Народився у сім’ї вчителя, який пізніше став священиком. Навчався у Великій Дренові поблизу Трстеника і в місті Крушеваць, у семінаріях Белграда та Сремських Карловців. Закінчив у 1921. Вивчав право у Сорбоні, потім вступив на богословський факультет Белградського університету, який закінчив у 1942.
1924 – рукопокладений в диякона при катедральному соборі Жичі, назначений службовцем церковного суду.
1925 – 1927 викладав Закон божий в гімназії міста Чачак.
1927 — священник на приході в Міоковці.
1931 – переведений в м. Врнячка-Баня настоятелем храму та архієрейським намісником, при храмі заснував щомісячний часопис «Преглед» та річний календар «Светі Лазар».
1938 – став вдівцем, переїхав до Белграда, де призначений референтом Священного Синоду.
7 липня 1951 пострижений у чернецтво в монастирі Студениця. 12 липня зведений в сан архімандрита.
1951 – обраний головним секретарем в сані єпископа з титулом Моравичський.
15 липня – хіротонія.
3 липня 1952 обраний єпископом Будимським, але через перешкоди із угорською владою не зміг зайняти катедру.
Був редактором головного органу Сербської православної церкви – журналу «Гласник».[1]
13 вересня 1958 обраний патріархом Сербії. Вирішуючи кадрову проблему Сербської православної церкви, був ініціатором обрання 27 єпископів.
Провів реформу навчальних програм духовних навчальних закладів СПЦ, відновив духовні семінарії у Сремських Карловцях, у монастирі Крка та чернечу школу у монастирі Дечани. У приміщенні Патріархії у Белграді був заснований Православний народний університет, в якому патріарх Герман читав лекції. Під час патріаршества Германа була розширена видавнича діяльність СПЦ.
Незважаючи на перешкоджання комуністичної влади, мав привілеї на відновлення церков і монастирів.
Під час патріаршества Германа, внаслідок втручання влади у справи церкви, відбулося два розколи: від’єдналася значна частина закордонних парафій, головним чином у США, утворивши Вільну Сербську церкву із центром у Новограчаницькому монастирі, а також від’єдналися приходи Македонії, які утворили неканонічну Македонську церкву.
30 листопада 1990 через похилий вік та важку травму був відправлений на відпочинок.
Помер 27 серпня1991 у Белграді. Похований у церкві апостола Марка.
Його перебування на посаді Предстоятеля Сербської Православної Церкви протягом 32 років є одним з найдовших в історії Сербської Православної Церкви.
Нагороджений орденом Святого Сави,[2] орденом Югославського прапора, орденом Почесного легіону, орденом Георгія I, національним орденом Кедра та низкою інших відзнак і нагород.
