Андрій Глущенко
Народився	15 березня 1926(1926-03-15) Бурти, УРСР
Помер	19 грудня 2012(2012-12-19) (86 років) Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Країна	Україна
Діяльність	математичний фізик
Alma mater	Київський державний університет імені Тараса Шевченка (1956)
Галузь	математика (математична фізика)
Заклад	Київський державний університет імені Тараса Шевченка (1959—2002)
Посада	професор, завідувач кафедри математичної фізики, декан факультету підвищення кваліфікації викладачів природничих спеціальностей вищих учбових закладів
Вчене звання	професор (1973)
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук (1970)
Науковий керівник	Георгій Положій
Відомі учні	Тимофій Бездітний, Борис Довгий
Відомий завдяки:	науковим дослідженням теорії фільтрації, конвективної дифузії, аеродинаміки, теорії напівпровідників, нелінійної оптики
Брати, сестри	Глущенко Адольф Арсенович
У шлюбі з	Глущенко Галина Євдокимівна
Нагороди

Андрій Арсенович Глущенко (15 березня 1926, Бурти — 19 грудня 2012, Київ) — український математик у галузі математичної фізики, педагог. Доктор фізико-математичних наук (1970), професор (1973). Дослідник теорії фільтрації, конвективної дифузії, аеродинаміки, теорії напівпровідників, нелінійної оптики.

Учасник Німецько-радянської війни, лейтенант військової служби. Брав участь у Варшавсько-Познанській та Вісло-Одерській операціях, нагороджений понад 15-ма орденами та медалями.

Після завершення війни, протягом майже 45 років — професор Київського державного університету імені Тараса Шевченка (1959—2002), завідувач кафедри математичної фізики. Автор понад 170 наукових робіт, учень професора Георгія Положія^[1].

Народився 15 березня 1926-го року у селі Бурти на Київщині у сім'ї вчителів.

У 1944-му році, із досягненням повноліття, був призваний на фронт. У складі 161-го стрілецького полку (95-та стрілецька дивізія), 226-го стрілецького полку (95-та стрілецька дивізія) та 1-го Білоруського фронту брав участь у Варшавсько-Познанській та Вісло-Одерській операціях. Воював в одному полку з братом-близнюком Адольфом.

Завершив війну у званні лейтенанта, нагороджений понад 15-ма орденами та медалями. З 1945-го по 1950-й рік, як військовослужбовець, брав участь у розбудові Німеччини^[1].

У 1951-му році вступив на механіко-математичний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка, який закінчив з відзнакою у 1956-му році. Навчався на одному курсі з майбутніми професорами Тадеушем Мар'яновичем, Олексієм Боярчуком, Яковом Гаєм, Анатолієм Стогнієм^[2].

У тому ж році ж вступив до аспірантури, де навчався під керівництвом професора Георгія Положія. У 1959-му році закінчив аспірантуру, був прийнятий до педагогічного складу кафедри обчислювальної математики на посаду асистента. Через рік здобув науковий ступінь кандидата фізико-математичних наук, захистивши дисертацію на тему «Деякі експериментально-аналітичні методи розв'язання задач теорії фільтрації»^[1].

З 1962-го року — доцент кафедри обчислювальної математики. У цей період працював над науковими проблемами з розвитку математичних методів теорії фільтрації.

У 1968-му році розпочав навчання у докторантурі, яку завершив через два роки та здобув науковий ступінь доктора фізико-математичних наук, захистивши дисертацію на тему «Розв'язання деяких просторових крайових задач теорії фільтрації».

У 1973-му році здобув вчене звання професора. Тоді ж очолив кафедру математичної фізики, паралельно став деканом факультету підвищення кваліфікації викладачів природничих спеціальностей вищих учбових закладів (нині — Інститут післядипломної освіти). За керівництва Андрія Глущенка факультет значно підвищив рівень педагогічної та наукової роботи^[1].

У 1982-му році залишив посаду декана факультету підвищення кваліфікації, а у 1988-му році склав з себе обов'язки завідувача кафедри математичної фізики. Відтоді — професор кафедри^[3].

Науковий керівник близько 20-ти кандидатів та докторів наук, зокрема Тимофія Бездітного, Бориса Довгого тощо. Лектор Лейпцизького, Казанського, Бакинського, Каракалпацького університетів. Член Вченої ради КНУ, протягом 16-ти років — очільник спеціалізованої Вченої ради механіко-математичного факультету^[1].

Автор понад 170-ти наукових робіт. Дослідник теорії фільтрації, конвективної дифузії, аеродинаміки, теорії напівпровідників, нелінійної оптики.

Дружина — педагог, директор Кловського ліцею у Києві, Герой Соціалістичної Праці Галина Глущенко (1930—2014). Виховали сина.

У 2002-му році вийшов на заслужений відпочинок. До останнього вів громадську діяльність, як голова Ради ветеранів війни та праці механіко-математичного факультету та заступник голови Ради старійшин КНУ. Помер 19 грудня 2012-го року на 87-му році життя. Похований разом із родиною на Байковому кладовищі (ділянка № 33, 50°25′7.88″ пн. ш. 30°30′10.39″ сх. д. / 50.4188556° пн. ш. 30.5028861° сх. д. / 50.4188556; 30.5028861).

• 1960 — «Деякі експериментально-аналітичні методи розв'язання задач теорії фільтрації» (дисертація)
• 1970 — «Розв'язання деяких просторових крайових задач теорії фільтрації» (дисертація)
• 1970 — «Некоторые пространственные задачи теории фильтрации»
• 1975 — «Один наближений метод розв'язування нестаціонарних задач математичної фізики» (стаття)
• 1984 — «Некоторые обратные краевые задачи нелинейной фильтрации» (у співавторстві)
• 1996 — «Розв'язок однієї задачі теорії фільтрації з частково недовизначеними крайовими умовами» (у співавторстві)

• орден Вітчизняної війни II ступеня
• орден «Знак пошани»
• медаль «За відвагу»
• медаль «За визволення Варшави»
• медаль «За взяття Берліна»
• медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• медаль «40 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• почесний знак «За відмінні успіхи в галузі вищої освіти СРСР»
• знак Міністерства вищої та середньої спеціальної освіти СРСР «За відмінні успіхи у роботі»
• відзнака Вченої ради КНУ «За заслуги»
• «Почесний ветеран України»
• «Почесний ветеран міста-героя Києва»