Гончарова Наталія Іванівна

Гончарова Наталія Іванівна
Народилася22 жовтня 1785(1785-10-22)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
невідомо Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла2 серпня 1848(1848-08-02)[1] (62 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Joseph-Volokolamsk Monasteryd, Теряєво (Волоколамський район), Q4209242?, Клинський повітd, Московська губернія, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняJoseph-Volokolamsk Monasteryd Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьфрейліна Редагувати інформацію у Вікіданих
РідHouse of Goncharovd Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоЗагряжський Іван Олександровичd Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиEuphrosine Ulrike von Liphartd Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зГончаров Микола Афанасійовичd[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиГончарова Наталія Миколаївна[1], Гончарова Катерина Миколаївна[1], Гончарова Олександра Миколаївна, Ivan Nikolaevich Goncharovd, Sergey Nikolaevich Goncharovd і Dmitriy Nikolaevich Goncharovd Редагувати інформацію у Вікіданих
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гончарова.
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Гончарова Наталія.

Наталія Іванівна Гончарова, до шлюбу Загряжська (22 жовтня/2 листопада 1785 — 2 серпня/14 серпня 1848[2], Йосифо-Волоцький монастир, Волоколамський повіт, Московська губернія, Росія) — фрейліна з роду Загряжських, власниця підмосковної садиби Ярополець. Мати Наталії Гончарової, дружини Олександра Пушкіна.

Біографія

Ранні роки

Наталя була позашлюбною дочкою («вихованкою») Івана Олександровича Загряжського і Еуфрозініі Ульріки фон Ліпхарт (в шлюбі баронеса фон Поссе).

Еуфрозінія Ульріка, дочка остзейського поміщика Карла Ліпхарта і Маргарет фон Фітінгхофф, в Дерпті в 1778 році стала дружиною Моріца фон Поссе. У шлюбі народилася одна дочка, Йоганна Вільгельміна (Жаннет)[3], яка в 1797 році стала дружиною підполковника Фрідріха Левіз оф Менара (1767—1824), майбутнього генерала[4].

Командир Каргопольского карабінерного полку Іван Загряжський познайомився з подружжям Поссе в січні 1782 року в Дерпті на традиційному зимовому ярмарку. По завершенні ярмарку баронеса Поссе залишила чоловіка і втекла з полковником Загряжським. Еуфрозінія Ульріка жила у Пскові, потім — в Петербурзі. Її чоловік, відставний ротмістр Моріц фон Поссе, після марних спроб розшукати і повернути дружину, подав на розлучення, і 24 серпня 1782 року, після шестимісячного процесу, розлучення було здійснене[5].

Про появу коханої Загряжського в Яропольці розповідає в своїх спогадах Арапова, дочка Н. М. Пушкіної-Ланської. За її словами, Іван Олександрович привіз до свого маєтку Ульріку, «познайомив свою коханку зі своєю законною дружиною Олександрою Степанівною» і згодом виїхав до Москви, де потім і жив. Олександра Степанівна Загряжська прийняла коханку чоловіка, а після її ранньої смерті взяла на себе всі турботи по вихованню її дочки Наталії. Як повідомляє Арапова, Олександра Степанівна «доклала всіх зусиль, щоб узаконити народження Наталії, захистивши всі її спадкові права». Наталія Іванівна пізніше з теплотою згадувала «матінку Олександру Степанівну»[6].

Петербург

Н. І. Загряжська. Мініатюра початку XIX століття

Пізніше Олександра Степанівна переїхала з дітьми в Петербург. На початку 1800-х Наталія Іванівна разом з єдинокровними сестрами — Софією і Катериною — користувалася заступництвом Наталії Кирилівни Загряжської, дружини їх дядька, Миколи Олександровича. Всі три сестри були взяті у фрейліни до імператриці Єлизавети Олексіївни. При дворі на Наталію Іванівну, яка відрізнялася незвичайною красою, успадкованою, за сімейними переказами, від матері, звернув увагу і захопився нею фаворит імператриці Охотников. Можливо, це було причиною швидкого шлюбу Наталії Іванівни з Миколою Гончаровим[7]. Судячи з запису в камер-фур'єрському журналі, на вінчанні 27 січня 1807 року була присутня вся імператорська сім'я. Посадженим батьком нареченого був Петро Кирилович Розумовський, матір'ю — Наталія Петрівна Голіцина, посадженим батьком нареченої — обер-шенк Микола Олександрович Загряжський, матір'ю — Варвара Олександрівна Шаховська[7].

