Гойда Андрій Юрійович

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Гойда.
Гойда Андрій Юрійович
Народження7 березня 1949(1949-03-07)
Ужгород, Українська РСР, СРСР
Смерть15 вересня 2007(2007-09-15) (58 років)
 Ужгород, Україна
Країна СРСР
 Україна
НавчанняУжгородське училище прикладного мистецтва (1968)
Діяльністьграфік, карикатурист, ілюстратор
ВчительБалла Павло Карлович, Медвецька-Лутак Едіта Федорівна і Петкі Шандор Ференцович
ЧленСпілка радянських художників України
БатькоГойда Юрій Андрійович

Андрій Юрійович Го́йда (7 березня 1949, Ужгород — 15 вересня 2007, Ужгород) — український майстер художнього розпису, художник; член Спілки радянських художників України з 1989 року.

Життєпис

Народився 7 березня 1949 року в місті Ужгороді (нині Україна). Син поета Юрія Гойди. У 1968 році закінчив відділення художнього розпису Ужгородського училища прикладного мистецтва, де навчався у Павла Балли, Едіти Медвецької, Шандора Петкі[1].

Протягом 1969—1982 років працював оформлювачем у художньо-рекламних майстернях Закарпатської обласної спілки споживчих товариств; у 1983—1990 роках — художнім редактором у видавництві «Радянське Закарпаття»; з 1996 року обіймав посади головного художника газети «Відомості міліції» та заступника головного редактора газети «Карпатський євроміст».

Мешкав в Ужгороді в будинку на вулиці Заньковецької, № 23, квартира № 50[2]. Помер в Ужгороді 15 вересня 2007 року.

Творчість

Працював у галузях олійного живопису, карикатури, книжкової ілюстрації. Серед робіт:

  • «Музиканти» (1982);
  • «Винищувач» (1986);
  • «Хомут» (1988);
  • «Песиголовці» (1995; полотно, олія);
  • «Яблуневий потік» (1995; полотно, олія);
  • «Весняний вітер» (1995; полотно, олія);
  • «Маріонетки» (2000);
  • «Театральні мотиви» (2004).

Як карикатурист почав друкуватися у «Молоді Закарпаття», надалі його публікували сатиричний журнал «Перець», журнали «Аврора», «Винахідник та раціоналізатор» та інші видання[3].

Ілюстрував книги Фелікса Кривіна: Принцеса Граматика», «Мільйон років до кохання», «Я угнав машину часу»[3], «Круги на піску» (1983), «Хвіст павича» (1988), «Песиголовці» (1993), «Нерівні» (1999), «Винищувач» (2000)[2].

З 1981 року брав участь в обласних, всеукраїнських художніх виставках. Персональні виставки відбулися у Береговому у 1969 році та Ужгороді у 1979 році. Під егідою ЮНЕСКО роботи митця були презентовані на міжнародних бієнале карикатури і сатиричної скульптури в Болгарії — у Габрові, Югославії — у Скоп'є, Канаді, Австралії (1986), Латвії та Італії[3].

Роботи зберігаються у музеях Болгарії, Італії.

Після смерті художника видавництвом «Карпати» випущена збірка його карикатур «Біле і чорне», яка містить 185 малюнків[3].

Примітки

  1. ↑ Гойда Андрій Юрійович / Закарпатська обласна універсальна наукова бібліотека.
  2. ↑ а б Гойда Андрій Юрійович / Довідник членів Національної спілки художників України. Київ. 2003. С. 85
  3. ↑ а б в г Людмила Козловська. Гойда Андрій / Артпростір Закарпаття.

Література