Дружина фараона
Das Weib des Pharao
Жанр	драма, історичний
Режисер	Ернст Любіч
Сценарист	Норберт Фальк, Ганнс Кралі
У головних ролях	Еміль Яннінгс Пауль Бінсфельдт Фрідріх Кюне
Оператор	Теодор Шпаркуль, Альфред Гансен
Композитор	Едуард Кюннеке, Гуго Різенфельд
Художник	Курт Ріхтер
Кінокомпанія	Ernst Lubitsch-Film Europaische Film-Allianz
Тривалість	110 хв. 100 хв. (реставрована версія)
Мова	німий
Країна	Веймарська республіка
Рік	1922
IMDb	ID 0013741
Рейтинг	IMDb
Сайт фільму
Дружина фараона у Вікісховищі

«Дружина фараона» (нім. Das Weib des Pharao) — німий історичний німецький кінофільм режисера Ернста Любіча, знятий у 1922 році. Стрічка була останньою роботою Любіча перед його еміграцією до Голлівуду у 1923^[1].

Фараон-тиран Аменес (Еміль Яннінгс) сильно закоханий в грецьку рабиню Феоніду і відмовляється повернути дівчину її законному власникові — ефіопському цареві Самлаку (Пауль Вегенер). З цієї причини між обома народами виникає кривава війна. Проте Феоніда не кохає фараона і віддає перевагу юнаку на ім'я Рамфіс. Та, коханців, яким слід було здолати усі знегоди, закидає каменями натовп, а Аменес помирає чи то від серцевого нападу, чи то від нервового виснаження^[2].

Для зйомок фільму на околиці Берліна були побудовані повномасштабні декорації «єгипетського» міста — фортечні ворота, вулиця, площа, палац фараона. Декорації і розкішні костюми були створені постійним художником Любіча Алі Губертом. Для участі у фільму було задіяно більше 10 000 статистів. Зйомки велися декількома камерами, одна з яких була встановлена у гондолі повітряної кулі. Основним технічним нововведенням було використання нових американських освітлювальних ламп для зйомки нічних і темних сцен.

• Прем'єра фільму відбулася в Нью-Йорку (США) 22 лютого 1922 року; у Німеччині — 14 березня 1922.
• 17 вересня 2011 року у Німеччині відбулася прем'єра відновленої версії фільму. 18 жовтня цього ж року відновлена версія вийшла у США.

Довгий час існувала лише чорно-біла скорочена версія фільму. Роботи по реставрації цієї стрічки і пошуку бракуючих частин зайняли майже 10 років. Та все ж 600 з майже 3000 метрів плівки так і залишилися не знайденими. Але це не єдиний шматок, а окремі невеликі фрагменти по усьому фільму. При відновленні вони були заповнені написами пояснень і фотографіями. У 2011 році відбулася прем'єра відреставрованої версії в Новому Берлінському музеї з оркестром, який виконував музику Едуарда Кюннеке, написану спеціально для фільму у 1921 році. Одночасно ця відреставрована версія була показана телевізійним каналом ARTE^[1].

• Зигфрид Кракауэр. Глава 4. Потрясение от свободы // От Калигари до Гитлера = From Caligari to Hitler. A Psychological History of the German Film. — М. : Искусство, 1977. — 320 с. — 10 000 прим.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Дружина фараона

• Дружина фараона на сайті Filmportal.de(нім.)(англ.)