Шлюб

Чоловік Наталії Іванівни, Микола (1787—1865), єдиний син власника фабрик Гончарова Афанасія Миколайовича в Полотняному Заводі, в 1808 році отримав чин колежського асесора і вступив на посаду секретаря московського губернатора, молоде подружжя переїхало в Москву. Батьки Миколи Гончарова роз'їхалися в тому ж році, і незабаром його батько, Опанас Миколайович, вирушив у закордонну подорож. Молодший Гончаров за дорученням керував усіма сімейними підприємствами, які поступово приходили в занепад через марнотратного способу життя його батька, і досяг певних успіхів. У 1811 році Микола Гончаров був нагороджений орденом Святого Володимира IV ступеня «за приведення до належного стану і вдосконалення полотняних і паперових фабрик Калузької губернії»[8]. З початком війни 1812 року Афанасій Гончаров повернувся в Росію, деякий час батько і син управляли фабриками спільно, але в 1815 році старший Гончаров абсолютно відсторонив від керівництва підприємствами Миколу[9].

У Наталії Іванівни та Миколи Опанасовича було семеро дітей (Дмитро, Катерина, Іван, Олександра, Наталія, Сергій, Софія), з них молодша, Софія, померла незабаром після народження (1818). У 1815 році вони виїхали з Полотняного Заводу в Москву, залишивши під опікою діда дочку Наталю. У Москві Гончарови жили у власному будинку, що займав разом зі службами майже цілий квартал між Великою і Малою вулицями Нікітськими[10].

Мабуть, уже в кінці 1814 року, стали проявлятися ознаки хвороби Миколи Опанасовича. Вважалося, що він «пошкодився в розумі», невдало впавши з коня (Арапова). Деякі дослідники мають сумнів в правдивості відомостей, повідомлених Араповою. На думку біографів Наталії Миколаївни Пушкіної, І. Ободовської і М. Дементьєва, які вивчали архів Гончарових, він страждав на алкоголізм, і, ймовірно, причиною того було усвідомлення, що його батько розоряє сім'ю. В одному з листів свекру Наталія Іванівна повідомляє, що чоловік «зізнався, що випивав до семи склянок простого вина» і що під час запоїв він грубий з нею. Микола Опанасович поводився буйно, і, заради спокою дітей, його поселили в окремому флігелі з прислугою[11]. Стосунки подружжя відновлювалися в періоди поліпшення стану чоловіка, проте вони траплялися все рідше. У 1817 році Наталія Іванівна писала старшому Гончарову: «Хоча звичайно обходження чоловіка мого зі мною не відповідає ні в чому його колишній до мене любові, але чи можу я колись змінити свої наміри і залишити його одного, мабуть, ніколи не в змозі цього зробити»[12].

Ярополецька садиба Наталії Гончарової

У 29 років Наталя Іванівна стала главою великої родини і взяла на себе турботу про хворого чоловіка. Свекор щорічно виділяв їй з коштів, одержуваних в якості плати за оренду однієї з його фабрик, спочатку 35-40 тисяч рублів, з часом сума утримання зменшилася. Як через роки згадувала її молодша дочка, і на 40 тисяч в рік Наталія Іванівна «не зводила кінці з кінцями» [13]. Однак на навчання дітей Гончарова грошей не шкодувала, давши їм по можливості гарну домашню освіту. Син Іван завершив навчання в приватному ліцеї; старший, Дмитро, закінчив Московський університет[14].

