Ернст Ріхтер
нім. Ernst Friedrich Richter
Основна інформація
Дата народження	24 жовтня 1808(1808-10-24)[1][2][3]
Місце народження	Гросшенау, Герліц, Саксонія[4]
Дата смерті	9 квітня 1879(1879-04-09)[1][2][3] (70 років)
Місце смерті	Лейпциг, Саксонське королівство, Німецький Райх[4]
Громадянство	Саксонське королівство
Професії	композитор, диригент, музикознавець, хоровий диригент, теоретик музики, музичний педагог, викладач університету
Вчителі	Christian Theodor Weinligd
Відомі учні	Amanda Röntgen-Maierd, Richard Zeckwerd, Stephen A. Emeryd, Martin Plüddemannd[5] і Оскар Пауль
Інструменти	орган
Заклад	Лейпцизька вища школа музики й театру імені Фелікса Мендельсона
Діти	Alfred Richterd
Файли у Вікісховищі

Ернст Фрідріх Едуард Ріхтер (нім. Ernst Friedrich Eduard Richter; 24 жовтня 1808, Гросшенау — 9 квітня 1879, Лейпциг) — німецький композитор, музикознавець і музичний педагог.

Вивчав право, а потім музику у Циттау та Лейпцигу. У 1843 році, разом з Феліксом Мендельсоном і Робертом Шуманом, увійшов до числа перших шести професорів новоствореної Лейпцизької консерваторії (викладав гармонію і контрапункт). Серед учнів Ріхтера, зокрема, Іван Кнорр, Гуго Ріман, Саломон Ядассоном, Джеймс Кваст, український композитор Микола Лисенко. Автор підручників гармонії (1853), фуги (1859) і контрапункту (1872), які користувалися популярністю в XIX столітті, але підданих різкій критиці Арнольдом Шенбергом (1911).

З 1851 року був органістом в різних лейпцизьких церквах, поки в 1868 році не зайняв, після смерті Моріца Гауптмана, пост кантора в церкві Святого Фоми, освячений перебуванням на ньому в першій половині XVIII століття Йоганна Себастьяна Баха. Автор мотетів, мес, пісень.

• Chisholm, Hugh, ed (1911). «Richter, Ernst Friedrich Eduard». Encyclopædia Britannica (Eleventh ed.). Cambridge University Press.