Ентомологі́чна збро́я — тип біологічної зброї, що використовує комах для атаки супротивника. Ідея такого використання існувала багато століть, але лише в 20-му столітті почала активно використовуватися для створення ефективної зброї. Зокрема, така зброя вже ефективно використовувалася Японією, а кілька інших країн розробляли або були звинувачені в розробці різноманітних видів ентомологічної зброї.

Ентомологічна зброя — певний тип біологічної зброї^[1], що використовує комах або безпосередньо для атаки, або як вектор для доставки біологічних агентів, таких як збудники чуми або холери. Фактично існують три різновиди ентомологічної зброї^[2]:

• перший тип залучає зараження комах патогеном та розпилення їх над районом призначення^[3]; ці комахи діють як вектори, заражаючи людей та тварин, яких вони здатні укусити;
• другий тип ентомологічної зброї використовує комах для прямого знищення сільськогосподарських культур; у цьому випадку комах не обов'язково інфікують, проте вони повинні представляти загрозу для сільського господарства^[3];
• третій тип залучає незаражених комах, таких як бджоли або оси, для безпосереднього нападу на супротивника^[2].

Ентомологічна зброя не є новою ідеєю; історики мають свідоцтва подібних методів у зв'язку з багатьма історичними подіями. Одним з прикладів може бути епідемія чуми 14-го століття в Малій Азії, що згодом привела до смерті 30-60% населення Європи та стала відома як Чорна смерть^[4]. Ця епідемія ймовірно вперше потрапила до Європи в результаті біологічної атаки за допомогою бліх-переносників чуми Кримського міста Кафа (зараз Феодосія)^[4].

Згідно з Джеффрі Локвудом, автором роботи «Шестиногі солдати» (Six-Legged Soldiers), найранішим використанням комах як зброї ймовірно було використання бджіл ранніми людьми^[5]. Бджоли та їхні гнізда кидалися в печери та інші укриття, щоб змусити супротивника вийти на відкритий простір^[5]. Локвуд також припустив, що Ковчег Заповіту міг бути смертельним через те, що він містив отруйних бліх^[5][6].

За часів Громадянської війни в США Конфедерація звинувачувала Союз у навмисній інтродукції клопа-арлекіна на Південь^[1]. Ці звинувачення ніколи не були доведені і залишається велика ймовірність того, що ці комахи потрапили на Південь іншим шляхом^[1].

Японія була єдиною країною, яка не тільки розробила, але у широких масштабах використовувала ентомологічну зброю протягом війни, майже виключно на території Китаю^[7]. Загін 731, сумно відомий японський загін біологічної війни, використовував заражених чумою бліх та мух-переносників холери для зараження населення Китаю^[7]. Японські військовики розповсюджували цих комах, зкидаючи з літаків бомби, на низькій висоті польоту, що були заповнені цими комахами^[8]. Хвиля епідемій, що виникла в результаті цих дій, коштувала життя від 440 тис. до 500 тис. китайців^[7][8][9].

Відомо, що Німеччина протягом війни проводила дослідження можливостей ведення ентомологічної війни^[8]. Головною метою програм цієї країни було масове виробництво та розповсюдження на території супротивника колорадського жука (Lepinotarsa decemlineata), націлене на знищення джерел харчування супротивника^[8]. Цей жук вперше потрапив до Німеччини в 1914 році як вид, інтродукований з Північної Америки^[10]. Немає жодних даних, що б вказували на дійсне використання колорадського жука як зброї будь-якою країною^[10], проте відомо про роботи зі створення такої зброї в Німеччині^[11].

Зокрема, Німеччина проводила випробування використання колорадського жука на південь від Франкфурту-на-Майні, де було випущено 54 тис. жуків^[10]. В 1944 році почалося значне зараження полів Німеччини^[10], проте його джерело залишається невідомим, що призвело до виникнення численних гіпотез. Наприклад, висловлювалися припущення, що ще могло бути атакою Союзників, невдалим тестуванням німців або природною флуктуацією^[10].

Серед країн-союзників, Канада першою здійснила спроби розробки зброї на основі комах-векторів^[4]. Після того, як стало відомо про розробку методу використання бліх як зброї Японією, Канада, а згодом і США, розпочали свої роботи у цьому напрямку^[4]. У колаборації з урядом США, Г. Рід, керівник військової лабораторії при Університеті Квінз в Кінгстоні (Онтаріо), сфокусував свої зусилля на використанні як векторів комарів, мух і блох, зокрема заражених чумою^[12]. Загалом протягом війни канадські успіхи залишалися кращими, ніж у решти Союзників^[4], для яких ентомологічна зброя не була серед головних пріоритетів^[4]. З початком подібних програм у США та Великій Британій, Канада почала співпрацювати з ними. У меншій мірі роботи зі створення біологічної, зокрема ентомологічної, зброї продовжилися в Канаді й після закінчення війни^[12][13].