Сімейні негаразди озлобили Наталію Іванівну, через важку вдачу її боялися діти. Про суворість, нестриманості Гончарової свідчать всі, хто знав її; підтверджує це і сімейне листування Гончарових. Розраду Наталія Іванівна шукала в релігії[15].

Гончарова і Пушкін

Непрості стосунки склалися у Наталії Іванівни з чоловіком молодшої дочки. Після довгих коливань (Пушкін не був багатий, мав репутацію неблагонадійного, відомо було також, що він грав і програвав великі суми) вона прийняла його другу пропозицію на початку квітня 1830 року і дала згоду на шлюб Наталії[16]. Однак з гордості не погоджувалася видавати дочку без приданого, на яке грошей у розорених Гончарових не було[17]. Весілля, призначене на 6 травня, все відкладалося. Спочатку Наталя Іванівна передбачала виділити дочці частину маєтку Ярополець, але відмовилася від цього наміру, так як побоювалася, що Пушкіни продадуть її. В кінці серпня, перед від'їздом в Болдіно, Пушкін посварився з майбутньою тещею, він писав нареченій: «Якщо Ваша матінка вирішила розірвати заручини, а ви вирішили коритися їй, — я підпишуся під усіма приводами, які їй до вподоби буде виставити, навіть якщо вони будуть також ґрунтовні, як сцена, влаштована нею мені вчора, і як образи, якими їй до вподоби мене обсипати». Повертаючи Наталії Миколаївні свободу, він оголошував, що одружиться тільки з ній або не одружиться ніколи[18].

Як згадувала багато пізніше Наталя Миколаївна, мати змушувала її писати нареченому під диктування «уколи», але вона їх завжди додавала постскриптумом «після ніжних своїх рядків, і Пушкін це розумів»[18].

Повернувшись до Москви, Пушкін заклав маєток батька Кістеньово і частину грошей передав в борг Гончаровій-старшій на придане. Ці одинадцять тисяч рублів Гончарови так ніколи не повернули Пушкіну. Наталія Іванівна в якості подарунка до весілля дала заставну на свої діаманти, дід нареченої — мідну статую Катерини II[19].

Гончарова намагалася керувати сімейним життям дочки, і Пушкін поїхав разом з дружиною в Петербург. Він планував зробити це вже перед весіллям («я одружуся того місяця, півроку поживу в Москві, влітку приїду до вас. Я не люблю московського життя. Тут живи не як хочеш — як тітки хочуть. Теща моя та сама тітка», писав він Плетньову до Петербурга в січні 1831 року), а втручання Наталії Іванівни прискорило цю подію[20].

Пізніше, з появою у Пушкіних дітей, напруга в стосунках Наталії Іванівни з зятем дещо спала. У серпні 1833 року, коли Пушкін заїхав в Ярополець по дорозі з Петербурга в Москву, Наталя Іванівна прийняла його «з задоволенням». Про цей візит Пушкін докладно розповідав у листі до дружини. Другий раз він відвідав тещу в жовтні 1834 року, і вона була «йому дуже вдячна за увагу»[21].

Останні роки

На початку 1830-х років Наталя Іванівна фактично залишила чоловіка, турботу про якого пізніше взяв на себе молодший син Сергій, і переселилася в Ярополець, який відійшов до неї в 1821 році після смерті дядька, Н. А. Загряжського. Її дочки, Олександра і Катерина, після шлюбу молодшої сестри жили також в селі, в маєтку Полотняний Завод. У листах до рідних вони скаржилися, що «кинуті на волю Божу»: мати не бажала проводити зими в Москві, для того, щоб вивозити в світ дочок, сама вона довго жила в Яропольці, який дуже любила.

