PROFILPELAJAR.COM

Геннінґ Сиррінґгауз
Геннінґ Сиррінґгауз
Народився	не пізніше 1970
Діяльність	фізик
Alma mater	ETH Zürich
Заклад	Кембриджський університет; Принстонський університет
Аспіранти, докторанти	Jana Zaumseil
Членство	Лондонське королівське товариство
Нагороди	Mullard Award (2003); FRS (2009); Hughes Medal (2013); Faraday Medal (2015);

|розмір_зображення=

Геннінґ Сиррінґгауз (англ. Henning Sirringhaus) — професор фізики електронних пристроїв Hitachi, голова групи мікроелектроніки та член групи оптоелектроніки в Кавендишській лабораторії. Він також є стипендіатом коледжу Черчилля Кембриджського університету^[2]^[3]^[4]^[5]^[6].

Освіта

Сиррінґгауз отримав освіту в Федеральній вищій технічній школі Цюриха, де здолбув ступінь бакалавра наук і доктора філософії з фізики. У 1995-1996 роках працював аспірантом Прінстонського університету^[2].

Дослідження

Сиррінґгауз проводить дослідження переносу заряду та спіну, а також фотофізики органічних напівпровідників та неорганічних напівпровідників, які оброблюються розчином, включаючи галоїдні перовскіти^[7]^[8]^[9]^[10]^[11]. Сиррінґгауз очолює активну дослідницьку групу з понад 30 членів, включаючи аспірантів і дослідників.

Нагороди та відзнаки

Сиррінґгауз був обраний членом Королівського товариства в 2009 році^[2].

Список літератури

↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
d:Track:Q123508386
↑ ^а ^б ^в Professor Henning Sirringhaus — Department of Physics. 31 липня 2013.
↑ Chua, L. L.; Zaumseil, J.; Chang, J. F.; Ou, E. C. -W.; Ho, P. K. -H.; Sirringhaus, H.; Friend, R. H. (2005). General observation of n-type field-effect behaviour in organic semiconductors. Nature. 434 (7030): 194—199. Bibcode:2005Natur.434..194C. doi:10.1038/nature03376. PMID 15758994.
↑ Список публікацій на Microsoft Academic Search
↑ Sirringhaus, H.; Brown, P. J.; Friend, R. H.; Nielsen, M. M.; Bechgaard, K.; Langeveld-Voss, B. M. W.; Spiering, A. J. H.; Janssen, R. A. J.; Meijer, E. W. (1999). Two-dimensional charge transport in self-organized, high-mobility conjugated polymers. Nature. 401 (6754): 685. Bibcode:1999Natur.401..685S. doi:10.1038/44359.
↑ Eggeman, A. S.; Illig, S.; Troisi, A.; Sirringhaus, H.; Midgley, P. A. (2013). Measurement of molecular motion in organic semiconductors by thermal diffuse electron scattering. Nature Materials. 12 (11): 1045—9. Bibcode:2013NatMa..12.1045E. doi:10.1038/nmat3710. PMID 23892786.
↑ Stutzmann, N.; Friend, R. H.; Sirringhaus, H. (2003). Self-Aligned, Vertical-Channel, Polymer Field-Effect Transistors. Science. 299 (5614): 1881—1884. Bibcode:2003Sci...299.1881S. doi:10.1126/science.1081279. PMID 12649478.
↑ Sirringhaus, H.; Kawase, T.; Friend, R. H.; Shimoda, T.; Inbasekaran, M.; Wu, W.; Woo, E. P. (2000). High-Resolution Inkjet Printing of All-Polymer Transistor Circuits. Science. 290 (5499): 2123—2126. Bibcode:2000Sci...290.2123S. doi:10.1126/science.290.5499.2123. PMID 11118142.
↑ Sirringhaus, H.; Tessler, N.; Friend, R. H. (1998). Integrated Optoelectronic Devices Based on Conjugated Polymers. Science. 280 (5370): 1741—1744. Bibcode:1998Sci...280.1741S. doi:10.1126/science.280.5370.1741. PMID 9624049.
↑ Sirringhaus, H. (2005). Device Physics of Solution-Processed Organic Field-Effect Transistors. Advanced Materials. 17 (20): 2411—2425. Bibcode:2005AdM....17.2411S. doi:10.1002/adma.200501152.
↑ Zaumseil, J.; Sirringhaus, H. (2007). Electron and Ambipolar Transport in Organic Field-Effect Transistors. Chemical Reviews. 107 (4): 1296—323. doi:10.1021/cr0501543. PMID 17378616.