Глузман Семен Фішельович

Семен Глузман
Народився10 вересня 1946(1946-09-10) Редагувати інформацію у Вікіданих (78 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
ГромадянствоСРСР СРСР
Україна Україна
Місце проживанняУкраїна
Діяльністьмедицина
Галузьпсихіатрія Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомий завдякиправозахисник, психіатр
Alma materНаціональний медичний університет імені О.О. Богомольця
Нагородилюдина 1978 р. «Міжнародної амністії»,
премія 1998 р. Європейського союзу — США «За розвиток демократії та громадянського суспільства»,
Людина року — 1999,
премія 2001 р. Американської психіатричної асоціації «Захист прав людини»,
подяка 2002 р. СБУ,
Женевська премія 2008 р. XIV конгресу Всесвітньої психіатричної асоціації
його ім'я носить клініка Сен-Дені

Семе́н Фі́шельович Глу́зман (нар. 10 вересня, 1946, Київ) — лікар-психіатр і правозахисник[1], колишній дисидент та політв'язень, президент Асоціації психіатрів України[2], директор Українсько-американського бюро захисту прав людини від 1990 р.[1], член Американського товариства психіатрів від 1979 р.[1], член Королівського коледжу психіатрів Великої Британії з 1980 р.[1], член Канадської психіатричної асоціації з 1981 р.[1], Товариства психіатрів і неврологів Німеччини[3][1], співголова Комітету «Бабин Яр» (разом із Мирославом Поповичем, Іваном Дзюбою). За його життя в 1977 р. його ім'ям названа французька клініка Сен-Дені[1]: фр. CAC Saint-Denis "Sémion Gluzman", Centre de sante semion gluzman clinique psychiatrique à st denis[4][5][6][7]. Один із авторів Закону України «Про психіатричну допомогу»[8]. 1978 р. був оголошений роком Семена Глузмана від «Amnesty International»[9]. У 1998—1999 рр. експерт Організації Об'єднаних Націй з прав людини[10].

Лауреат України «Людина року — 1999» як «правозахисник року»[11][12].

Життєпис

У 1970 р. закінчив студіювання у Київському медичному інституті[1]. Працював у м. Житомирі, у м. Коростені, а з 1972 р. — у м. Києві[1].

У листопаді 1971 р. підготував незалежну заочну судово-психіатричну експертизу в справі генерала Петра Григоренка, якою генерала було визнано психічно здоровим всупереч державній точці зору політичного режиму в СРСР, довів незаконність застосування проти генерала методів репресивної психіатрії, те, що він «психічно хворий» — підготована була фахівцями інституту судової психіатрії ім. В. П. Сербського[13]. У 1972 році Семен Глузман був засуджений (головно за вказану незалежну експертизу) на 7 років концтаборівПермській області), додатково йому дали 3 роки заслання (у Тюменській області)[1]. Він відбував покарання разом із Іваном Світличним, Євгеном Сверстюком, Левком Лук'яненком[1].

Від 1982 р. — працював у Києві робітником фабрики[1]. З 1985 року почав друкуватися та займатись професійною діяльністю.

Від 1991 року — виконавчий секретар Асоціації психіатрів України[1].

У серпні 2010 року президент України Віктор Янукович ввів Семена Глузмана у Громадську гуманітарну раду при президенті України[14]. Семен Глузман на фоні загалом гіперкритичного ставлення до пострадянських порядків в Україні та в охороні здоров'я зокрема, схвально відгукувався про діяльність уряду Азарова[15], лаяв Ющенка та іронізував щодо умов утримання в тюрмі Юлії Тимошенко[16]

Учасник ініціативи «Першого грудня» з 1 грудня 2011 р.[17] по 18 грудня 2012 р.[18]

Виступав на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова.[19][20]

У 2012 році вийшла друком книжка спогадів Семена Глузмана «рос. Рисунки по памяти или воспоминания отсидента».

Праці

Членство в професійних організаціях

З 1979 року — Почесний член Американської психіатричної асоціації.

З 1980 — член Королівського коледжу психіатрів Великої Британії.

