Головний корпус Тартуського університету
Країна	Естонія
Адміністративна одиниця	Тарту
Розташовано на вулиці	Ülikooli tänavd
Місце розташування	Тарту
Власник	Тартуський університет
Архітектор	Йоган Вільгельм фон Краузе
Архітектурний стиль	архітектура неокласицизму
Статус спадщини	пам'ятка архітектури Естоніїd
Адреса	Tartu, Ülikooli tn 18
Категорія Вікісховища для інтер'єра елемента	d
Головний корпус Тартуського університету у Вікісховищі

58°22′52″ пн. ш. 26°43′12″ сх. д. / 58.381111111111° пн. ш. 26.72° сх. д. / 58.381111111111; 26.72

Головний корпус Тартуського університету (ест. Tartu Ülikooli peahoone) є головним корпусом Тартуського університету. Ця будівля є одним із найвидатніших зразків класичного стилю в Естонії.

Побудований між 1804 і 1809 роками, він був спроектований архітектором Йоганном Вільгельмом Краузе ^{[1] [2]}.

Будівлю багато разів реставрували, в тому числі після пожежі в 1965 році, а востаннє в 2007 році ^{[1] [2]}.

У ньому є велика аудиторія, а також камери на горищі, які використовувалися протягом 19 століття для утримання студентів як покарання ^[3].

• 
  Аудиторія
• 
  Головний корпус Тартуського університету у 1845 році
• 
  Головний корпус Тартуського університету у пожежі 1965 року.

На торцевій стіні північного крила головного корпусу університету встановлено меморіальну дошку єдиному нобелівському лауреату, який викладав у Тартуському університеті, хіміку Вільгельму Оствальду. 3 травня 2005 року Посольство Польщі встановило на торцевій стіні південного крила пам’ятну дошку польсько-литовському королю Стефану Баторію, який у 1583 році надав місту Тарту сучасні кольори прапора та заснував Тартуську єзуїтську гімназію , попередник університету. У невеликому парку за головним корпусом, стоїть пам'ятник (копія довоєнного меморіалу) засновнику університету королю Швеції Густаву II Адольфу, котрий заснував в 1632 Академію Густавіана.

9 квітня 2012 року на головному корпусі відкрито меморіальну дошку Ференцу Лісту, який рівно 170 років тому (1842) дав у залі два концерти.

Аудиторія № 139 носить ім'я філолога естонської мови Йоганнеса Вольдемара Вескі.