Відомі також роботи зі створення ентомологічної зброї у Франції^[8]. Подібно до Німеччини, програми цієї країни також перш за все були націлені на використання колорадського жука для враження сільськогосподарських джерел супротивника^[8]. Вперше французькі експерти запропонували таке використання ще в 1939 році^[14].

Британські учені, такі як Дж. Голдейн, ще до війни вказували на уразливість як британського, так і німецького сільського господарства з боку колорадського жука^[14]. Протягом війни в Британії проводилися випробування цього методу, зокрема в 1942 році із США було завезено 15 тис. жуків для таких випробувань^[10].

У військових лабораторях СРСР проводилися ефективні роботи з розробки ентомологічної зброї в рамках програми, націленій на знищення сільськогосподарських культур та тварин супротивника. Радянські дослідники розробили методи перенесення комахами численних патогенів тварин, таких як збудник ящура, для перенесення якого використовувалися кліщі^[15]. Також відомі роботи з використання кліщів, що вражають птахів, для зараження курей паразитом Chlamydophila psittaci^[15]. Крім того, радянські інженери розробили методики автоматизованого масового вирощування комах, здатні отримувати кілька мільйонів паразитичних комах на добу^[15].

Протягом холодної війни США найактивніше досліджували перспективи використання комах як зброї. Військові дослідники розробили плани створення центру, здатного отримувати до 100 млн комарів-переносників жовтої гарячки на місяць^[8]. У доповіді Збройних сил США^[7] під назвою «Аналіз цілей ентомологічної зброї» наводилися найуразливіші ділянки на території СРСР, які США могли атакувати за допомогою ентомологічних векторів^[8]. Військовики також проводили випробування здатності кусатися неінфікованих комарів, скидуючи їх на американські міста^[8].

Північнокорейські та китайські офіційні особи звинувачували США у використання біологічної зброї, у тому числі ентомологічної, протягом Корейської війни. Ці ствердження завжли заперечувалися з боку США^[16]. В 1998 році, проте, Стівен Ендікотт і Едвард Гаґерманн підтвердили звинувачення у своїй книзі «США і біологічна зброя: Секрети початку Холодної та корейської воєн»^[12]. Книга отримала різні відгуки, тоді як деякі звинувачували авторів в конспирації та підтасовці фактів^[16][17], інші хвалили авторів за сміливість^[17] та знаходили ствердження авторів ймовірними^[18]. Проте, в іншій книзі С. Ендікотта того ж року були опубліковані радянські та китайські документи, які показували, що ствердження китайського і корейського урядів були частиною кампанії дезінформації^[18].

Протягом 1950-тих років США провели серію польових випробувань використання ентомологічної зброї. Так, Операція Біг-Ітч («велика чесотка») 1954 року була призначена дослідити ефект незаражених блох Xenopsylla cheopis^[14]. Операція провалилася через те, що деякі з бліх зуміли втекти та покусали всіх трьох членів екіпажу літака^[14]. У травні 1955 року понад 300 тис. комарів Aedes aegypti, потенційних переносників жовтої гарячки, було скинуто над штатом Джорджія з метою дослідження виживання скинутих з повітря комарів та їхньої здатності кусати людей^[19]. Ці дослідження стали відомі як Операція Біг-Баз («велике жужжання»)^[9].

Після цього у США було проведено щонайменше ще дві програми дослідження ентомологічної зброї, Операція Дроп-Кік і Операція Мей-Дей^[19]. Доповідь Армії США 1981 року підвела підсумок результатів випробувань та вартість різноманітних ефектів, асоційованих з використанням такої зброї^[19]. Доповідь була частково розсекречена, хоча деяка інформація, включаючи все, що стосувалося «Дроп-Кік», була з неї вилучена^[19] — зокрема доповідь містить розрахунки «вартості на смерть»^[3]. Так, вартість зброї на смерть, згідно з доповіддю, при використання комах-векторів із смертністю 50 % при атаці міста становила $0,29 в цінах 1976 року^[19]. Така атака повинна була привести до приблизно 625 тис. загиблих^[19].

