Острови Острал включають два архіпелаги: власне острови Тубуаї та острови Басс[en]. До архіпелагу Тубуаї, розташованого між 22° і 23° південної широти та між 147° і 152° західної довготи, входять чотири населені острови — Ріматара[en], Руруту[en], Тубуаї та Раївавае[en], а також безлюдний атол Марія[en]. Архіпелаг Басс, розташований між 27° і 35° південної широти та на 144° західної довготи, включає населений острів Рапа-Іті[en] та чотири безлюдні скелі Маротірі[en] або Басс. Найбільшим островом в групі Острал є Тубуаї площею 44 км², а загальна площа екорегіону становить 142 км².
Острови регіону мають вулканічне походження. Вони утворилися, коли Тихоокеанська плита рухалася на захід/північний захід над гарячими точкамиАраго[en] та Макдональд. Більшість островів Острал мають сильно розчленовану вулканічну центральну основу, оточену поясом піднятих коралових вапняків. Вапняки формують прибережні низовини, які часто мають нерівний рельєф. Острови на південному сході архіпелагу є наймолодшими і мають виражену вулканічну вершину, а найстаріші острови, розташовані на північному заході, значно більш еродовані.
Острів Тубуаї має дві центральні вершини, які підіймаються на висоту понад 400 м над рівнем моря і розділені вапняковими низовинами. Острів Руруту має вулканічні пагорби в центрі, один з яких (гора Мануерева) підіймається на висоту 385 м над рівнем моря. Підняті вапняки утворили навколо центральних пагорбів широкий пояс, розташований на висоті 50-60 м над рівнем моря. Вапняковий пояс існує і на острові Ріматара, в центрі якого підіймаються невисокі вивітрені вулканічні пагорби. Острів Марія являє собою невисокий кораловий атол. Раївавае — це сильно еродований згаслий вулкан, вершина якого (пік Хіро) підіймається на 438 м над рівнем моря. Вулкан оточений поясом вапняків, лагуною та бар'єрним рифом. Рапа-Іті — це стародавня вулканічна кальдера у формі півмісяця. Найвищою вершиною острова є гора Перау, який підіймається на 633 м над рівнем моря і є найвищою вершиною екорегіону. Маротірі — це молоді, дуже стрімкі вулканічні скелі, біля яких відсутні окраїнні рифи[en].
Клімат
На островах екорегіону переважає екваторіальний клімат (Af за класифікацією кліматів Кеппена). Середня температура в регіоні є нижчою, ніж на більшості інших островів Полінезії, оскільки архіпелаг Тубуаї лежить далі на південь. Острів Тубуаї вирізняється аномально високою амплітудою коливання температури як для океанічного острова: максимальна температура, зареєстрована на ньому, становить 32,7 °C, а мінімальна — 9,2 °C. Середньорічна кількість опадів в регіоні становить близько 2000 мм, які випадають рівномірно протягом всього року завдяки східним вітрам. На півночі регіону з листопада по серпень трапляються тропічні циклони.
Флора
Основними рослинними угрупованнями екорегіону є низинні дощові ліси, гірські дощові ліси та хмарні ліси, розподіл яких залежить від висоти над рівнем моря.
Рослинний покрив низинних ділянок на більшості островів Тубуаї, за винятком віддаленого атолу Марія, був значно змінений внаслідок розвитку сільського господарства, частих антропогенних пожеж та неконтрольованого випасу худоби. Наразі тут переважають вторинні зарості морських гібісків[en] (Hibiscus tiliaceus) та яблучних гуаяв (Psidium guajava), зарості лінійної вилчастої папороті[en] (Dicranopteris linearis) та луки, а в долинах трапляються невеликі ділянки вторинних лісів.
Загалом в екорегіоні зустрічається близько 150 видів рослин, значна частина з яких є ендеміками. У хмарних лісах Рапа-Іті зустрічається 89 видів рослин, з яких 51 вид (57 %) є ендемічними. Серед флори острова Ріматара 20 % видів є ендеміками.
Фауна
Орнітофауна екорегіону включає кілька ендемічних видів птахів. Риматарські очеретянки (Acrocephalus rimitarae) є ендеміками острова Ріматара, а рожеволобі тілопо (Ptilinopus huttoni) — ендеміками острова Рапа-Іті. Обидва види є дуже рідкісними і перебувають на межі зникненя. Також ендеміками екорегіону є рапайські буревісники (Puffinus myrtae), які гніздяться лише на чотирьох острівцях поблизу Рапа-Іті.
Місцеві наземні ссавці в екорегіоні відсутні. Герпетофауна островів Тубуаї включає кілька поширених в Океанії видів сцинків та геконів, зокрема океанійського змієокого сцинка (Cryptoblepharus poecilopleurus) та темночеревого міднохвостого сцинка (Emoia impar). Серед рідкісних безхребетних тварин, поширених в екорегіоні, слід відзначити близько 100 видів наземних равликів з родини Partulidae[en], поширених на Рапа-Іті.
Збереження
Низинні ліси екорегіону були переважно знищені за останнє тисячоліття. На великих островах, таких як Тубуаї, Рапа-Іті та Руруту, залишилися ділянки гірських лісів, однак їм загрожує вирубка та спалювання. Загрозою для збереження природи регіону є поширення інтродукованихсірих пацюків (Rattus norvegicus), які загрожують популяціям місцевих птахів. Великі природоохоронні території в екорегіоні відсутні[1].
Примітки
↑ абDinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