Керував Яропольцем московський міщанин Семен Федорович Душин, який мав на власницю маєтку величезний вплив. Їхні стосунки виходили за рамки звичайних відносин поміщиці і управителя. Цей зв'язок був джерелом невдоволення молодших Гончарових, які вважали, мабуть, не без підстав, що Душин оббирає Наталію Іванівну. Для неї стала важким ударом смерть Душина в 1842 році. За її бажанням управителя поховали поруч з садибним будинком, біля вівтаря церкви Різдва Іоанна Предтечі, на надгробку написані слова подяки за «невпинне і неупереджене» керівництво Яропольцем і вірші, можливо складені самою Гончаровою. У день смерті Душина Наталія Іванівна записала в своєму альбомі слова Шатобріана: «Людина, смерть якої залишила в моєму житті таку порожнечу, яка не зникне з роками»[22] [23].

Торкаючись останніх років життя Гончарової, Щоголєв писав: «… вона [Н. І. Гончарова] була вже притчею у сусідів: пила по лікарському пораднику і тішилася ласками кріпаків лакеїв по черзі»[24].

З єдинокровними сестрами Наталія Іванівна посварилася через розділ спадщини після смерті брата Олександра і дядька, Миколи Олександровича Загряжського. Так, отримавши Ярополець, вона відмовилася від інших маєтків, за це сестри мали виплатити компенсацію в 300 тисяч рублів, однак повністю Наталія Іванівна так її і не отримала[25]. В останній раз Наталія Іванівна бачилася з Катериною Іванівною в березні 1837 року в Полотняному Заводі, куди Загряжська супроводжувала овдовілу Наталію Миколаївну Пушкіну. Тут між сестрами стався остаточний розрив, можливо, Гончарова в чомусь звинувачувала Загряжську в зв'язку з подіями, які передували дуелі Пушкіна. Спеціальним написом на своєму заповіті від 11 грудня 1837 року Катерина Іванівна підтвердила, що все своє майно залишає Софії де Местр, і, мабуть, це було наслідком останнього побачення Загряжської і Гончарової[26]. Пізніше Наталія Іванівна з гіркотою писала старшому синові: «Воістину важко і гірко бути несправедливо засудженою своїми найближчими людьми, особливо тими, з ким пройшло дитинство і юність. Здавалося б, ці перші узи дружби сестер повинні залишитися нерозривними … і однак корисливі розрахунки змінюють все — сумна дійсність, ось що мені залишається»[25].

Наталія Іванівна не порвала відносин зі старшою дочкою Катериною, після того, як та поїхала з чоловіком Жоржем Шарль Дантесом за кордон, проте з роками писала їй все рідше. Щоголєв у своїй роботі «Дуель і смерть Пушкіна» стверджував, що у нащадків Дантеса зберігається «чимало великих і задушевних листів Н. І. Гончарової і її синів до Катерини Миколаївни та її чоловіка Дантеса» і що це є доказом неповаги Гончарових до пам'яті Пушкіна. Невідомо, чи мав дослідник доступ до паперів Дантесів-Геккернів, в книзі він наводить всього два листи Наталії Іванівни Дантесу: згода на його шлюб з Катериною і весільне привітання[27]. Іншої думки про ставлення Гончарової до Дантеса дотримуються Ободовська і Дементьєв, які працювали з архівом Гончарових. Безумовно, Наталія Іванівна намагалася підтримати старшу дочку, як виявилося, назавжди відірвану від батьківщини і родини. У своїх листах Гончарова не торкалася «інтимних і делікатних питань», ніколи не згадуючи про трагедію 1837 року. На думку Ободовської і Дементьєва: «Треба думати, вони [листи] були люб'язними, але навряд чи „задушевними“, як каже Щоголєв»[28].

Після смерті Катерини в 1843 році Наталя Іванівна запропонувала Дантесу взяти її дітей, «щоб бути їм матір'ю». Невідомо, яка була відповідь Дантеса, але онуки Гончарової від Катерини Миколаївни залишилися у Франції і були виховані неодруженою сестрою Дантеса[29].

