Естонське товариство натуралістів

Eesti Looduseuurijate Selts
Естонське товариство натуралістів

Будівля товариства в Тарту
Типнаукове товариство[d]
Засновано10 жовтня 1853
Правовий статуснеприбуткова асоціація (Естонія)d
Сфераприродничі науки
Країна Естонія
Штаб-квартираТарту
АфіліаціяАкадемія наук Естонії[1]
Вебсайт: elus.ee

Естонське товариство натуралістів (ест. Eesti Looduseuurijate Selts) — одне з найдавніших наукових товариств Естонії. Воно було засноване в 1853 р., і з моменту заснування є значною науковою організацією Естонії, що займається природознавством.

Товариство базується в Тарту на вулиці Вільгельма Струве, 2. Воно пов'язане з Тартуським університетом та Естонської академією наук. Товариство включає в себе 23 спеціалізовані секції[2]. Також товариство натуралістів претендує на звання найстарішого наукового товариства в країнах Балтії[2].

Товариство має велику бібліотеку, в якій зберігається більше 150 000 книг. Бібліотека спеціалізується на публікаціях про природу Естонії.

Історія

Естонське товариство натуралістів було створено 10 жовтня 1853 року. Перші 15 років воно було пов'язане з Лівонським товариством комунального господарства та економіки, а з 1878 року — з Тартуським університетом[2].

У 1905 році товариство заснувало комісію по озерах, яка займалася вивченням внутрішніх вод Естонії. Приблизно в той же час був створений бібліотечний комітет товариства. У 1920 році при товаристві відкрилася секція охорони природи, в 1921 році — секція орнітології, в 1928 році — секція ботаніки, в 1930 році — таллінський філія, в 1931 році — секція геології, в 1937 році — секція ентомології, в 1939 році — секція антропології, в 1940 році — секція фізики і хімії[2].

Товариство випускало 3 власних видання: неперіодичне видання «Архів природних наук Естонії» (з 1853 року), щорічне видання «Звіти Товариства дослідників природи» (1861 роки) і науково-популярний журнал «Еесті Лоодус» (1933 року)[3].

Під час Другої світової війни діяльність товариства на кілька років переривалася. У 1946 році товариство увійшло в систему новоствореної Академії наук Естонської РСР[3].

Голови товариства

  • Карл Едуард фон Ліпгарт (1853—1862)
  • Гвідо Самсон фон Гіммельшерна (1862—1868)
  • Карл Йоганн фон Зейдліц (1868—1869)
  • Карл Ернст фон Бер (1869—1876)
  • Фрідрих фон Біддер (1877—1890)
  • Іоганн Георг Драгендорф (1890—1893)
  • Карл Шмідт (1894)
  • Едмунд Аугуст Фрідріх Руссов (1895—1897)
  • Юліус фон Кеннель (1898—1899)
  • Карл Готфрід Костянтин Дегіо (1899—1901)
  • Григорій Левицький (1901—1905)
  • Микола Кузнецов (1905—1911)
  • Євген Шепілевський (1911—1918)
  • Борис Срезневський (1918)
  • Георг Ландесен (1918—1923)
  • Іоганнес Пііпер (1923—1929)
  • Пауль Когерман (1929—1936)
  • Хуго Кахо (1936—1939)
  • Теодор Ліппмаа (1939—1942)
  • Армін Епік (1944)
  • Карл Орвіку (1946—1952)
  • Харальд Хаберман (1952—1954)
  • Ерик Кумарі (1954—1964)
  • Ханс Трасс (1964—1973 та 1985—1991)
  • Ераст Пармасто (1973—1976)
  • Кууло Каламєес (1976—1985)
  • Калеві Кулл (1991—1994)
  • Тину Мьолс (1994—2004)
  • Марек Саммул (2004—2008)
  • Тину Війк (2008—2014)
  • Оліве Тіннь (2014—)

Примітки

Література

  • Линда Конго. "История исследовательских работ по естественным наукам в Эстонии в период до 1917 г." Таллинн: Валгус, 1987