PROFILPELAJAR.COM

Систематик живої природи
Систематик живої природи
	Автор найменувань низки ботанічних таксонів. У ботанічній (бінарній) номенклатурі ці назви доповнюються скороченням «H.K.Walter».; Персональна сторінка на сайті IPNI ;

Генріх Вальтер
Генріх Вальтер
нім. Heinrich Walter
Народився	21 жовтня 1898; Одеса, Російська імперія
Помер	15 жовтня 1989 (90 років); Штутгарт, Німеччина
Місце проживання	Німеччина
Країна	ФРН
Діяльність	ботанік, викладач університету
Alma mater	Імператорський Новоросійський університет (1917); Єнський університет; Тартуський університет
Галузь	еколог, геоботанік
Заклад	Університет Хоенхайм
Членство	Леопольдина
Відомий завдяки:	Автор відомого методу «клімадіаграм»
У шлюбі з	Erna Walterd
Нагороди	Internationale Rainer-Medaille (1932)

Генріх Карл Вальтер (нім. Heinrich Karl Walter; 21 жовтня 1898 — 15 жовтня 1989) — німецький (емігрував з Росії у 1918 році) еколог, геоботанік, професор (1939) і директор Ботанічного інституту в Штутгарті. Автор відомого методу «клімадіаграм».

Біографія

Вальтер, син лікаря, народився в Одесі^[2]. Навчався в Одеському університеті з 1915 по 1917 рік. У 1918 році він переїхав до університету Тарту. У 1919 році він навчався в університеті Єни, разом з Ернстом Шталем і Вільямом Детмером, де він здобув докторський ступінь. У 1920 році він працював у НДІ сільського господарства в Галле, а потім як асистент Людвіга Йоста в Гайдельберзькому університеті^[2].

1923-го Вальтер працював лектором в університеті, став ад'юнкт-професором ботаніки в 1927 році. У 1924 році він одружився з дочкою ботаніка Генріха Шенка, Ерною Вальтер, яка також здобула докторський ступінь з ботаніки від університету Гейдельберга (1918) і була науковим співробітником Людвіга Йоста. У наступні роки Вальтер здобув стипендію Рокфеллера (1929—1930) для розвідки пустельних рослин з американським ботаніком Форрестом Шревом в Тусоні, штат Аризона, а також з екологом рослин Джоном Ернестом Вівером в Лінкольні, Небраска. У 1939 році Вальтер став директором Ботанічного інституту Технологічного інституту (нині Університет) у Штутгарті. З 1933 по 1934 рік, а потім з 1937 по 1938, Вальтер їздив Східною і Західною Африкою^[2].

У 1941 році він став штатним професором в Державному університеті в Познані. Працював у Києві, де керував Інститутом ботаніки (разом із Юрієм Клеоповим)^[3]. Влітку 1942-го приїхав до Криму^[4]. Під час німецької окупації (1942) був куратором Нікітського Ботанічного саду та охороняв його від впливу війни. Намагався забезпечити постачання їжі для співробітників, з котрими встиг познайомитися. Обговорював науково-дослідні проекти, встиг прийняти візит короля Румунії Міхая I, за що отримав Орден Михая Хороброго. У той час унікальний гербарій саду було вивезено до Польщі^[5]^[6]. В серпні вирушив на Північний Кавказ. Його спроби організувати там дослідження мали, звичайно, тимчасовий успіх^[7].

За матеріалами, зібраними в Криму, видав книгу^[8]^[9]. Метою її було ще до завершення боїв у Криму обробити обширний науковий матеріал, що був у доступній російській літературі, насамперед у публікаціях Ботанічного саду і науково-дослідного інституту в Нікіті, і в стислій формі зробити його доступним німецькому читачеві^[10].

У 1945 році він працював на кафедрі ботаніки аграрного університету Штутгарта, де Вальтер і вийшов на пенсію, ставши почесним професором у 1966 році. З 1951 по 1955 він був запрошеним професором ботаніки в університеті Анкари, Туреччині^[2]. У 1953—1954 роках здійснив ще одну експедицію до Африки, разом зі своєю дружиною^[2], завдяки чому з'явилася робота «нім. Prodromus einer Flora von Südwestafrika». Дослідження проводилися у пустелях Наміб та Калахарі. 1968-го сім'я Вальтерів засновує фундацію Stuttgarter AFW Schimper-Stiftung.

Генріх Вальтер дістав схвальні відгуки через співпрацю з Гельмутом Літом в опублікованій роботі «англ. Climate Chart World Atlas» (1960—1967). Мемуари Вальтера (Сповідь Еколога, англ. Confessions of an Ecologist, 1980) є вражаючим документом часу і водночас інформативним джерелом для історії науки. У заключній главі цієї книги науковець торкається відносин науки і мистецтва і дає висновок щодо основних питань наукової роботи. Науковець був членом, зокрема, Всесвітньої академії мистецтв і наук та Австрійської академії наук.

Генріх Вальтер помер у Штутгарті у 1989 році.