Померла Наталія Гончарова 2 серпня 1848 року в Йосифо-Волоцькому монастирі, куди щорічно ходила на богослужіння пішки. У монастирі ж вона і була похована. Могила Наталії Іванівни після революції була знищена[2] [30].

Примітки

  1. ↑ а б в г д е Kindred Britain
  2. ↑ а б Ободовская, Дементьев, 1980, с. 347.
  3. ↑ Ободовская, Дементьев, 1987, с. 24.
  4. ↑ Валерия Бобылева. «… MON COUSIN KANKRINE…». Архів оригіналу за 7 жовтня 2019. Процитовано 28 березня 2020.
  5. ↑ К биографии Наталии Николаевны Пушкиной, урождённой Гончаровой / публ. [вступ. ст. и примеч.] В. Бобылёвой; пер. с нем. Г. Калининой // Российский Архив: История Отечества в свидетельствах и документах XVIII—XX вв. : альманах. — М. : Студия ТРИТЭ: Российский Архив, 2005. — Т. [XIV]. — С. 111—124.
  6. ↑ Ободовская, Дементьев, 1987, с. 25—26.
  7. ↑ а б Ободовская, Дементьев, 1987, с. 27.
  8. ↑ Ободовская, Дементьев, 1987, с. 28.
  9. ↑ Ободовская, Дементьев, 1987, с. 29.
  10. ↑ Ободовская, Дементьев, 1987, с. 29—30.
  11. ↑ Ободовская, Дементьев, 1987, с. 31, 34.
  12. ↑ Чекмарёв, 2007, с. 29.
  13. ↑ Ободовская, Дементьев, 1987, с. 269.
  14. ↑ Ободовская, Дементьев, 1987, с. 35.
  15. ↑ Ободовская, Дементьев, 1987, с. 33—34.
  16. ↑ Ободовская, Дементьев, 1987, с. 45.
  17. ↑ Ободовская, Дементьев, 1987, с. 52.
  18. ↑ а б Ободовская, Дементьев, 1987, с. 57.
  19. ↑ Ободовская, Дементьев, 1987, с. 59.
  20. ↑ Ободовская, Дементьев, 1987, с. 62.
  21. ↑ Чекмарёв, 2007, с. 39.
  22. ↑ Чекмарёв, 2007, с. 39—40.
  23. ↑ Ободовская, Дементьев, 1987, с. 89.
  24. ↑ Неизданные письма к Пушкину // А. С. Пушкин. Исследования и материалывідповідальний=матер. и предисл. П. Е. Щёголева; доп. комм. и вводные заметки Ю. Оксмана; план тома, организация матер., лит. редакция, подбор матер. и оформл. И. С. Зильберштейна и И. В. Сергиевского. — М. : Журнально-газетное объединение, 1934. — С. 554. — (Литературное наследство).
  25. ↑ а б Чекмарёв, 2007, с. 30.
  26. ↑ Ободовская, Дементьев, 1987, с. 218—219.
  27. ↑ Ободовская, Дементьев, 1980, с. 250.
  28. ↑ Ободовская, Дементьев, 1980, с. 266.
  29. ↑ Ободовская, Дементьев, 1980, с. 328—330.
  30. ↑ Чекмарёв, 2007, с. 42.

Література

  • Ободовская И., Дементьев М. После смерти Пушкина. Неизвестные письма / ред. и автор вступ. статьи Д. Д. Благой. — М. : Советская Россия, 1980. — 384 с.
  • Ободовская И., Дементьев М. Наталья Николаевна Пушкина. — 2-е изд. — М. : Советская Россия, 1987.
  • Чекмарёв А. Ярополец. История двух усадеб. — М. : Дизайн. Информация. Картография, 2007. — 207 с.

Read other articles:

Universitas Tokyo

Artikel ini membutuhkan rujukan tambahan agar kualitasnya dapat dipastikan. Mohon bantu kami mengembangkan artikel ini dengan cara menambahkan rujukan ke sumber tepercaya. Pernyataan tak bersumber bisa saja dipertentangkan dan dihapus.Cari sumber: Universitas Tokyo – berita · surat kabar · buku · cendekiawan · JSTOR (Februari 2024)Universitas Tokyo東京大学code: ja is deprecated   (Jepang)Tōkyō DaigakuLatin: Universitas Tociensiscode: la...

