Вільям Гершом Коллінгвуд

Вільям Гершом Коллінгвуд
Народився6 серпня 1854(1854-08-06)[1][2]
Ліверпуль, Велика Британія
Помер1 жовтня 1932(1932-10-01)[1][2] (78 років)
ПохованняКоністонd
Країна Велика Британія
 Сполучене Королівство
Діяльністьхудожник, автор, антиквар, перекладач
Alma materШкола образотворчого мистецтва Слейдаd, Університетський коледж і Ліверпульський коледжd
Знання мованглійська[3]
ЗакладРедінзький університетd
ЧленствоGuild of St Georged
БатькоWilliam Collingwoodd[4]
ДітиРобін Джордж Коллінґвуд[4] і Dora Altounyand[4]

Вільям Гершом Коллінгвуд (англ. William Gershom Collingwood, [ˈkɒlɪŋˌwʊd], 6 серпня 1854 в Ліверпулі[5] — 1 жовтня 1932) — англійський письменник, художник, антиквар і професор образотворчих мистецтв в Університетському коледжі Редінга.[6] Був президентом антикварного товариства Камберленд та Вестморленд та Товариства художників озер.[7]

Альтинг на сесії, законний спікер Альтингу; парламент Ісландії, Коллінгвуд
Військовий меморіал St Bees

Біографія

Вільям Гершом Коллінгвуд народився в 1854 році в родині В. Коллінгвуда[7] Його батько, також Вільям, був художником-акварелістом, 1851 року він одружився з Марі Елізабет Імгоф з Арбона, Швейцарія. Невдовзі молодий Вільям малював з батьком у Озерному краї, Північному Уельсі та Швейцарії.[6]

Початкову освіту молодший Вільям Коллінгвуд отримав у Ліверпульському коледжі.[7] У 1872 році він вступив до Університетського коледжу в Оксфорді, де зустрів Джона Раскіна. Влітку 1873 року Коллінгвуд відвідав Раскіна в Брантвуді, Коністон. Через два роки Коллінгвуд працював у Брантвуді з Раскіним та його колегами. Раскін захоплювався його майстерністю малювання. А сам Коллінгвуд продовжив навчання в Школі мистецтв Слейда між 1876 і 1878 роками. Він виставлявся в Королівській академії в 1880 році.[6]

Протягом багатьох років Коллінгвуд присвятив себе допомозі Раскіну, залишаючись у Брантвуді як помічник Раскіна та подорожуючи з ним до Швейцарії.[6] У 1883 році Вільям Коллінгвуд одружився з Едіт Мері Ісаак (1857—1928) та оселився поблизу Раскіна в Озерному краї. Коллінгвуд відредагував низку текстів Раскіна, а 1893 року опублікував його біографію[6].

У 1896 році Артур Ренсом познайомився з подружжям Коллінгвудів та їхніми дітьми, Дорою (пізніше місіс Ернест Алтуньян), Барбарою (пізніше місіс Оскар Гносспеліус), Урсулою та Робіном (пізніше історик і філософ). Ренсом навчився плавати на човні Коллінгвуда «Swallow» і став вірним другом сім'ї, ба більше, він навіть пропонував одружитися Дорі та Барбарі (в окремих випадках). Після того, як у 1928 році влітку навчав онуків Коллінгвуда плавати на Swallow II, Ренсом написав першу книгу з серії книг «Swallows and Amazons». Він використовував імена деяких онуків Коллінгвуда для своїх персонажів «Ластівки» (див. Роджер Алтуньян).[6]

До 1890-х років Коллінгвуд став досвідченим художником, водночас він приєднався до антикварного та археологічного товариства Камберленда та Вестморленду. Він написав чимало робіт про свою діяльність у цих товариствах. Коллінгвуд особливо цікавився скандинавською культурою та скандинавами; він написав роман «Торстейн з Мере», який мав великий вплив на Артура Ренсома.[6]

У 1897 році Коллінгвуд поїхав до Ісландії, де провів три літні місяці, досліджуючи з Йоном Стефанссоном місця по всій країні, де розгортаються події середньовічних ісландських саг.[8] Протягом цього часу він створив сотні ескізів і акварелей (наприклад, уявне зібрання середньовічного Альтингу)[9] і разом зі Стефанссоном опублікував ілюстрований звіт про їхню експедицію в 1899 році під назвою «Паломництво по місцях саг Ісландії».[10]

Коллінгвуд був членом Клубу вікінгів, а згодом став його президентом. У 1902 році він виконав у співавторстві з Йоном Стефанссоном перший переклад саги про Кормака під назвою «Життя і смерть Кормака Скальда». Його внесок у вивчення скандинавської та англосаксонської археології зробив його широко визнаним провідним авторитетом. Після смерті Раскіна Коллінгвуд деякий час продовжував допомагати з секретарською роботою в Брантвуді, але в 1905 році пішов до Університетського коледжу в Редінгу (нині Редінгський університет) і працював професором образотворчого мистецтва з 1907 по 1911 рік.

