Гончарова Галина Степанівна

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Гончарова.
Гончарова Галина Степанівна
Народилася7 травня 1935(1935-05-07) Редагувати інформацію у Вікіданих
Дебальцеве Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла11 жовтня 2021(2021-10-11) (86 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СРСР
 Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьюристка, викладачка університету Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materНаціональний юридичний університет імені Ярослава Мудрого (1957) Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладХарківський юридичний інститут імені Дзержинського Редагувати інформацію у Вікіданих
Вчене званнядоцент Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступінькандидат юридичних наук (1967)
Науковий керівникБару Мирон Йосипович Редагувати інформацію у Вікіданих

Галина Степанівна Гончарова (7 травня 1935, Дебальцево, Сталінська область, Українська РСР, СРСР — 11 жовтня 2021) — радянська та українська вчена-правознавець, спеціалістка у галузі трудового права. Кандидатка юридичних наук (1967). Працювала в Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого доценткою кафедри трудового права.

Життєпис

Галина Гончарова народилася 7 травня 1935 року в місті Дебальцеве Сталінської області Української РСР у родині службовців. У 1953 році вона вступила до Харківського юридичного інституту, який закінчила через чотири роки. Закінчивши вуз, почала працювати в Олександрівському районному відділі міліції Ворошиловградської області[1].

У 1963 році вона вступила до аспірантури на кафедру трудового права в рідному вузі, яку закінчила в 1967 році та почала працювати асистенткою на цій же кафедрі[2]. У тому ж році в Харківському юридичному інституті Галина Гончарова захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за темою «Правові питання участі громадськості у виникненні та припиненні трудових правовідносин» (рос. Правовые вопросы участия общественности в возникновении и прекращении трудовых правоотношений) під науковим керівництвом професора М. І. Бару. Офіційними опонентами на захисті цієї роботи були професор С. О. Іванов і доцент І. А. Полунов[3]. З 1970 року працювала на посаді доцента[2] кафедри трудового права в Харківському юридичному інституті (з 2013 року — Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого)[4][5]. Мала вчене звання доцента[6]

У 1972 році Гончарова у співавторстві з доцентом Олександром Барабашем написала главу для колективної монографії «Трудове право та підвищення ефективності громадського виробництва» (рос. Трудовое право и повышение эффективности общественного производства). У цій роботі співавтори розглянули питання щодо забезпечення трудової дисципліни. У 1982 році Галина Степанівна видала монографію «Переведення та переміщення у судовій практиці» (рос. Переводы и перемещения в судебной практике), в якій виклала і визначила поняття, класифікацію, розмежування від суміжних понять і роль переведення на інше місце роботи, а також досліджувала питання пов'язані з переведенням за погодженням між керівниками та з юридичною відповідальністю посадових осіб за незаконні переведення та переміщення[7][8].

Після здобуття Україною незалежності брала участь у роботі над низкою українських законів та інших нормативно-правових актів. Вона була автором рекомендацій щодо внесення доповнень до Положення про обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників вищих закладів освіти III—IV рівнів акредитації, яке було затверджено наказом Міністра освіти і науки України Василя Кременя у грудні 2002 року. Також вона була одною зі співавторів проєкту Закону України «Про вищу освіту» та рецензентом проєкту Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність»[9][10].

Брала участь у написанні статей для 6-томної української «Юридичної енциклопедії», виданої в 1998—2004 роках[11].

Крім цього, активно займалася науково-педагогічною діяльністю. Деякий час була науковим керівником студентського наукового гуртка при кафедрі трудового права[10]. Під її науковим керівництвом виконали та захистили свої кандидатські дисертації дев'ять вчених-правознавців[12], серед них були: Г. О. Барабаш (2005)[13], І. А. Ветухова (2001)[14], Н. М. Неумивайченко (2002)[15], Я. В. Свечкарьова (2003)[16], С. О. Сільченко (2001)[17], А. М. Юшко (2002)[15]. Також була офіційним опонентом на захисті кандидатських дисертацій у І. В. Зуба (1993)[18], Д. О. Карпенко (1978)[19], П. І. Радченко (1980)[20], А. О. Савченко (2000)[21], О. В. Яремчук (2005)[22].

Працюючи в цьому вузі, вона очолила наукову школу трудового права, яка займалася дослідженням низки напрямів трудового права — вдосконалення правового механізму переведення на іншу роботу, відділення поняття «переведення на іншу роботу» від понять «переміщення на інше робоче місце» і «зміна істотних умов праці», правова охорона жіночої праці[en], підписання та виконання колективного договору під час створення соціального партнерства у трудовій галузі, правове регулювання праці науково-педагогічних кадрів та особливості механізму проведення страйку[4][23].

Станом на 2014 рік продовжувала працювати в Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого[5].