 

Inositol

myo-Inositol[1] Nama Nama IUPAC (1R,2R,3S,4S,5R,6S)-cyclohexane-1,2,3,4,5,6-hexol Nama lain cis-1,2,3,5-trans-4,6-Cyclohexanehexol , Cyclohexanehexol,Mouse antialopecia factor,Nucite, Phaseomannite,Phaseomannitol,Rat antispectacled eye factor, and Scyllite(for the structuralisomer scyllo-Inositol) Penanda Nomor CAS 87-89-8 Y Model 3D (JSmol) Gambar interaktif 3DMet {{{3DMet}}} ChEBI CHEBI:17268 Y ChEMBL ChEMBL1222251 Y ChemSpider 10239179 Y Nomor EC IUPHAR/BPS 449...

 

Arca Ganesha Candi Banon

Ada usul agar artikel ini digabungkan dengan Candi Banon. (Diskusikan) Mitologi Foto Arca Ganesha yang diambil dari Museum Nasional Indonesia dengan kondisi yang sudah diperbaiki pada beberapa bagian. Ganesha dalam mitologi Agama Hindu merupakan anak dari seorang Dewa Siwa dan Dewi Parwati. Ia juga dikenal sebagai Dewa Ilmu Pengetahuan, Kebijaksanaan, dan Penghancur Rintangan.[1] Dewa Ganesha digambarkan sebagai laki-laki dengan perut buncit atau disebut dengan tundila, berkepala gaja...

NGC 69

NGC 69NGC 69 in near-infrared (2MASS)Data pengamatanRasi bintangAndromedaAsensio rekta 00j 18m 20.49dDeklinasi 30° 02′ 20.8″Pergeseran merah0.022285[1]Kecepatan radial helio6680[1][2]Jarak300 Mly[2]Kelompok dan gugusan galaksiGrup NGC 68Magnitudo semu (V)14.7[2] 14.8[3] 14.4[4] 12.55[5]Ciri-ciriJenisS0Ukuran80,000[2]Ukuran semu (V)0.9'x0.8'[4]Penamaan lainVV 166e, ARK 0...

 

4-HO-DBT

Chemical compound 4-HO-DBTIdentifiers IUPAC name N-Butyl-N-[2-(4-hydroxy-1H-indol-3-yl)ethyl]butan-1-amine CAS Number63065-89-4 NPubChem CID21854224ChemSpider10579818 YUNIIR3EY4G4BLQChemical and physical dataFormulaC18H28N2OMolar mass288.435 g·mol−13D model (JSmol)Interactive imageMelting point74 to 75 °C (165 to 167 °F) SMILES CCCCN(CCCC)CCc2c[nH]c1cccc(O)c12 InChI InChI=1S/C18H28N2O/c1-3-5-11-20(12-6-4-2)13-10-15-14-19-16-8-7-9-17(21)18(15)16/h7-9,14,19,21H,3-6...

 

Marina Mall, Abu Dhabi

This article uses bare URLs, which are uninformative and vulnerable to link rot. Please consider converting them to full citations to ensure the article remains verifiable and maintains a consistent citation style. Several templates and tools are available to assist in formatting, such as reFill (documentation) and Citation bot (documentation). (August 2022) (Learn how and when to remove this template message) Shopping mall in Abu Dhabi, United Arab EmiratesMarina MallLocationAbu Dhabi, Unite...

Puneet Issar

Indian actor Puneet IssarIssar in 2014Born (1959-11-06) 6 November 1959 (age 64)OccupationsActorwriterproducerdirectordialect coachYears active1983–presentKnown forCoolieMahabharatBorderGarvThe Kashmir FilesSpouseDeepali IssarChildren2ParentSudesh Issar[1] (father)RelativesDaljeet Puri (father-in-law)[1]Satyajeet Puri (brother-in-law)[1] Puneet Issar (born 6 November 1959)[2][3] is an Indian actor, writer, director, producer and dialect...

