Позначка ув'язнених у концентраційних таборах Третього Рейху використовувалася для групування і соціальної стигматизації в'язнів. Відповідні емблеми мали полегшувати табірному персоналу ідентифікацію в'язнів за країнами походження, расою, вироком і тощо. Номер в'язня заміняв у таборі ім'я[1].
Система трикутників
Система позначок ґрунтувалася на використанні вінкелів (нім.Winkel — кут) — перевернутих трикутників з різнобарвної матерії, які нашивалися на тюремну робу в'язнів, щоб табірна охорона легко могла розпізнавати їх приналежність до певної категорії.
ліловий — так звані «бібельфоршери», серед яких були, в першу чергу, Свідки Єгови (в нацистській Німеччині їх як і раніше називали Дослідниками Біблії — нім.Bibelforscher), а також Вільні дослідники Біблії;
рожевий — в першу чергу чоловіки, засуджені за § 175 за гомосексуальні контакти, в тому числі і з неповнолітніми, а також за сексуальні контакти з тваринами.
синій — емігранти;
коричневий — цигани (сінті та рома) — спочатку також носили чорний трикутник.
Додаткові примітки
Іноді додавалися й інші позначки для позначення національності або функції в'язня (наприклад, для капо, старших за бараку або блоку). У перші роки існування концтаборів, а частково і в більш пізній час, на одяг в'язня також нашивався його номер. Додатково на трикутник наносилася літера, що показує походження ув'язненого, наприклад, «P» — у поляків.
Залежно від країни походження ув'язнених позначали буквами:
Євреї позначалися двома трикутниками, що лежать один на одному, утворюючи зірку Давида. При цьому нижній трикутник був жовтого кольору, а верхній відповідав категорії ув'язненого.
Чорний несуцільний трикутник, розташований поверх жовтого, позначав чоловіка-єврея, що «осквернив» «арійську расу», маючи зв'язок з «арійської» жінкою, тобто, засудженого за метисацію. Жовтим трикутником, накладеним на чорний, позначалися «арійські» жінки, які допустили «осквернення» раси.
Як покарання в'язня могли додатково позначити «штрафною міткою», яка означала, що той входить до штрафної групи. До таких в'язнів табірна охорона ставилася з особливою жорстокістю.
Заарештовані в результаті операцій «Ніч і туман» ув'язнені часто позначалися жовтим трикутником з абревіатуроюNN (нім.Nacht und Nebel). Такі ув'язнені зазвичай містилися в одиночних камерах[4].
Відхилення від загальних принципів
Відомі випадки невідповідності категорії засудженого і кольору трикутника. У Дахау трикутник гомосексуалів був зеленим, такий же трикутник нашивався гомосексуалам, що засуджувалися повторно. У Ноєнгамме всі в'язні з Нідерландів носили червоні трикутники. Такі ж трикутники отримали в концентраційному таборі Равенсбрюк Еллі Смула і Маргарита Розенберг, навпроти імен яких було вказано «лесбійка»[5].
Таблиця маркування ув'язнених
Ув'язнені концтаборів позначалися відповідно до таблиці:
Використовувані маркування наносилися згідно порядку: номер ув'язненого, смуга для повторного укладення, трикутник або зірка, членство в штрафній роті, схильність до втечі.
поляк (політичний в'язень)
чех (політичний в'язень)
шпигун, дезертир або полонений
особливий в'язень: коричневий браслет
Номер в'язня
Зазвичай в ув'язнених їх номер був написаний на одязі. Лише в Аушвіці він був також витатуйований на тілі. По-перше, для точної ідентифікації роздягнених трупів, а по-друге, для ідентифікації втікачів. Татуювання робилися на лівому передпліччі. Оскільки у новонароджених у таборі дітей на передпліччя не було достатньо місця, їм татуювання ставилася на стегні.
Іноді до номерів додавалися спеціальні позначки: у деяких євреїв це був трикутник, у циган буква Z (від нім. Zigeuner). У травні 1944 у чоловіків-євреїв до номера додавалися букви «A» і «B»; з невідомих причин у жінок буква «B» не використовувалася навіть після того, як у серії «A» були використані 20 тисяч номерів[6].
За номерами ув'язнених вівся детальний облік. У кожному таборі щодня по два рази в день проводилися шикування і переклички, на яких фіксувалися всі зміни (смерті, переходи ув'язнених з табору в табір, звільнення).
↑Claudia Schoppmann: Nationalsozialistische Sexualpolitik und weibliche Homosexualität (Dissertation, FU Berlin, 1990.) Centaurus, Pfaffenweiler 1991 (revisited 2nd edition 1997). ISBN 3-89085-538-5
↑Habbo Knoch: Die Emslandlager 1933—1945. В книге: Wolfgang Benz / Barabara Distel: Der Ort des Terrors. Geschichte der nationalsozialistischen Konzentrationslager. Band II: Frühe Lager, Dachau, Emslandlager. München 2005, ISBN 3-406-52960-7, S. 560.
↑Klaus Müller. «Doodgeslagen Doodgezwegen — Vervolging van homoseksuelen door het naziregime 1933—1945». Schorer Boeken. 2005. ISBN 90-73341-27-2
↑{{{Заголовок}}} / Piper, Franciszek; Świebocka, Teresa. — Oświęcim : The Auschwitz-Birkenau State Museum, 1996. — С. 60—61. — ISBN 9788385047568.
Література
Eugen Kogon. Der SS-Staat.Das System der deutschen Konzentrationslager , ISBN 3-453-02978-X
Christa Schikorra. Kontinuitäten der Ausgrenzung. «Asoziale» Häftlinge im Frauen-Konzentrationslager Ravensbrück. Berlin, Metropol, 2001.
Helga Amesberger, Katrin Auer, Brigitte Halbmayr. Sexualisierte Gewalt.Weibliche Erfahrungen in NS-Konzentrationslagern , Mandelbaum Verlag (2005), ISBN 3-85476-118-X