PROFILPELAJAR.COM

Зовнішні зображення
	Пам'ятна стела воїнам 95-ї стрілецької дивізії, полеглим у Сталінграді

**95-та стрілецька дивізія**
95-та стрілецька дивізія
На службі	16 листопада 1923 — 30 липня 1942; 15 серпня 1942 — 28 лютого 1943; 15 квітня 1943 — 9 травня 1945
Країна	СРСР
Вид	стрілецькі війська
Тип	РСЧА
Роль	стрілецька
Війни/битви	Радянсько-фінська війна; Бессарабсько-буковинський похід; Німецько-радянська війна; Оборона Одеси (1941); Оборона Севастополя; Сталінградська битва; Операція «Багратіон»
Почесні найменування	«Верхньодніпровська»;

95-та стріле́цька диві́зія — військове з'єднання РСЧА у міжвоєнний період та в період німецько-радянської війни. Всього дивізія формувалась тричі.

Історія

Перше формування

Дивізія сформована в листопаді 1923 року на Одещині, як територіальна. Управління і штаб дивізії розташувались в місті Первомайську, тому дивізія іменувалась 95-ю Первомайською територіальною. До її складу увійшли:

283-й стрілецький полк (Ананьїв);
284-й стрілецький полк (Первомайськ);
285-й стрілецький полк (Балта);
95-й артилерійський полк (Первомайськ);
95-й кінний ескадрон (Первомайськ);
95-та саперна рота (Первомайськ);
95-та рота зв'язку (Первомайськ) та інші підрозділи.

22 грудня 1923 року до Первомайська прибув Л. Г. Петровський, призначений командиром дивізії. Весною 1924 року на південній околиці Первомайська, поблизу села Грушівка побудовано літні табори і організовано перші збори приписного складу. Вже 1927 року особовий склад дивізії показав високі показники на Всесоюзних військових маневрах, а наступного 1928 року дивізія посіла перше місце серед територіальних дивізій Українського військового округу. Організаційно входила до складу 6-го стрілецького корпусу.

В 1939 році дивізія переформована в регулярну і переведена до Котовська, ввійшовши до складу 35-го стрілецького корпусу Одеського військового округу.

Брала участь в Зимовій війні 1939—1940 років, де вела бої на Виборзькому напрямку у складі 19-го та 34-го стрілецьких корпусів 9-ї армії.

У квітні 1940 року дивізія залізницею повернулась до Одеського військового округу. Після участі в захопленні Бессарабії в 1940 році, залишилась на території створеної Молдавської РСР і отримала назву 95-та Молдавська стрілецька дивізія. Напередодні німецько-радянської війни дивізія входила до складу 35-го стрілецького корпусу (командир — комбриг І. Ф. Дашичев).

22 червня 1941 року 161-й і 241-й стрілецькі полки дивізії, які знаходились майже на кордоні з Румунією, спільно з прикордонниками прийняли бій з румунськими військами, що намагались з ходу форсувати річку Прут. Попри те, що дивізії довелось вести оборону на ділянці завдовжки 115 км, до 1 липня в межах смуги оборони дивізії ворогу не вдалось закріпитись на східному березі Прута. Протягом першої половини липня дивізія з перемінним успіхом стримувала наступ німецько-румунських дивізій, проте в ніч на 20 липня 1941 року змушена була переправитись на лівий берег Дністра і зайняти оборону по старому державному кордону в межах Тираспольського УРу на ділянці від Григоріополя до Тирасполя. Тут дивізія вперше за час війни отримала маршове поповнення (близько тисячі осіб) і була перепідпорядкована 14-му стрілецькому корпусу (командир — генерал-майор Д. Г. Єгоров) Приморської армії. Разом з іншими частинами корпусу дивізія відходила на південний схід і взяла участь в героїчній обороні Одеси.

15 жовтня 1941 року згідно з планом евакуації, о 19.00 полки 95-ї дивізії почали відступ з бойових позицій і, прибувши в порт, почали завантаження на кораблі Чорноморського флоту. А вже вранці 17 жовтня дивізія почала вивантаження в порту Севастополя. Отримавши бойовий наказ, дивізія розгорнулась в районі станції Воїнка і вранці 24 жовтня завдати контрудару по ворогу. Після того, як німецькі війська 26 жовтня прорвали радянську оборону зустрічним ударом, частини дивізії, помалу відходячи, 30 жовтня прибули до Корабельної слободи Севастополя і були включені до складу 4-го сектора оборони міста. Командир 95-ї дивізії генерал-майор М. Ф. Воробйов був призначений комендантом 4-го сектора. Загальна чисельність дивізії на той час становила близько 4 тисяч осіб. Після важких оборонних боїв, дивізія відійшли на рубіж річки Бельбек, де вдалось зупинити наступ німців.

