У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Мар'янович.
Мар'янович Тадеуш Павлович (25.05.1932 Дніпропетровськ — 09.10.2014, Київ) — вчений в галузі кібернетики та обчислювальної техніки, ветеран Інституту кібернетики імені В. М. Глушкова НАНУ, член-кореспондент НАН України. Його наукові праці присвячені розробці і застосуванню комп'ютерної імітації моделей складних процесів різної фізичної природи, автоматизації проектування нової техніки, розробці мов високого рівня
Біографія
Тадеуш Мар'янович народився 25 травня 1932 р. в робітничій родині у м. Дніпропетровську. Протягом 1951—1956 років був студентом механіко-математичного факультету Київського державного університету ім. Т .Г . Шевченка.[3] Перша наукова праця була створена під керівництвом професора Г .Є. Шилова, 1952 року. Цю роботу відтворено в журналі «Світогляд» (No 6(14) за 2008 р.).
Закінчивши університет у 1956 р., одержав призначення в Лабораторію обчислювальної техніки Інституту математики АН УРСР . Виконуючи дослідження з оброблення даних стендових випробувань ракетних двигунів, він здобув перші навички роботи з обчислювальною машиною. З 1957 р. Тадеуш Павлович навчався в аспірантурі в академіка Б. В. Гнєденка. У 1963 р. захистив кандидатську дисертацію.
В 1964 році Мар'янович Т. П. за конкурсом був зарахований на посаду старшого наукового співробітника Інституту кібернетики АН УРСР, працював у керованому академіком Глушковим В. М. відділі теорії цифрових автоматів, виконуючи обов'язки заступника завідувача відділу. Його дослідження в цей період стосувалися застосувань моделей масового обслуговування до вивчення процесів взаємодії між компонентами ЕОМ.
В 1965 р. Т. П. Мар'янович очолив створену при відділі теорії цифрових автоматів (керував відділом академік В. М. Глушков) лабораторію методів системного моделювання, яка згодом була реорганізована в науковий відділ[4]. За дорученням академіка Глушкова В. М. у цьому відділі була розроблена і реалізована на машинах класу М-20 перша в тогочасному Радянському Союзі програмна система для імітаційного моделювання складних дискретних систем, яка здобула широкі застосування в практиці проєктування технічних систем різного призначення. У складі авторського колективу циклу робіт з проблем моделювання та стохастичної оптимізації Мар'янович Т. П.
У 1973 році був відзначений Державною премією УРСР. В подальшому виконувані Мар'яновичем Т. П. Комплекси прикладних робіт, виконаних спільно з російськими партнерами, були відзначені Премією Ради Міністрів СРСР в 1981 році та Державною премією Союзу РСР в 1986 році.[3]
У 1982—1984 рр. він був директором Спеціального конструкторського бюро математичних машин і систем.
У 1985 р. він захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук, а в 1988 р. отримав звання професора. У 1992 р. його обрано членом кореспондентом НАН України.
Педагогічна та громадська діяльність
Роботи Т. П. Мар'яновича по створенню інструментальних засобів для імітаційного моделювання були розповсюджені на складні системи, що включають як дискретні, так і неперервні компоненти.[5]
Результатом цих досліджень стала реалізована на машинах класу БЕСМ програмна система, що дозволяла імітувати процеси функціонування складних об'єктів у промисловості, на транспорті, у ракетно-космічній і військовій галузях. Мар'янович Т. П. і керований ним колектив співробітників виконували також значний обсяг досліджень з оцінки якості функціонування складних систем у різних галузях науки і техніки.
Протягом 8 років працював на посаді заступника директора Інституту кібернетики ім. В. М. Глушкова НАН України.
Науковий доробок Т. П. Мар'яновича становить понад 100 наукових праць, опублікованих у провідних наукових виданнях.[4]
Нагороди та звання
Примітки