 

Rose Zang Nguele

Rose Zang NgueleBiographieNaissance 12 mai 1947YaoundéDécès 24 juillet 2023 (à 76 ans)Hôpital Général de YaoundéNationalité camerounaiseActivité Femme politiquemodifier - modifier le code - modifier Wikidata Rose Zang Nguele née Abada Essomba Rose le 12 mai 1947 à Yaoundé et morte le 24 juillet 2023[1] est une femme politique camerounaise. Elle est ministre des Affaires sociales du Cameroun de 1984 à 1988 et députée à l'Assemblée nationale de 1992 à 1997. Biographie Je...

 

Oo..lea...leo...!!!

Oo..lea...leo...!!!Album studio karya Padhyangan ProjectDirilis26 Mei 1993DirekamApril - Mei 1993GenrePop, ParodiLabelMusica Studio'sHemagitaProduserSendjaja WidjajaKronologi Padhyangan Project Oo..lea...leo...!!! (1993) Jilid 2(1994)Jilid 21994 Oo..lea...leo...!!! adalah album studio pertama yang dirilis kelompok komedi Padhyangan Project asal Bandung, Indonesia pada tahun 1993. Padhyangan Project adalah sekumpulan mahasiswa dua kampus besar di Bandung (Universitas Padjadjaran dan Univer...

Hugo LaFayette Black

Hugo LaFayette Black Hakim Mahkamah Agung Amerika SerikatMasa jabatan19 Agustus 1937 – 17 September 1971 Informasi pribadiKebangsaanAmerika SerikatProfesiHakimSunting kotak info • L • B Hugo LaFayette Black adalah hakim Mahkamah Agung Amerika Serikat. Ia mulai menjabat sebagai hakim pada mahkamah tersebut pada tanggal 19 Agustus 1937. Masa baktinya sebagai hakim berakhir pada tanggal 17 September 1971.[1] Referensi ^ Justices 1789 to Present. Washington, D.C.:...

 

Maritz rebellion

1914 insurrection in South Africa Maritz rebellionPart of South West Africa Campaign of World War IThe Battle of Mushroom Valley, one of the most decisive battles in the Martiz Rebellion.Date15 September 1914 – 4 February 1915(4 months, 2 weeks and 6 days)LocationSouth Africa25°43′00″S 28°14′00″E / 25.7167°S 28.2333°E / -25.7167; 28.2333Result British victory Rebellion suppressed Rebel leaders imprisoned South Africa occupies German South W...

 

Associazione Calcio Fiorentina 1948-1949

Voce principale: ACF Fiorentina. AC FiorentinaStagione 1948-1949Sport calcio Squadra Fiorentina Allenatore Luigi Ferrero All. in seconda Nello Bechelli Presidente Carlo Antonini Serie A8º Maggiori presenzeCampionato: Sperotto, Magli (36) Miglior marcatoreCampionato: Galassi (14) StadioComunale 1947-1948 1949-1950 Si invita a seguire il modello di voce Questa voce contiene le informazioni riguardanti l'Associazione Calcio Fiorentina nelle competizioni ufficiali della stagione 1948-1...

Merchant's House Museum

Historic house in Manhattan, New York Not to be confused with Merchant's House. United States historic placeOld Merchant's House(Seabury Tredwell House)U.S. National Register of Historic PlacesU.S. National Historic LandmarkNew York City Landmark No. 0006, 1244 Location29 East Fourth Street, Manhattan, New York CityCoordinates40°43′39.6″N 73°59′32.5″W / 40.727667°N 73.992361°W / 40.727667; -73.992361Built1832Architectural styleFederal-style (...