З початком Першої світової війни Коллінгвуд приєднався до розвідувального відділу Адміралтейства. У 1919 році він повернувся в Коністон і продовжив свою роботу над історією Озерного краю і, мабуть, своєю найважливішою роботою «Нортумбрійські хрести донорманської доби». Він був прекрасним скелелазом і плавцем, а також невтомним пішим мандрівником аж до похилого віку. У 1927 році він пережив перший із серії інсультів. Його дружина померла в 1928 році, а сам Коллінгвуд – в 1932 році. Похований у Коністоні.[6]

Військові меморіали

Після закінчення Першої світової війни в 1918 році та мирного договору 1919 року послуги Коллінгвуда були дуже затребувані як дизайнера військових меморіалів. Його знання та ентузіазм щодо скандинавських хрестів демонструються в Грасмірі, де меморіал на Бродгейт-Медоуз є своєрідним пастішем англійського хреста. Короткий вірш на його цоколі написав близький друг Коллінгвуда, канонік Гардвік Ронслі, який був головою меморіального комітету. Інші приклади його меморіальних хрестів кельтського типу можна побачити в Отлі, Коністоні та на фабриці K Shoes у Кендалі. Хрест у Гоксгеді створила його донька Барбара. Інші меморіали, розроблені Коллінгвудом, можна побачити в Улверстоні, Сент-Бізі та Ластінгемі. Його щоденник за 1919–20 рр., який зберігається в художній галереї Еббот Голл, Кендал, містить короткі начерки щодо інших можливих меморіалів; у Роккліффі, Карлайлі та невідомому мосту, ймовірно, на півночі Камберленда.

Спадщина

У 1901 році Коллінгвуд заснував Музей Раскіна в Коністоні[6]. Тут містяться зокрема й матеріали, пов'язані з самим Коллінгвудом.[11] Проте архів сімейних документів «Коллінгвудська колекція» зараз зберігається у відділі спеціальних колекцій та архівів бібліотеки Кардіффського університету.[12]

Найбільша частина картин Коллінгвуда про Ісландію зберігається в Національному музеї в Рейк'явіку.[9] Частина доробку представлена в художній галереї Еббота Голла.[13]

Українські видання

Перше українське видання «Старшої Едди», що вийшло у видавництві Жупанського, проілюстроване графічними роботами Вільяма Коллінгвуда[14].

Примітки

  1. ↑ а б в SNAC — 2010.
  2. ↑ а б в Find a Grave — 1996.
  3. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  4. ↑ а б в Oxford Dictionary of National Biography / C. Matthew — Oxford: OUP, 2004.
  5. ↑ Dictionary of Literary Biography on W. G. Collingwood
  6. ↑ а б в г д е ж и к Obituary in The Times, Mr W.G. Collingwood, Artist, Author and Antiquary. October 3, 1932, p.9
  7. ↑ а б в Who Was Who, Published by A&C Black Limited. Online edition, 2020
  8. ↑ W.G. Collingwood's Letters from Iceland. iceland.is. Архів оригіналу за 6 лютого 2015. Процитовано 6 лютого 2015.
  9. ↑ а б Sögustaðir. National Museum of Iceland. Архів оригіналу за 5 лютого 2015. Процитовано 5 лютого 2015.
  10. ↑ A Pilgrimage to the Saga-steads of Iceland. W.G.Collingwood, Jón Stefánsson. W.Holmes, Ulverston, 1899.
  11. ↑ William Gershom Collingwood (1854–1932) | Art UK. artuk.org.
  12. ↑ Reisz, Matthew (August 2014). Cardiff University unveils Collingwood Collection. Times Higher Education. Процитовано 6 лютого 2015.
  13. ↑ Collingwood's Letters from Iceland. Cumberland and Westmorland Herald. 2014. Архів оригіналу за 8 лютого 2015. Процитовано 8 лютого 2015.
  14. ↑ Див.: «Старша Едда». — К: Видавництво Жупанського, 2020. — 496 с. ISBN 978-617-7585-27-4. Переклав Віталій Кривоніс.

Література

  • James S. Dearden, ‘Collingwood, William Gershom (1854—1932)’, Oxford Dictionary of National Biography, Oxford University Press, 2004; online edn, Sept 2010. Retrieved 6 February 2015 (subscription or UK public library membership required).
  • W. G. Collingwood, The Lake Counties, J.M. Dent, 1930; rpt. F. Warne & Co., 1932 [rpt. paperback ISBN 1-85797-343-7].
  • W. G. Collingwood, The Life of John Ruskin, (1911).
  • M. Townend, The Vikings and Victorian Lakeland: The Norse medievalism of W G Collingwood and his contemporaries, CWAAS Extra Series Vol XXXIV 2009. ISBN 978-1-873124-49-9.
  • «W.G. Collingwood's Letters from Iceland», Edited by Mike and Kate Lea, RG Collingwood Society 2013, ISBN 978-0-954674-01-4.

Посилання