Померла 11 жовтня 2021 року[12].

Бібліографія

За період своєї науково-педагогічної діяльності Галина Степанівна стала автором і співавтором близько ста робіт[12].

  • Барабаш А. Т., Гончарова Г. С. Глава 5. § 3. Опыт борьбы с прогулами // Трудовое право и повышение эффективности общественного производства / под ред. С. А. Иванова. — М.: Наука, 1972. — С. 369—382. — 422 с.
  • Гончарова Г. С., Патракеев Н. С. Порядок заключения и расторжения трудового договора. — Х. : Вища шк., 1975. — 96 с.
  • Гончарова Г. С. Прием, переводы и увольнение с работы. — Киев: Вища шк., 1977. — 47 с.
  • Гончарова Г. С. Глава IV. Правовое положение профсоюзов в СССР; Глава X. Охрана труда // Советское трудовое право / под общ. ред. А. И. Процевского. — К.: Головное издательство объединения «Вища школа», 1981. — С. 54—77; 230—268. — 360 с. — 60 000 экз.
  • Гончарова Г. С. Переводы и перемещения в судебной практике: монография. — Х.: Вища шк., 1982. — 168 с.
  • Гончарова Г. С. Охорона праці: конспект лекції. — Х.: УкрЮА, 1994. — 24 с.
  • Гончарова Г. С., Жернаков В. В., Жигалкин П. И. Научно-практический комментарий Закона Украины «Об отпусках»: Порядок исчисления средней заработной платы. — Х.: Консум, 1997. — 77 с.
  • Гончарова Г. С. Колективний договір у вищих навчальних закладах ІІІ-IV рівнів акредитації: навч.-наук. посіб. — Х.: Б. в., 2004. — 200 с.
  • Колективно-договірне регулювання соціально-трудових відносин у вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації: монографія / О. М. Ярошенко, Г. С. Гончарова, С. О. Сільченко, Ф. А. Цесарський, Г. О. Яковлєва. — Х.: Право, 2009. — 238 c.

Примітки

  1. ↑ Опришко, 1998, с. 291—292.
  2. ↑ а б Опришко, 1998, с. 292.
  3. ↑ Панов, 2006, с. 144—145.
  4. ↑ а б Тацій, Сташис, Гетьман, 2009, с. 247.
  5. ↑ а б Тацій, Битяк, Гетьман, 2014, с. 313.
  6. ↑ Панов, 2006, с. 154, 155, 156, 158.
  7. ↑ Тацій, Сташис, Гетьман, 2009, с. 251.
  8. ↑ Тацій, Битяк, Гетьман, 2014, с. 317.
  9. ↑ Тацій, Сташис, Гетьман, 2009, с. 253.
  10. ↑ а б Тацій, Битяк, Гетьман, 2014, с. 320.
  11. ↑ Покажчик авторів Юридичної енциклопедії // Юридична енциклопедія / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. — Київ : «Юридична думка», 2004. — Т. 6. — С. 668—681. — ISBN 966-7492-06-0.
  12. ↑ а б в НЮУ ім. Ярослава Мудрого.
  13. ↑ Панов, 2006, с. 158.
  14. ↑ Панов, 2006, с. 154.
  15. ↑ а б Панов, 2006, с. 155.
  16. ↑ Панов, 2006, с. 156.
  17. ↑ Панов, 2006, с. 154—155.
  18. ↑ Панов, 2006, с. 486—487.
  19. ↑ Панов, 2006, с. 483.
  20. ↑ Панов, 2006, с. 129.
  21. ↑ Панов, 2006, с. 487—488.
  22. ↑ Панов, 2006, с. 488—489.
  23. ↑ Тацій, Битяк, Гетьман, 2014, с. 314.

Джерела

  • Гончарова Галина Степанівна // Вчені-юристи України: довідник / Редкол.: В. Ф. Опришко (керівник) та ін. — Київ : Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1998. — С. 269. — 610 с.
  • Підготовка і атестація науково-педагогічних кадрів у Національній юридичній академії України імені / Панов М. І.[ru] (кер. авт. кол). — Харків : Право, 2006. — 576 с.
  • Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. 1804—2009 / Ред. кол.: В. Я. Тацій, В. В. Сташис, А. П. Гетьман. — Харків : Право, 2009. — 464 с.
  • Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого 1804—2014 / редкол.: В. Я. Тацій (голов. ред.), Ю. П. Битяк, А. П. Гетьман. — Харків : Право, 2014. — 616 с.

Посилання

  • Колектив Університету висловлює глибоке співчуття рідним та близьким видатної вченої, доцентки кафедри трудового права Галини Степанівни Гончарової. https://nlu.edu.ua/. Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого. 12 жовтня 2021. Архів оригіналу за 1 грудня 2021. Процитовано 1 грудня 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |website= (довідка)