Після того, як радянські війська були розгромлені на Керченському півострові, 7 червня 1942 року фашисти поновили наступ на Севастополь. Після важких оборонних боїв, в ніч на 21 липня 1942 року частини дивізії переправились на південний берег Північної бухти. Частина підрозділів захищалась в Інженерній бухті, Михайлівському, Костянтинівському і Нахімовському равелінах до останнього бійця. Рештки стрілецьких полків дивізії були зведені в один батальйон. Більшість бійців загинула, прижата німцями до моря на мисі Херсонес.

95-та Молдавська стрілецька дивізія була розформована 30 липня 1942 року.

Друге формування

15 (26) серпня 1942 року на базі 13-ї мотострілецької дивізії внутрішніх військ НКВС було розпочате формування 95-ї стрілецької дивізії (2-го формування). Формувалась дивізія північніше Тули, в Тесницьких таборах.

18 вересня 1942 року дивізія прибула на лівий берег Волги навпроти Сталінграда і в ніч на 19 вересня на правий берег переправилися 90-й і 161-й стрілецькі полки, 97-й ОВПТД, 96-й саперний батальйон і штаб дивізії, з ходу вступивши в бій за висоту 102.0 (Мамаїв курган). Дивізія захопила верхівку Мамаєвого кургана і вела важкі бої протягом 19-27 вересня. Штаб дивізії знаходився у балці Банний, в підніжжі Мамаєвого кургану. Попри постійні бомбардування й атаки німців, дивізія Мамаїв курган не здала. 28 вересня ускладнилась ситуація в районі заводу «Червоний Жовтень» і 95-та стрілецька дивізія, передавши оборону Мамаєвого кургану 284-й стрілецькій дивізії полковника Батюка М. П., була переведена для оборони заводу і селища. В безперервних боях перебувала до 2 лютого 1943 року, тримаючи оборону в раоні заводів «Барикади», «Червоний Жовтень» и Тракторний.

За мужність і героїзм, виявлені особовим складом при обороні Сталінграда, 1 березня 1943 року 95-й стрілецькій дивізії (2-го формування) було присвоєне найменування гвадійської, вона стала 75-ю гвардійською стрілецькою дивізією. Наказами Верховного головнокомандуючого дивізії було оголошено дві благодарності, 398 бійців і командирів отримали державні нагороди.

Воїни 95-ї стрілецької дивізії у день закінчення боїв в Сталінграді. У першому ряду перший праворуч полковник Горишній В. А., другий (у кожусі) — полковник Власенко І. А.

Командування

Командир дивізії полковник Горишній В. А.
Комісар дивізії старший батальйонний комісар Власенко І. А., після 9 жовтня 1942 року — заст. командира дивізії з політчастини, полковник
Начальник штабу дивізії підполковник Клименко Г. М.
Начальник артилерії дивізії підполковник Далакішвілі А. А.
Командир 90-го стрілецького полку підполковник Борисов М. С.
Командир 161-го стрілецького полку підполковник Руднев И. В. (загинув 19 вересня на Мамаївому кургані); майор Маковецький Ф. Є.
Командир 241-го стрілецького полку майор Селімов.
Командир 57-го артилерийсього полку підполковник Льовкін Н. А.

Третє формування

Склад

90-й стрілецький полк;
161-й стрілецький полк;
241-й стрілецький полк;
57-й легкий артилерійський полк;
134-й гаубичний артилерійський полк (до 10 серпня 1941 року);
97-й окремий винищувальний протитанковий артдивізіон;
194-та зенітна артилерійська батарея (175-й окремий зенітний артилерійський дивізіон),
13-й окремий розвідувальний батальйон;
48-й окремий саперний батальйон;
91-й окремий батальйон зв'язку;
103-й окремий медико-санітарний батальйон;
30-та окрема рота хімічного захисту;
46-та (283-тя) окрема автотранспортна рота;
174-та (47-ма) польова хлібопекарня;
7-й дивізійний ветеринарний лазарет;
321-ша польова артилерійська ремонтна майстерня;
126-та дивізійна артилерійська майстерня;
163-тя польова поштова станція;
348-ма польова каса Держбанку.

Командири дивізії

Підпорядкування

62-га армія з 18.9.1942 по 19.2.1943

Література

Андреев С. А. Совершённое ими бессмертно. — М.: Высшая школа, 1976.
Моргунов П. А. Героический Севастополь. — М.: Наука, 1979

Великая победа на Волге / Под ред. Маршала Советского Союза К. К. Рокоссовского. — М: Военное издательство Министерства Обороны СССР, 1965. — 528 с.
Чуйков В. И. Сражение века. — М.: Советская Россия, 1975. [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
Чуйков В. И. Начало пути. — М.: Воениздат, 1962.
Еременко А. И. Сталинград. — М.: Воен. изд. мин. обороны СССР, 1961.
Еременко А. И. Записки командующего фронтом. — М.: Воен. изд. мин. обороны СССР, 1961.
http://www.library.fa.ru/files/Stalingrad/Stalingrad4.pdf [Архівовано 17 травня 2017 у Wayback Machine.]
Василевский А. М. Сталинград. Уроки истории. — М.: Прогресс, 1976.
Жуков Г. К. Воспоминания и размышления. — М.: Изд. АПН, 1971.