PROFILPELAJAR.COM

Фінська підприємниця Армі Ратія (1912—1979), засновниця «Маримекко» — виробника текстилю та прикрас дому

Жінки-підприємиці — це жінки, які розпочали власну справу і керують бізнесом.^[1] У США жіноче підприємництво зростає з ХХ століття: у 1997 році частка власності жінок в американському бізнесі становила 26 %, а у 2012-му — майже 36 %.^[2] Прикладом американських підприємниць є Діана Гендрікс, Мег Вітман та Опра Вінфрі.^[3]

Історія

Термін підприємець, що позначає осіб, які мають ідеї щодо продуктів та / або послуг, які вони втілюють у бізнес, раніше був зарезервований для чоловіків.^[4]

До ХХ століття жінки керували малим бізнесом, щоб мати додаткове джерело доходів. Часто таким чином вони намагалися уникнути бідності або ж забезпечували себе після втрати чоловіка. У той час такі ініціативи не вважали підприємницькими — багато жінок все ж зосереджувалися на домашніх обов'язках. Наприклад, маючи значні бар'єри на шляху до освітніх можливостей та працевлаштування, чорношкірі жінки змушені були займатися низькооплачуваною роботою та домашнім господарством. В результаті вони займали підприємницькі ніші в шитті одягу, догляді за волоссям, хатній роботі та акушерстві. Нижчий рівень доходу, обмежений доступ до капіталу і расова дискримінація були та лишаються бар'єрами для жінок.^[5]

Жінки стали більш активними у діловому світі лише після того, як образ жінки у бізнесі став привабливим для широкої громадськості; однак це зовсім не означає, що до цього часу не було підприємиць. У 17 столітті голландські колоністи в Нью-Йорку жили у частково матріархальному суспільстві, де багато жінок успадкували гроші та землі, і завдяки цій спадщині стали власницями бізнесу. Однією з найуспішніших жінок цього часу була Маргарет Гарденбрук Філіпс, купчиня-власниця суден, що займалася торгівлею.^[6]

В середині 18 століття серед жінок було популярно володіти тавернами та роздрібними магазинами. Деякі заклади, наприклад, борделі, мали погану репутацію, і було ганебним займатися такою справою. Суспільство не схвалювало жінок, які займалися бізнесом; вважалося, що це позбавляло жінок ніжності та лагідності. Попри несхвалення суспільства, такі підприємиці, як Ребекка Лукенс, активно працювали. У 1825 році Лукенс почала керувати сімейним бізнесом — заводом металевих виробів та цвяхів, і згодом перетворила його на прибутковий бізнес.^[7]

У 1900-х, через прогресивніший спосіб мислення та зростання фемінізму, підприємиці стали прийнятими громадськістю і досягали успіхів. Жінки отримали право голосу в 1920 році, а через два роки Клара та Лілліан Вестропп започаткували інститут жіночих заощаджень і позики для поширення фінансової грамотності. З розвитком суспільства підприємиці ставали більш впливовими. Жінки пристосовувалися до змін: мадам Сі Джей Вокер скористалася бумом текстильної промисловості та розвитком залізниць і телеграфів і успішно продала засоби для догляду за волоссям, ставши першою афроамериканською жінкою-мільйонеркою. Керрі Крофорд Сміт була власницею агентства з працевлаштування, відкритого в 1918 році, і допомагала багатьом жінкам, надаючи їм можливість працювати.

Див. також

Примітки

↑ Women Entrepreneurs Law and Legal Definition | USLegal, Inc. definitions.uslegal.com. Архів оригіналу за 17 червня 2019. Процитовано 17 червня 2019.
↑ Bureau, US Census. Women-Owned Businesses. www.census.gov (амер.). Архів оригіналу за 17 червня 2019. Процитовано 17 червня 2019.
↑ America's Richest Self-Made Women 2019. Forbes (англ.). Архів оригіналу за 9 грудня 2021. Процитовано 17 червня 2019.
↑ «From Ideas to Independence A Century of Entrepreneurial Women.» Entrepreneurs.nwhm.org. N.p., n.d. Web.
↑ Walker's Legacy. (2016). «Black Women Entrepreneurs: Past and Present Conditions of Black Women's Business Ownership.» Walker's Legacy.
↑ Bostwick, Heleigh. «History's Top Women Entrepreneurs.» LegalZoom: Online Legal Document Services: LLC, Wills, Incorporation, Divorce & More. N.p., March 2009. Web. 18 Apr. 2014.
↑ Much, Marilyn (31 серпня 2018). America's First Female Industrialist Rebecca Lukens Was The Original Iron Lady. Архів оригіналу за 12 липня 2019. Процитовано 1 березня 2020.