PROFILPELAJAR.COM

Франк Еммануель Іссозе-Нґонде
Франк Еммануель Іссозе-Нґонде
фр. Franck Emmanuel Issoze-Ngondet
10-й прем'єр-міністр Габону
	29 вересня 2016 — 12 січня 2019
Президент	Алі Бонґо Ондімба
Прем'єр-міністр	Раймон Ндонґ Сіма
Попередник	Даніель Она Ондо
Наступник	Жульєн Нкоге Бекалє
Міністр закордонних справ Габону
	28 лютого 2012 — 28 вересня 2016
Попередник	Поль Тунґуї
Наступник	Паком Мубеле Бубея
Постійний представник Габону в ООН
	серпня 2008 — січень 2009
	листопада 2009 — березня 2010
Міністр енергетики Габону
	січень 2009 — червень 2009
Народився	2 квітня 1961; Макоку, Габон
Помер	11 червня 2020 (59 років); Лібревіль, Габон
Відомий як	політик, дипломат
Громадянство	Габон
Політична партія	Габонська демократична партія
Професія	дипломат
	Медіафайли у Вікісховищі

Франк Еммануель Іссозе-Нґонде (фр. Franck Emmanuel Issoze-Ngondet; нар. 2 квітня 1961 — 11 червня 2020^[4]) — габонський політичний діяч та дипломат, прем'єр-міністр Габону (29 вересня 2016 — 12 січня 2019), міністр закордонних справ Габону з 28 лютого 2012 до 28 вересня 2016 року, постійний представник Габону в ООН з серпня 2008 по січень 2009 року та з листопада 2009 до березня 2010 року, міністр енергетики Габону з січня 2009 по червень 2009 року, міністр зі зв'язків з парламентом та конституційних інститутів у середині 2009 року, у березні 2010 року був головою Ради Безпеки ООН^[5]. Член Габонської демократичної партії. Володів французькою та англійською мовами^[4].

Життєпис

Іссозе-Нґонде народився в місті Макоку^[4]^[6]. Він належить до народу кота, етнічної групи банту^[7]. З 1982 по 1986 рік навчався в «Університетському центрі політології та розвитку» в місті Лібревіль. У 1988 році закінчив ад'юнктуру в Національній школі адміністрації (фр. Ecole Nationale d'Administration) у Лібревілі.

Дипломатична та політична кар'єра

Еммануель Іссозе-Нґонде почав працювати в міністерстві закордонних справ у 1988 році, спочатку він був радником міністерства. З 1988 по 1990 рік працював науковим співробітником у відділі угод та міжнародних конвенцій^[4]^[6].

Працював радником з культури посольства Габону в Камеруні з 1990 по 1991 роки, першим радником посольства Габону у Великій Британії з 1991 по 1993 рік, першим радником посольства Габону в Канаді з 1993 по 1994 рік та першим радником посольства Габону в Німеччині з 1994 по 1997 рік^[6].

Іссозе-Нґонде був директором відділу країн Америки Міністерства закордонних справ Габону з 1997 по 1998 рік, директором відділу країн Європі з 1998 по 2000 рік.

З 2000 по 2006 рік Іссозе-Нґонде був послом Габону в Південній Кореї, одночасно також був послом Габону в Таїланді. З 2003 по 2004 рік був послом Габону на Філіппінах^[6].

У червні 2006 року Іссозе-Нґонде був призначений послом Габону в Ефіопії, та постійним представником Африканського союзу в Економічній комісії ООН для Африки Програми ООН з довкілля. У серпні 2007 року був призначений послом в Кенії, з одночасним виконанням обов'язків посла Габону в Ефіопії^[6]. У цей ж період був також головою підкомітету Африканського союзу з питань біженців, репатріантів та вимушених переселенців^[8].

Після двох років у якості постійного представника Африканського союзу, Іссозе-Нґонде був направлений в Нью-Йорк постійним представником Габону при Організації Об'єднаних Націй. Вручення вірчої грамоти Генеральному секретарю ООН Пан Гі Муном відбулось 25 серпня 2008 року^[4]^[6]. Він був постійним представником в ООН тільки за кілька місяців до свого призначення в уряді Габона як міністр енергетики, гідравлічних ресурсів і нових енергій 14 січня 2009 року^[9]. Після смерті президента Омара Бонґо 8 червня 2009 року, Іссозе-Нґонде був переведений 19 червня 2009 року на посаду міністра зі зв'язків з парламентом та конституційними інститутами^[10]. 22 липня 2009 року Іссозе-Нґонде був звільнений із посади міністра^[11].

У серпні 2009 року, під час президентських виборів, Іссозе-Нґонде був координатором президентської кампанії Алі Бонґо Ондімба в провінції Оґове-Івіндо^[12]. 5 листопада 2009 року Іссозе-Нґонде був знову призначений на посаду постійного представника Габону в ООН^[13].

28 лютого 2012 року Іссозе-Нґонде був призначений міністром закордонних справ Габону, замінивши на цій посаді Поля Тунґуї^[14]. 11 вересня 2015 року він був призначений на посаду державного міністра закордонних справ, франкофонії та регіональної інтеграції^[15]^[16].

28 вересня 2016 року президент Габону Алі Бонґо Ондімба призначив Іссозе-Нґонде прем'єр-міністром^[17]^[18], замість Даніеля Она Ондо^[19].

