував видавничу і творчу діяльність у Відні.
У 1945 заарештований радянськими спецслужбами та засуджений до 15 років ув'язнення.
.svg){kind=small}