Праці

Walter H. Bekenntnisse eines Okologen. 2, erganzte Auflage. Gustav Fischer Verlag. Stuttgart. New York, 1981
Walter H. Die Vegetation der Erde in ökologischer Betrachtung. Jena: G. Fischer, 1962—1968; Bd 1. Die tropischen und subtropischen Zonen — 1962.; Bd 2. Gemässigten und arktischen Zonen. — 1968.(нім.)
Walter H. Vegetation und Klimazonen: Grundriss der globalen Ökologie. 5., überarb. erg. Aufl. — Stuttgart: Ulmer, 1984.(нім.)
Walter H., Harnickell E., Mueller-Dombois D. Climate-diagram maps of the individual continents and the ecological climatic regions of the earth: supplement to the Vegetation monographs. — Berlin; N. Y.: Springer-Verlag, 1975.(англ.)
Einführung in die allgemeine Pflanzengeographie Deutschlands (1927) (нім.)
Die Hydratur der Pflanze und ihre physiologisch-ökologische Bedeutung (1931)) (нім.)
Die Vegetation Osteuropas (1942;1943)) (нім.)
Das Gesetz der relativen Standortskonstanz; das Wesen der Pflanzengemeinschaften (mit F. Walter, 1953)) (нім.)
Grundlagen der Weidewirtschaft in Südwestafrika [Архівовано 14 лютого 2016 у Wayback Machine.] (mit O. H. Volk, 1954)) (нім.)
Vegetation der Erde. 2 Bände (1962—1973)) (нім.)
Das Pampaproblem und seine Lösung (1966)) (нім.)
Die Hydratation und die Hydratur des Protoplasmas der Pflanzen (mit K. H. Kreeb, 1970)) (нім.)
Walter H. Allgemeine Geobotanik. Eine kurze Einführung. Verlag Eugen Ulmer Stuttgart. (1973, 1979) (нім.)
Vegetation Osteuropas, Nord- und Zentralasiens (1974)) (нім.)
Ökologie der Erde 4 Bände (mit S.-W. Breckle, 1983—1991)) (нім.)
Bekenntnisse eines Ökologen (1989)) (нім.)
Vegetationszonen und Klima. EUV, Stuttgart 1979. 6. Aufl. 1990) (нім.)
Climate Chart World Atlas in three deliveries with about 8,000 climate stations (about 9000 diagrams). Fischer, Jena from 1960 to 1967.(англ.)
Vegetation of the Earth and Ecological Systems of the Geo-biosphere. New York: Springer-Verlag. 1979. ISBN 978-3540137481(англ.)
Confessions of an Ecologist. -Experienced in eight decades and on research trips in all continents with conclusions. Fischer, Stuttgart 1980. 6 1989 edition, ISBN 3-437-30605-7 .(англ.)
Vegetation and Climates: Plan of global ecology. Ulmer, Stuttgart 1999, ISBN 3-8252-0014-0(англ.)

Література

Kreeb K. Beiträge zur Phytologie; Heinrich Walter zum 65. Geburtstag gewidment. — Stuttgart: E. Ulmer, 1964.(нім.)
Siegmar-Walter B. Walter's Vegetation of the earth: the ecological systems of the geo-biosphere / Transl. from the 7th, compl. rev. and enlarg. Germ. ed. by G. and D. Lawlor. — 4th, compl. rev. and enlarg. ed. — Berlin; N. Y.: Springer, 2002.(англ.)
Бібліографія. Генріх Вальтер // Німецька національна бібліотека
Prof. Dr. Dr. h.c. Heinrich Walter (1898—1989); Universität Stuttgart-Hohenheim, Deutschland. Deutsche Botanische Gesellschaft (DBG) e.V. (нім.)

Примітки

↑ ^а ^б «Тюремная автобиография» Николая Александровича Максимова. Часть 2, The “Prison Autobiography” by Nikolai Alexandrovich Maximov. Part II // Историко-биологические исследования — 2017. — Т. 9, вып. 1. — С. 68–104. — ISSN 2076-8176; 2500-1221
d:Track:Q130530852 d:Track:Q126725109
↑ ^а ^б ^в ^г ^д Professor Dr. Heinrich Karl Walter (1898–1989) war ein deutsch-russischer Geobotaniker und Ökologe. Архів оригіналу за 23 червня 2015. Процитовано 21 серпня 2015.
↑ * Г. Вальтер та Ю. Клеопов і Г. Махов — забуті сторінки вітчизняної науки. Уклад.: В. А. Вергунов, В. І. Мельник, В. М. Єжова. Ред. В. А. Вергунов, Рец. О. Я. Пилипчук, В. П. Михайлюк, П. П. Панченко; УААН; ДНСХБ; Нікітський ботанічний сад — нац. наук. центр. — Симферополь: Таврида, 2006. — 160 с.: портр. — (Аграрна наука України в особах, документах, бібліографії; Кн. 13).
↑ Воспоминания германского директора Никитского Ботанического сада. 1942 г. Перевод Александры Головой, ТНУ. Архів оригіналу за 14 липня 2015. Процитовано 21 серпня 2015.
↑ Никитский ботанический сад: К 175-летию основания / Молчанов Е. Ф. , Рубцов Н. И. — К. : Наукова думка, 1986. — 152 с.
↑ Шарыгин С. А. Как спасли гербарий // Крымская газета. — 1999. — 14 янв.
↑ Walter, Heinrich (1898–1989), Botaniker, Ökologe. Архів оригіналу за 25 вересня 2015. Процитовано 21 серпня 2015.
↑ Прокофьев А. В. Неизвестная книга немецкого ученого о Крыме // Записки Общества геоэкологов. — Симферополь, 2001. — Вып. 5-6. — С. 86-92.
↑ Walter H. (1981) Bekenntnisse eines Okologen. 2, erganzte Auflage. Gustav Fischer Verlag. Stuttgart. New York. ISBN 3-437-30605-7
↑ Die Krim. Klima, Vegetation und landwirtschaftliche Erschliessung, etc. With maps and illustrations Taschenbuch — 1943