 

Хорватские вооружённые силы (Независимое государство Хорватия)

Не следует путать с Вооружённые силы Республики Хорватии. Хорватские вооружённые силыхорв. Hrvatske oružane snage (HOS) Годы существования ноябрь 1944—март 1945 Страна  Независимое государство Хорватия Входит в  Германия Тип Вооружённые силы Включает в себя сухопутные войска, ВВ...

 

Juniper Networks

JNPR beralih ke halaman ini. Untuk karakter dari RWBY, lihat Team JNPR. Juniper Networks, Inc.Kantor pusat Juniper di SunnyvaleJenisPublikKode emitenNYSE: JNPRKomponen S&P 500IndustriPerangkat keras jaringanDidirikan6 Februari 1996; 28 tahun lalu (1996-02-06)PendiriPradeep SindhuKantorpusatSunnyvale, California, Amerika SerikatTokohkunci Scott Kriens (Chairman) Pradeep Sindhu (Wakil Chairman)- Kepala Ilmuwan Rami Rahim (CEO) Raj Yavatkar (CTO) Pendapatan US$4,4 milyar (2019)[1 ...

Hans Renold

Hans Renold by William H. Myers Hans Renold (31 July 1852 - 2 May 1943) was a Swiss/British engineer, inventor and industrialist in Britain, who founded the Renold manufacturing textile-chain making business in 1879, and with Alexander Hamilton Church[1][2] is credited for introducing scientific management also known as Taylorism to England.[3][4] Biography Renold was born in Aarau, Switzerland into a burgher family of that town. He attended the polytechnic sc...

 

Arthur Kennedy (colonial administrator)

British colonial administrator Sir Arthur KennedyGCMG CB7th Governor of Hong KongIn office16 April 1872 – 22 April 1877MonarchVictoriaLieutenantHenry WhitfieldSir Francis ColborneColonial SecretaryJohn Gardiner AustinPreceded bySir Richard Graves MacDonnellSucceeded bySir John Pope Hennessy5th Governor of QueenslandIn office20 July 1877 – 2 May 1883MonarchVictoriaPreceded byWilliam CairnsSucceeded byAnthony Musgrave Personal detailsBorn(1809-04-05)5 April 180...

 

Dominican Republic at the 2020 Summer Olympics

Sporting event delegationDominican Republic at the2020 Summer OlympicsFlag of the Dominican RepublicIOC codeDOMNOCDominican Republic Olympic CommitteeWebsitewww.colimdo.org (in Spanish)in Tokyo, JapanJuly 23, 2021 (2021-07-23) – August 8, 2021 (2021-08-08)Competitors64 in 11 sportsFlag bearers (opening)Prisilla RiveraRodrigo MarteFlag bearer (closing)Prisilla RiveraMedalsRanked 68th Gold 0 Silver 3 Bronze 2 Total 5 Summer Olympics appearanc...

Zebu

South Asian domestic cattle For other uses, see Zebu (disambiguation). Zebu Scientific classification (Disputed,[1] see § Taxonomy and name) Domain: Eukaryota Kingdom: Animalia Phylum: Chordata Class: Mammalia Order: Artiodactyla Family: Bovidae Subfamily: Bovinae Genus: Bos Species: B. indicus Subspecies: B. i. Trinomial name Bos indicus Linnaeus, 1758[2] Synonyms[2][3] Bos indicus Linnaeus, 1758 Bos taurus Linnaeus, 175 (heterotypic) Bos domes...

 

Championnats de France de natation 2009

Championnats de France de natation 2009 Généralités Sport Natation sportive Organisateur(s) Fédération française de natation Lieu(x) Montpellier, Hérault Date 22 - 26 avril 2009 Épreuves 38 Site(s) Piscine olympique d'Antigone Navigation Dunkerque 2008 Saint-Raphaël 2010 modifier Les Championnats de France de natation en grand bassin 2009 se sont déroulés du 22 au 26 avril 2009 à Montpellier dans le département de l'Hérault. La piscine olympique d'Antigone, dans le quartier du ...