Леонід Іванович Грач
Народився	1 січня 1948(1948-01-01) (77 років) с. Бродецьке, Вінницька область, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР  Україна  Росія
Місце проживання	РФ
Діяльність	політик
Alma mater	Кубанський державний університет
Науковий ступінь	доктор історичних наук
Знання мов	російська
Членство	Верховна Рада України VI скликання, Верховна Рада України V скликання і Верховна Рада України IV скликання
Титул	Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим
Посада	народний депутат України[1], народний депутат України[2] і народний депутат України[3]
Військове звання	Полковник
Термін	1998–2002
Попередник	Гриценко Анатолій Павлович
Наступник	Дейч Борис Давидович
Партія	КПУ
Нагороди
Сайт	lgrach.ru
Медіафайли у Вікісховищі

Леоні́д Іва́нович Гра́ч (нар. 1 січня 1948, с. Бродецьке, Вінницька область, Українська РСР, СРСР) — український проросійський політик-комуніст, колишній Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим та народний депутат України трьох скликань.

Після анексії Криму змінив громадянство на російське. З 2014 — член Комуністів Росії.

Випускник Кубанського університету (1973—1979, правник) і Вищої партійної школи при ЦК КПУ (1983—1985, політолог). Доктор історичних наук: кандидатська дисертація «Партійне керівництво ідейно-теоретичним загартуванням господарських кадрів 1981-85 (на матеріалах Компартії України)» (1986); докторська дисертація «Методологічні основи ідеологічних наслідків рішень, що приймаються господарськими керівниками» (1991, Вища партійна школа).

1964—1966 — учень Житомирського ПТУ-5.

08.1966-07.1967 — столяр Житомирського педагогічного інституту.

11.1967-11.1969 — служба в армії, Севастополь.

12.1969-04.1970 — секретар комсомольської організації ДПТУ № 6, Дніпро.

05.-06.1970 — секретар комітету комсомолу ДПТУ № 6, Керч.

06.1970-04.1972 — інструктор ідеологічного відділу Керченського міськкому ЛКСМУ.

04.1972-11.1974 — секретар комсомольської організації

11.1974-03.1980 — голова профкому рибопромислового ВО «Керчрибпром».

03.1980-01.1984 — інструктор, заступник завідувача відділу — завідувач сектору, 01.1984-12.1988 — завідувач відділу пропаганди і агітації, 12.1988-10.1990 — секретар, 10.1990-04.1991 — другий секретар, 04.-05.1991 — перший секретар Кримського обкому КПУ.

05.-12.1991 — перший секретар Кримського республіканського комітету КПУ.

З 05.1992 — голова Союзу комуністів Криму.

09.1993—12.2010 — перший секретар Кримського республіканського комітету КПУ.

14.05.1998-04.2002 — Голова Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

02.2011-06.2012 — голова Ради Комуністичної партії робітників і селян

2012—2014 — член і голова Комуністичної партії робітників і селян (2012—2013), Комуністичної марксистсько-ленінської партії України (2013—2014).

Член КПРС (до 1991). Член Комуністичної партії Криму (1992—1993) і Комуністичної партії України (1997—2009). Член президії ЦК КПУ (06.1993-02.2008).

Депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим Крим 3-х скликань.

Очолював розробку і прийняття проекту Конституції Автономної Республіки Крим (затверджена Верховною Радою України).

Член Державної комісії з проведення в Україні адміністративної реформи (01.1999-07.2001).

Член Воєнно-наукового товариства (1996). Дійсний член Міжнародної кадрової академії (1999), Кримської академії наук (2000).

Військове звання — полковник.

Державний службовець 1-го рангу (08.1999)^[4].

Автор понад 100 публікацій, зокрема монографії, 7 книг.^{[джерело?]}

Володіє німецькою мовою.

Обраний Народний депутат України 3-го скликання 03.1998 від КПУ, № 16 в списку. На час виборів: перший секретар Кримського республіканського комітету КПУ. Зняв кандидатуру.

Народний депутат України 4-го скликання 04.2002-04.2006 від КПУ, № 11 в списку. На час виборів: Голова Верхової Ради Автономної Республіки Крим, член КПУ. Член фракції комуністів (з 05.2002); член Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією (з 06.2002).

Народний депутат України 5-го скликання 04.2006-11.2007 від КПУ, № 19 в списку. На час виборів: народний депутат України, член КПУ. Член фракції КПУ (з 04.2006); голова Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин (з 07.2006).

Народний депутат України 6-го скликання 11.2007-12.2012 від КПУ, № 21 в списку. На час виборів: народний депутат України, член КПУ. Член фракції КПУ (11.2007-12.2010); член Комітету з питань правосуддя (з 12.2007).

За інформацією руху «Чесно» протягом 2011 року народний депутат Грач Леонід Іванович був членом Комітету з питань правосуддя. Згідно з даними протоколів засідань, упродовж 2011 року було проведено 17 засідань Комітету. Грач Леонід Іванович був присутній на 12 засіданнях Комітету, тобто на 71 % всіх засідань Комітету проведених у 2011 році.

Українець. Батько Іван Юхимович (1924—2008 або 2009^[5]) — пенсіонер; мати Євгенія Павлівна (1924—1986). Дружина: Валентина Михайлівна (1946) — педагог. Діти: дочка Тетяна (1971) — педагог; син Олексій (1978) — студент.

• Медаль «За досягнення в науці» (1999, Міжнародна кадрова академія)
• Орден «За розвиток науки та освіти» (05.2000, Міжнародна кадрова академія)
• Медаль «За доблесну працю. В ознаменування 100-річчя з дня народження В. І. Леніна» (1970)
• Почесна Грамота Президії ВР УРСР (1988)
• Почесна грамота Президії НАН України (1999)
• «Орден князя Ярослава Мудрого» V ступеня (03.1999)^[6]
• Нагорода «Кришталевий євроглобус» (1999, Європейський міжнародний економічний інститут)
• Заслужений юрист України (03.2000)^[7]
• Нагороди Міжнародного відкритого рейтингу популярності та якості «Золота фортуна»:
  • «Кришталевий ріг достатку» (1998),
  • «Кришталевий меч» (2000),
  • Орден «За трудові досягнення» IV ступеня (04.2001)
• Почесний громадянин міста Керч.

• Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С» [Архівовано 21 липня 2020 у Wayback Machine.]
• Грач Леонід Іванович [Архівовано 19 вересня 2012 у Wayback Machine.] — Чесно
• Грач пожаловался Путину на бандитов в Крыму
• Диспут Грача і Корчинського. «Свободі на Інтері». 5.12.2008 [Архівовано 7 червня 2015 у Wayback Machine.]