Шеріл (Шеріл Дьюні), молода афроамериканка, працює у відео-крамниці у Філадельфії зі своєю подругою Тамарою (Валері Волкер). Вони заробляють додаткові гроші, знімаючи відео на замовлення. Шеріл зацікавлюється фільмами 1930-х років, в яких грають темношкірі акторки. Вона помічає, що ці акторки часто не згадуються в титрах. Подивившись один з фільмів тих часів з акторкою (Ліза Марі Бронсон), яка зазначена в титрах просто як «Жінка-кавун», Шеріл вирішує зняти про неї документальний фільм і з'ясувати більше про її життя.
В цей же час Шеріл знайомиться у крамниці з білою жінкою Діаною (Гвіневер Тернер), яка, на здивування Тамари, починає фліртувати з Шеріл. Діана просить Шеріл допомогти їй у виборі фільмів.
Для свого проєкту Шеріл починає брати інтерв'ю у людей на вулиці, запитуючи, чи знають вони про акторку «Жінка-кавун». Поставивши те ж питання своєї матері, вона з'ясовує, що мати пам'ятає цю акторку в обличчя. Мати розповідає Шеріл, що чула, ніби «Жінка-кавун» виступає як співачка у філадельфійських клубах. Мати радить доньці зустрітися з Лі Едвардсом (Браян Фрімен) — людиною, яка виконала багато роботи з дослідження фільмів за участю темношкірих акторів. Шеріл разом з Тамарою вирушають до нього, і той розповідає про культуру темношкірого населення Філадельфії 1920-х і 1930-х років. Він пояснює, що в ті дні афроамериканки грали переважно служниць.
Шеріл зустрічається з подругою своєї матері Ширлі, яка виявляється лесбійкою. Ширлі розповідає, що справжнє ім'я «Жінки-кавун» Фей Річардс і що вона також була лесбійкою. Також Ширлі сказала, що Фей жила з Мартою Пейдж, білою жінкою-режисером, і що Марта була злісною і потворною жінкою.
Між тим Діана продовжує знайомство з Шеріл. Вона запрошує її до себе додому. Шерил залишається з нею вечеряти, розповідає про свій проєкт. Спілкування переходить у флірт, і в результаті дівчата займаються сексом. Шеріл вирішує, що хоча Діана не її типу, але їй сподобалося бути з нею.
Потім Шеріл зустрічається з критиком Каміллою Паглія[en], яка направляє її в архів організації CLIT, де зберігається багато інформації про лесбійок. Там Шеріл знаходить фотографії Фей Річардс. За допомогою Діани Шеріл намагається зв'язатися з сестрою Марти Пейдж, яка заперечує, що Марта була лесбійкою.
У той час, як Шеріл і Діана зближуються, Тамара дає зрозуміти Шеріл, що Діана їй не подобається і вона не схвалює їхніх стосунків. Вона звинувачує Шеріл у бажанні бути білою, а Діану в тому, що чорні люди є для неї фетишем.
Шеріл дзвонить Джун Волкер (Шеріл Кларк), дізнавшись, що та була подругою Фей впродовж 20 років. Вони домовляються про зустріч, але Джун відвезли до лікарні і вона залишає Шеріл листа, в якому розповідає, що вона злиться на Марту Пейдж, і що та нічого не могла зробити з тим, чим було життя Фей.
У розлуці з Діаною, у сварці з Тамарою, Шеріл завершує свій проєкт.
Таємнича «Жінка-кавун», придумана режисером, насправді має реальних прототипів в особі Гетті Макденіел і Баттерфляй Маккуїн — американських темношкірих акторок, чиї імена часто навіть не вказувалися в титрах[2]. Прототипом для режисерки Марти Пейдж слугувала Дороті Арзнер.
↑
Haslett, T.; N. Abiaka (12 квітня 1997). Cheryl Dunye - Interview(англ.). Black Cultural Studies Web Site Collective. Архів оригіналу за 01.04.2011. Процитовано 21.03.2016.
↑ абHarry M. Brenshoff and Sean Griffin. Queer images : a history of gay and lesbian film in America. — USA : Rowman & Littlefield Publishers, Inc, 2006. — С. 242. — ISBN 0-7425-1971-6.(англ.)
Покоління (2011) • Loxoro (2012) • Роздягни мене (2013) • Mondial 2010 (2014) • Сан Крістобаль (2015) • Мами у вогні (2016) • Моя сестра лесбійка (2017) • Три сантиметри (2018) • Ентропія (2019)