З 1981 — член Канадської психіатричної асоціації.

З 1990 — член Німецького товариства психіатрів і неврологів.

З 1992 — патрон Міжнародного фонду «Женевська ініціатива в психіатрії».

З 1994 по 2003 — член Всесвітньої ради реабілітації жертв тортур.

З 1998 — член Контрольної комітету з проблем зловживань психіатрією Всесвітньої психіатричної асоціації[21].

Примітки

  1. а б в г д е ж и к л м н п «Енциклопедія історії України», м. Київ: вид. «Наукова думка», 2004 р. — Т.2 (Г-Д) С.121. — ISBN 966-00-0405-2 (укр.)
  2. Руководство Ассоциации психиатров Украины. Ассоциация психиатров Украины. Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 26 липня 2011.
  3. Учотова, Ирина (октябрь 2009). Семён Глузман: «Смысл нашей работы заключается в том, чтобы помочь человеку жить полноценной жизнью…». Нейроnews: Психоневрология и нейропсихиатрия (№ 6 (17)). Архів оригіналу за 24 грудня 2016. Процитовано 2 січня 2014.
  4. Centre de sante semion gluzman clinique psychiatrique à st denis [Архівовано 23 вересня 2015 у Wayback Machine.]; 93200 Saint-Denis, 6 rue Auguste Poullain. (фр.)
  5. L'organisation de la psychiatrie en Seine-Saint-Denis [Архівовано 17 листопада 2015 у Wayback Machine.] (фр.)
  6. (фр.) Secteur 93G03 - Ville-EvrardPDF
  7. (фр.) 26 lutego Télécharger - Ville-EvrardPDF
  8. МОЗ розпочинає реформу дитячої психіатричної допомоги: обіцяють без революційного надриву [Архівовано 17 листопада 2015 у Wayback Machine.], 18.09.2013, сайт «Голос України» (укр.)
  9. 113. Преследование врача Семена Глузмана. Документ № 80 // Документы МХГ (1976—1982). — Московская Хельсинкская группа. (рос.)
  10. Глузман Семён Фишелевич. Ассоциация психиатров Украины. Архів оригіналу за 16-03-2012. Процитовано 28-04-2010. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |datepublished= (довідка) (рос.)
  11. Семен ГЛУЗМАН [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.], сайт ГО «Обличчя майбутнього» (укр.)
  12. Глузман Семён Фишелевич. Ассоциация психиатров Украины. Архів оригіналу за 16 березня 2012. Процитовано 25 серпня 2015.
  13. Melvin Sabshin. Changing American psychiatry: a personal perspective [Архівовано 5 жовтня 2012 у Wayback Machine.]. American Psychiatric Pub, 2008. — ISBN 1585623075 — p. 95.
  14. Янукович ввел в свой гуманитарный совет психиатра [Архівовано 27 січня 2012 у Wayback Machine.], 02.08.2010, сайт «Ukraine Daily» (рос.)
  15. Семен Глузман: «На совещании у Азарова мне стало страшно» [Архівовано 21 квітня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
  16. «Белые воротнички» в украинских тюрьмах [Архівовано 17 квітня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
  17. Ініціатива «Першого грудня». Архів оригіналу за 2 березня 2012. Процитовано 16 грудня 2011. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |3= (довідка)
  18. Страна кафкианского абсурда [Архівовано 24 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Дата публікації 17.12.2012
  19. Семен Глузман про голодування Сенцова і відсутність реакції публіки [Архівовано 3 грудня 2021 у Wayback Machine.] // Радіо Свобода, 13.05.2018
  20. Глузман об отказе Денисовой в посещении Сенцова: Жесткое, откровенное унижение. Унижены мы все с нашим президентом. Почему? Так решил Путин [Архівовано 3 грудня 2021 у Wayback Machine.] // Гордон, 29.06.2018
  21. Глузман Семён Фишелевич. Ассоциация психиатров Украины. Архів оригіналу за 16.03.2012. Процитовано 21.10.2018.

Джерела

Посилання