Ройл навчався в загальноосвітній школі Quarry Bank High School[en] в Ліверпулі, де активно займався різними видами спорту. Особливо він проявив себе у футболі, домігшись права грати за збірну ліверпульських школярів, в яку зазвичай залучали хлопчиків з середніх сучасних шкіл[en]. Там Ройл привернув увагу багатьох клубів, в тому числі, такого гранда, як «Манчестер Юнайтед», але саме клуб його рідного міста, «Евертон», виявився спритнішим за всіх і зміг першим підписати гравця.
Джо провів у рідному клубі 8 років, зігравши 270 ігор і забивши 119 голів[1]. Ройл дебютував у «Евертоні» у віці 16 років і був наймолодшим гравцем клубу, поки Джеймс Вон не побив його рекорд 10 квітня 2005 року. Протягом п'яти сезонів Ройл був найкращим бомбардиром «Евертона», зокрема, забивши 23 м'ячі в чемпіонаті 1969/70, які допомогли команді виграти чемпіонство[2], а потім зіграв у переможному Суперкубку Англії проти «Челсі» (2:1)[3].
У 1974 році «Манчестер Сіті» купив Ройла за 170 000 фунтів стерлінгів і Джо допоміг новому для себе клубу виграти Кубок ліги в 1976 році[4]. У листопаді 1977 року Ройл перейшов у «Брістоль Сіті», а в 1980 року став футболістом «Норвіч Сіті», в якому був визнаний гравцем року в 1981 році. У 1982 році (у віці 33 років) Джо був змушений закінчити кар'єру гравця через травму коліна. У 2002 році Ройл голосуванням уболівальників був включений до Зали слави «Норвіч Сіті».
Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 7 років, провів у її формі 6 матчів, забивши 2 голи.
Кар'єра тренера
«Олдем Атлетик»
Розпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, 1982 року, очоливши тренерський штаб «Олдем Атлетика» і пропрацювавши в цьому клубі дванадцять років. У 1991 році команда під його керівництвом виграла турнір другого дивізіону, заслуживши право грати у Першому дивізіоні (через рік перетвореному в Прем'єр-лігу). Також «Олдем» на чолі з Ройлем двічі виходив у півфінал Кубка Англії (в 1990 і 1994 роках), програвши обидва рази «Манчестер Юнайтед» в переграванні, а також дійшли до фіналу Кубка Ліги 1990 року, поступившись «Ноттінгем Форест».
Коли тренер збірної Англії Боббі Робсон ще в травні оголосив, що піде у відставку після чемпіонату світу 1990 року, кандидатура Ройла всерйоз розглядалася на заміну Робсону, незважаючи на те, що Джо керував клубом лише другого за рангом дивізіону англійського футболу. Але в підсумку, новим менеджером збірної Англії був призначений Грем Тейлор.[6]
У «Олдемі» у 1980-х і початку 1990-х років виступали кілька зірок англійського футболу тієї епохи. Серед них був нападник Грем Шарп — один з найуспішніших голеадорів 1980-х,[7] півзахисник Майк Мілліган[en] (який був проданий «Евертону» за 1 мільйон фунтів стерлінгів в 1990 році,[8] лівий захисник Ерл Барретт (який на початку 1992 року був проданий «Астон Віллі» за 1,7 млн фунтів стерлінгів, ставши на той момент одним з найбільш дорогих захисників в Англії)[9] і правий захисник Деніс Ірвін, який надалі провів 12 років у «Манчестер Юнайтед».[10]
У сезоні 1991/92, в першому за майже 70-річну історію клубу у вищому дивізіоні, «Олдем» посів 17-е місце, заслуживши право грати в щойно заснованій Прем'єр-лізі. Там у наступному сезоні команда змогла зберегти місце в еліті тільки завдяки кращій різниці м'ячів після того як в останньому турі здобула домашню перемогу над «Саутгемптоном» з рахунком 4:3. Однак наприкінці сезону 1993/94 клуб очікувала ще одна битва за виживання, і цього разу «Олдем» не зміг її виграти. Після поразки від «Манчестер Юнайтед» у півфіналі Кубка Англії, команда не змогла здобути перемогу в семи останніх турах чемпіонату і вилетіла з Прем'єр-Ліги.[11]
«Евертон»
У листопаді 1994 року Ройл замінив Майка Вокера на посаді головного тренера «Евертона» і в свій перший сезон завоював Кубок та Суперкубок Англії, втім в чемпіонаті посів лише 15-те місце.