США також використовували дослідження ентомологічної зброї у небойових ситуаціях. В 1990 уряд США фінансував програму вартістю 6,5 млн доларів з дослідження та вирощування гусениць^[20], призначених для скидання на плантації коки в Перу в рамках війни проти наркотиків^[20]. У 2002 році стало відомо про роботи з дослідження в лабораторії у Форт-Детріку комахи-вектора для перенесення вірусу, який мав заражати опіумний мак^[3].

Під час російського вторгнення в Україну (з 2022) російські пропагандисти неодноразово заявляли про нібито застосування Україною різноманітної біологічної зброї, в тому числі й ентомологічної.

У жовтні 2022 року представник Росії в ООН Василь Небензя заявив, що українці скидали з безпілотників комарів-збудників хвороб. За його словами, у США запатентували такий дрон, здатний поширювати заражених вірусами комарів^[21]. Ці голослівні заяви про «бойових комарів» спричинили хвилю іронії в інтернеті, зокрема, Міністр оборони України Олексій Резніков жартома заявив, що набирає до служби 300 тисяч комарів^[22].

Також російські пропагандисти звинувачували Україну у нашестях сарани, нібито спричинених Україною. Ці заяви не були підтверджені жодними фактами, сюжети в російських медіа були повністю постановними, а саме навмисне спричинення такого нашестя фахівцями розглядається як неможливе^[23].

Багато фахівців галузі вважають використання комах як векторів для перенесення хвороб найімовірнішим засобом біотероризму^[24]. Через те, що інтродуковані види вже поширені на всіх континентах, простежити джерело нового виду, що поширився на певній території, може бути дуже важко або зовсім неможливо^[25]. Дослідники розглядають комах набагато легшим засобом розповсюдження біологічних агентів, ніж власне біологічні агенти, залишені самі на себе^[26]. Вектори на основі комах легко збирати, а їхні яйця легко непомітно транспортувати^[26]. Ізоляція і доставка власне біологічних агентів, з іншого боку, часто буває дуже важкою та небезпечною^[26].

Під підозрою у здійсненні акції ентомоголічного біотероризму зараз знаходиться екотерористична група «The Breeders», представники якої стверджують, що саме вони випустили середземноморських плодових мух, які викликали зараження полів у Каліфорнії^[27]. За даними кількох джерел, існують свідоцтва, що підтверджують це ствердження^[11][28]. Цей паразит здатний атакувати велику кількість різних рослин, в результаті уряд Каліфорнії був змушений провести велику програму розпилення пестицидів^[27]. Представники групи в листі до мера Лос-Анджелеса Тома Бредлі зазначили, що вони ставили за мету вихід епідемії з-під контролю, що б зробило програму знищення паразиту фінансово збитковою^[27].

Конвенція про біологічну і токсинну зброю (BWC) 1972 року не згадує прямо комах у своєму тексті^[29], хоча текст прямо включає біологічні вектори^[29]. Стаття I цієї конвенції забороняє «зброю, обладнання та засоби доставки, розроблені для використання таких агентів з ворожими намірами або у збройному конфлікті»^[29][30]. Таким чином, згідно з текстом BWC, використання векторів на основі комах заборонене цією конвенцією^[31]. Проте, питання менш ясне щодо використання незаражених комах, що можуть використовуватися проти сільськогосподарських культур^[29].

• Bryden, John. Deadly Allies: Canada's Secret War, 1937—1947, (Google Books), McClelland & Stewart, 1989, (ISBN 0771017243).
• Garrett, Benjamin C. «The Colorado Potato Beetle Goes to War [Архівовано 7 червня 2011 у Wayback Machine.]», Chemical Weapons Convention Bulletin, Issue #33, September 1996, accessed January 3, 2009.
• Hay, Alastair. «A Magic Sword or A Big Itch: An Historical Look at the United States Biological Weapon Programme», (Citation [Архівовано 13 листопада 2012 у Wayback Machine.]), Medicine, Conflict, and Survival, Vol. 15 July—September 1999, pp. 215–234, (ISSN 13623699).
• Lockwood, Jeffrey A. «Entomological Warfare: History of the Use of Insects as Weapons of War» (Citation, Bulletin of the Entomological Society of America, Summer 1987, v. 33(2), pp. 76–82, ISSN 00138754.

• The Biological and Toxic Weapons Convention, official site, переглянуто 5 січня 2009.
• Bugs as bombs, Oregon State University, Department of Entomology, переглянуто 25 грудня 2008.

Ця сторінка належить до добрих статей української Вікіпедії.