Новий уряд, очолюваний Іссозе-Нґонде, було сформовано 2 жовтня 2016 року^[20]^[21].

Іссозе-Нґонде брав участь у національному політичному діалозі 2017 року, як представник політичної більшості, та був одним із двох співголів цієї більшості, разом із Фаустіном Букубі^[22].

Особисте життя

Еммануель Іссозе-Нґонде був одружений із 2008 року, мав п'ятьох дітей^[6].

Літературна діяльність

Написав французькою мовою роман «Аскет у суді» (фр. Un Ascète Dans La Cour), який був опублікований видавництвом «L'Harmattan»^[4]^[23] 14 лютого 2007 року^[23].

Примітки

↑ ^а ^б ^в http://www.adiac-congo.com/content/gabon-franck-emmanuel-issoze-ngondet-sest-eteint-116766
↑ ^а ^б https://www.gabonmediatime.com/gabon-lancien-premier-ministre-issoze-ngondet-est-mort/
↑ ^а ^б https://www.jeuneafrique.com/998772/politique/gabon-lancien-premier-ministre-emmanuel-issoze-ngondet-est-decede/
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е "Gabon : Emmanuel Issoze-Ngondet prend ses fonctions à l’ONU" [Архівовано 2010-01-13 у Wayback Machine.], Gaboneco, 26 August 2008 (фр.).
↑ Security Council Press Statement on Côte d’Ivoire. Архів оригіналу за 2 листопада 2012. Процитовано 11 жовтня 2018.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж "New Permanent Representative of Gabon presents credentials" [Архівовано 25 жовтня 2012 у Wayback Machine.], United Nations press release, BIO/4013, 25 August 2008.
↑ "Un gouvernement hypertrophié à l'horizon déjà très bouché..." [Архівовано 2011-07-22 у Wayback Machine.], La Lettre du Continent, number 556, Africa Intelligence, 16 January 2009 (фр.)
↑ "ICRC president visits African Union headquarters" [Архівовано 7 вересня 2008 у Wayback Machine.], International Committee of the Red Cross, 8 November 2007.
↑ "Gabon : Frank Emmanuel Issoze-Ngondet intègre la nouvelle équipe gouvernementale" [Архівовано 2010-01-05 у Wayback Machine.], InfosPlus Gabon, 22 January 2009 (фр.).
↑ "Gabon: Composition du nouveau Gouvernement de Jean Eyeghé Ndong, reconduit dans ses fonctions" [Архівовано 2009-06-21 у Wayback Machine.], Gabonews, 20 June 2009 (фр.).
↑ "Six ministres absents sur la liste de la nouvelle équipe gouvernementale" [Архівовано 27 лютого 2012 у Wayback Machine.], Gabonews, 22 July 2009 (фр.).
↑ Désiré Clitandre Dzonteu, "Ali Bongo Ondimba à Makokou - « j'ai besoin de vous pour réaliser l'avenir du pays »" [Архівовано 27 лютого 2012 у Wayback Machine.], Gabonews, 18 August 2009 (фр.).
↑ "Gabon: Emmanuel Issoze-Ngondet renoue avec l’ONU" [Архівовано 27 лютого 2012 у Wayback Machine.], Gabonews, 6 November 2009 (фр.).
↑ "Gabon: formation d'un nouveau gouvernement" [Архівовано 2 грудня 2014 у Wayback Machine.], Agence France-Presse, 28 February 2012 (фр.)
↑ "Communique de presse - Nouveau gouvernement du 11 Septembre 2015" [Архівовано 30 січня 2018 у Wayback Machine.], Gabonews, 11 September 2015 (фр.).
↑ "Remaniement ministériel : Entre changements et chamboulements !" [Архівовано 15 вересня 2015 у Wayback Machine.], Gaboneco, 13 September 2015 (фр.)
↑ "Gabon president Bongo names new prime minister" [Архівовано 7 листопада 2017 у Wayback Machine.], Reuters, 28 September 2016.
↑ "Gabon : Emmanuel Issoze Ngodet nommé Premier ministre" [Архівовано 7 листопада 2017 у Wayback Machine.], Agence Gabonaise de Presse, 28 September 2016 (фр.).
↑ "Gabon : Emmanuel Issozé Ngondet prend officiellement ses fonctions" [Архівовано 7 листопада 2017 у Wayback Machine.], Agence Gabonaise de Presse, 30 September 2016 (фр.).
↑ "Gabon unveils 'inclusive' government after poll violence" [Архівовано 5 жовтня 2016 у Wayback Machine.], Agence France-Presse, 3 October 2016.
↑ "Gabon : Liste complète du nouveau gouvernement, dit d’ouverture" [Архівовано 12 січня 2017 у Wayback Machine.], Agence Gabonaise de Presse, 3 October 2016 (фр.)
↑ Mathieu Olivier, "Gabon : participants, durée, objectifs… Ce qu’il faut savoir sur le dialogue politique" [Архівовано 18 серпня 2018 у Wayback Machine.], Jeune Afrique, 29 March 2017 (фр.)
↑ ^а ^б "Un ascète dans la cour" [Архівовано 7 листопада 2017 у Wayback Machine.], Rue des Livres (фр.).

Посилання

Premier Ministre. Biographie [Архівовано 14 жовтня 2018 у Wayback Machine.]

Політичні посади
Попередник: Даніель Она Ондо	10-й прем'єр-міністр Габону 2016–2019	Наступник: Жульєн Нкоге Бекалє