Того ж літа 1995 року Ройл підписав найкращого бомбардира «Манчестер Юнайтед» Андрія Канчельскіса за клубний рекорд у 5 мільйонів фунтів стерлінгів, а «Евертон» посів шосте місце в Прем'єр-лізі та дійшов до другого раунду Кубку європейських кубків у своїй першій європейській кампанії за 11 років. Після цього 1996 року Джо Ройл підписав вінгера Гері Спіда з «Лідс Юнайтед» за 3,5 мільйона фунтів, а також заплатив новий клубний рекорд, 5,75 мільйона фунтів, за нападника «Міддлсбро» Ніка Бармбі, але їх форма в сезоні 1996/97 була менш переконлива, і після того як керівництво клубу не дозволило Ройлу підписати норвежців Туре Андре Фло і Клауса Ефтевога[no], він пішов у відставку.[12]. «Евертон» був лише на чотири очки вище зони вильоту, коли Ройл подав у відставку. У 2004 році Ройл був названий «Гігантом Евертона» за свої успіхи як гравець і тренер.[13]
«Манчестер Сіті»
У лютому 1998 року Ройл очолив «Манчестер Сіті». У той момент клуб був глибоко в зоні вильоту, і хоча Джо не міг врятувати клуб від вильоту, в наступному сезоні «городяни» вийшли в плей-оф, а через рік повернулися в прем'єр-лігу. «Манчестер Сіті» провів лише один сезон у верхньому дивізіоні, що призвело до того, що Ройла звільнили після вильоту в травні 2001 року.[14]
«Іпсвіч Таун»
У листопаді 2002 року Ройл очолив «Іпсвіч Таун», який у попередньому сезоні вилетів з Прем'єр-ліги[15]. У січні 2003 року клуб опинився на межі банкрутства, що призвело до відходу кількох провідних гравців, заборону трансферів і обмеження зарплатних фондів[16] . Ройл двічі виводив команду в плей-оф в 2004 і 2005 роках, але програв в обох випадках «Вест Гем Юнайтед». Кілька гравців були згодом продані клубам Прем'єр-ліги, після чого «Іпсвіч» фінішував 15-м в сезоні 2005/06, зайнявши найгірше місце в своїй історії з 1966 року, а Джо покинув клуб за «взаємною згодою» 11 травня 2006 року[17].
Подальша кар'єра
У грудні 2006 року Ройл був призначений патроном некомерційної організації Trust Oldham, офіційної асоціації вболівальників «Олдем Атлетик». У листопаді 2007 року кандидатура Ройла на пост головного тренера розглядалася клубами «Лестер Сіті» і «Віган Атлетік», але в обох випадках він сам відмовлявся.[18]
15 березня 2009 року Ройл, після відставки Джона Шерідана, тимчасово очолив «Олдем Атлетик»[19]. У квітні йому запропонували роботу на постійній основі[20], але 28 квітня Джо відмовився, оголосивши, що покине клуб після фінальної гри сезону[21].
2 червня 2014 року оголошено, що Ройл приєднається до «Норвіч Сіті» як консультант нового тренера Ніла Адамса[en].
14 липня 2014 року оголосили, що Ройл поряд з Девідом Ансвортом допомагатиме «Евертону» в розвитку молоді. А 12 травня 2016 року, після відходу Роберто Мартінеса Ройл допомагав Ансворту у фінальній грі «Евертона» в проти «Норвіч Сіті»[22][23].
↑Graeme Sharp. History of Everton FC(англ.). Архів оригіналу за 13 листопада 2007. Процитовано 10 липня 2018. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=404 (довідка)
↑Everton Results. EvertonResults.com(англ.). Архів оригіналу за 20 вересня 2021. Процитовано 10 липня 2018.
↑Facts(англ.). Архів оригіналу за 10 грудня 2011. Процитовано 10 липня 2018. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=404 (довідка)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 5 квітня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
