PROFILPELAJAR.COM

Горобець Юрій Васильович
Горобець Юрій Васильович
рос. Горобец Юрий Васильевич
Народився	15 березня 1932 ; Владикавказ, Північно-Кавказький край, РСФРР, СРСР
Помер	26 червня 2022 (90 років) ; Москва, Росія
Поховання	Троєкуровське кладовище
Громадянство	СРСР; Росія
Діяльність	актор, кіноактор, телеактор
Alma mater	Державний інститут театрального мистецтва імені Анатолія Луначарського (1955)
У шлюбі з	Лякіна Тамара Іванівнаd
IMDb	nm0331206
	Нагороди та премії
	;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Горобець.

Не плутати з Горобець Юрій Васильович.

Юрій Васильович Горобець (рос. Юрий Васильевич Горобец; 15 березня 1932, Орджонікідзе — 26 червня 2022, Москва)^[1] — радянський і російський актор театру і кіно. Чоловік актриси Тамари Лякіної^[2].

Біографія

Народився 15 березня 1932 року в місті Орджонікідзе (тепер Владикавказ, Північна Осетія, Росія). У дитинстві разом з сім'єю переїхав до міста Єфремова, а потім в Щокіно Тульської області РРФСР. Навчався в Щокінській школі № 2, відвідував міський драматичний гурток, в якому позбувся заїкання, отриманого під час німецько-радянської війни. В 1951 році у випускному класі брав участь як читець на першому Всесоюзному огляді художньої самодіяльності. В ході призову в армію військкомат направив Юрія на вступ у Військову академію бронетанкових і механізованих військ Червоної армії імені Йосипа Сталіна в Москві на інженерний факультет. Але телеграма про перемогу на заключному турі Всесоюзного огляду художньої самодіяльності дала йому можливість вступити до Державного інституту театрального мистецтва, який він закінчив у 1955 році^[3].

Після закінчення вишу за розподілом впродовж 1955—1957 років працював в театрі імені Федора Волкова в Ярославлі. У зв'язку з одруженням переїхав до Одеси, де протягом 1957—1961 років прослужив в Одеському російською драматичному театрі. У 1961 році на запрошення головного режисера Бориса Равенских і директора театру Зайцева приїхав працювати в Москву в театр імені Пушкіна. У 1971 році перейшов в театр імені Маяковського^[3], де служив до 1982 року. Протягом 1982—1989 років — знову в театрі імені Пушкіна. З 1989 року актор Московського художнього академічного театру імені Максима Горького^[2].

Творчість

Театральні роботи

Ярославський театр драми імені Федора Волкова

«Повість про справжню людину» Бориса Полевого — Соколов;
«Крила» Олександра Корнійчука — Самосуд;
«Персональна справа» Олександра Штейна — Павлик;
«В добрий час» Віктора Розова — Олексій;
«Філумена Мартурано» Едуардо де Філіппо — Амороза;
«Цар Федір Іоаннович» Олексія Толстого — Багдаєв Курюков;
«Горя боятися — щастя не бачити» Самуїла Маршака — Мисливець, Пастух, Лікар, Скороход, Купчик, Розбійник, Єгер, Скарбник (одночасно);