PROFILPELAJAR.COM

Дитячий будинок сімейного типу — окрема сім'я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.^[1]. Загальна кількість дітей у дитячому будинку сімейного типу не повинна перевищувати 10 осіб, враховуючи рідних. На виховання і спільне проживання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування беруть батьки. Діти перебувають у дитячому будинку сімейного типу до досягнення 18-річного віку, а в разі продовження навчання — до 23 років або до закінчення навчання.

Дитячі будинки сімейного типу створюються з метою забезпечення належних умов для виховання в сімейному оточенні дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Історія

Суспільство зобов'язане створити умови для підтримки соціально незахищених категорій дітей, не ізолювати їх від соціуму, а інтегрувати у нього через пріоритетність в соціальній політиці саме сімейних форм допомоги дітям-сиротам. Ці положення зафіксовані і в міжнародних документах (Конвенція ООН про права дитини, Декларація прав дитини, Всесвітня декларація про забезпечення виживання захисту і розвитку дітей тощо).

Освітня систему дитячих містечок SOS-Kinderdorf створив австрійський педагог, лікар Герман Гмайнер. У 1949 за його ініціативою у місті Імст був зведений перший будинок для дітей, позбавлених батьківського піклування. З часом ця система поширилась на переважну більшість країн світу.

У Радянському Союзі в 1988 році була прийнята постанова Ради Міністрів СРСР «Про створення дитячих будинків сімейного типу», яка юридично закріпила нову форму сімейного влаштування. Ця постанова передбачала створення дві соціально-виховні структури утримання дітей:

дитячі містечка із одноквартирних багатокімнатних будинків для проживання сімей, що виховують понад 10 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
окремі сім'ї, що виховують не менше 5 дітей-сиріт та проживають у багатокімнатних окремих квартирах, спеціалізованих будинках.

Під час впровадження цієї постанови виникли проблеми з створенням дитячих містечок у педагогічному плані. Проте відмова від поширення практики дитячих містечок, передусім, була пов'язана з проблемами економічного характеру. Друга форма дитячих будинків сімейного типу набула досить широкого впровадження.

В Україні

Початок створення дитячих будинків сімейного типу в Україні припадає на 1988 рік. У 2000 році існував вже 91 такий дитячий будинок у 22 областях, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, а у 2005 — 128.

Державна підтримка сімейних форм влаштування дітей-сиріт стимулювала суттєвий розвиток цього соціального інституту -станом на 1 січня 2009 року в Україні діяло 400 дитячих будинків сімейного типу, в яких виховувалося 2609 дітей.

Законодавче регулювання в України статусу дитячих будинків сімейного типу

Основою правового регулювання функціонування дитячих будинків сімейного типу в Україні є статті 256-5, 256-6 і 256-7 Сімейного кодексу України, Постанова Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 р. № 564 Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу та інші правові акти.

Згідно з законодавством, будинок сімейного типу в Україні створюється районними (міськими) державними адміністраціями. Держава надає сім'ї, яка бере на виховання дітей, фінансову та соціальну підтримку. Між батьками-вихователями та органом, який ухвалив рішення про створення дитячого будинку сімейного типу, на основі типового договору укладається договір про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу.

У дитячому будинку сімейного типу один із батьків (зазвичай, мати) не працює і займається вирішенням справ великої родини, тому передбачено здійснення загальнообов'язкового державного соціального страхування та збору на обов'язкове державне пенсійне страхування батьків-вихователів. Орган виконавчої влади виділяє грошові виплати на утримання вихованців, надає всіляку допомогу сім'ї, виплачує батькам-вихователям грошову винагороду. Разом з тим представники органів виконавчої влади періодично перевіряють умови виховання, утримання дитини, і якщо вони не виконуються, мають право розірвати угоду з батьками-вихователями. Батьки-вихователі отримують права опікунів або піклувальників без спеціальних на те повноважень.

Вихованці дитячого будинку сімейного типу не отримують нових сімейних правовідносин, вони мають право підтримувати особисті контакти з батьками та іншими родичами, якщо це не суперечить їхнім інтересам і не заборонено рішенням суду. Вони не втрачають статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, за ними залишаться пільги, які гарантуються державою таким дітям (отримання та збереження житлової площі та майна, влаштування на навчання тощо).

На дітей-вихованців дитячих будинків сімейного типу щомісячно виділяється державна соціальна допомога. Якщо дитина отримує пенсію, аліменти, стипендію, державну допомогу, то розмір соціальної допомоги визначається як різниця між передбаченою соціальною допомогою і загальними виплатами на дитину.

Див. також

Примітки

↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 р. N 564 Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу. Архів оригіналу за 28 грудня 2014. Процитовано 28 грудня 2014.

Джерела

Бордіян Я. І. Прийомні сім'ї та дитячі будинки сімейного типу як альтернативна форма влаштування дітей: державно-управлінський аспект // Ефективність державного управління . — 2012. — Вип. 30. — С. 255–261.
Дитячий будинок сімейного типу [Архівовано 16 квітня 2015 у Wayback Machine.]
Карпенко О. Є. З історії заснування дитячого містечка в Імсті [Архівовано 28 грудня 2014 у Wayback Machine.] // Збірник наукових праць «Педагогічна освіта: теорія і практика». — Випуск 10. — Кам'янець-Подільський: Видавець ПП Зволейко Д. Г., 2012. — 284 c.
Ромовська З. В. Українське сімейне право: підручник [для студ. вищ. навч. закл.] /Зорислава Ромовська. — К. : Правова єдність: [Алерта]: [КНТ]: [Центр учбової літератури], 2009. — 500 с.
Свіжа О. О. Дитячий будинок сімейного типу в системі видів улаштування дітей, позбавлених батьківського піклування // Форум права. — 2011. — № 1. — С. 864–872
Сімейний кодекс України [Архівовано 12 березня 2015 у Wayback Machine.]
Соціальна педагогіка. 5-те вид. перероб. та доп. Підручник./ За ред. Капської А. Й. — К.: Центр учбової літератури, 2011. — 488 с. ISBN 978-966-364-915-3
Ясеновська М., Білецька О.Права людини в дитячих будинках сімейного типу України. — Харків, 2004. — 152 с.