Став першою людиною в світі, яка підняла над головою з помосту вагу у понад 200 кілограмів[9][12][13]. Встановив 29[3] рекордів світу і 41[6][14] рекорд СРСР (1957—1967). Заслужений майстер спорту СРСР (1959)[6]. Прапороносець делегації СРСР на відкритті Олімпійських ігор 1960 і 1964 років.
Важкою атлетикою зайнявся у 1954 році, коли навчався в академії[3], хоча мама заняття зі штангою не схвалювала[24]. У 18 років почав присідати з вагою 200 кг по 6-8 повторів у підході[2]. Під час навчання в академії також займався метанням — штовхав ядро, а семисотграмову гранату кидав за 80 метрів[25]. Однак стати спортсменом не планував — пізніше Власов напише, що по-справжньому захоплювався літературою, хоча приховував це від усіх; також сильний інтерес викликала історія та суміжні з нею науки[25].
Великий вплив на рішення Власова серйозно займатися важкою атлетикою зробив турнір з цього виду спорту, що проходив влітку 1955 року в Москві[21]. У турнірі брала участь команда США, яку очолював найсильніший на той час важкоатлет світу — Пол Андерсон. Щоб потрапити на сцену — Власов взяв батьківську відеокамеру, яка на той час була великою рідкістю, і вдав себе за іноземного журналіста[21]. Тоді Власову також вдалося зазирнути у роздягальню Андерсона[21].
Перший тренер Власова — Євген Миколайович Шаповалов[7].
З 1957 року — входив до складу збірної СРСР із важкої атлетики[10]. У березні 1957 року, на четвертому курсі академії, вперше став рекордсменом СРСР у поштовху, а через кілька тижнів — у ривку і знову — у поштовху[24].
Першого успіху на чемпіонатах СРСР досяг у 1958 році, посівши 3-є місце[26].
З весни 1960 року по травень 1968 року — служив інструктором зі спорту в Центральному спортивному клубі армії (ЦСКА)[3]. Жив у Москві, на 5-й вулиці Жовтневого поля (тепер — вулиця Маршала Рибалка), у будинку № 20, у 62-й квартирі[8].
На відкритті Олімпійських ігор в Римі у 1960 році — ніс прапор делегації СРСР. Проніс прапор в одній, витягнутій уперед руці, чим викликав захоплення глядачів на трибунах[27]. Також виніс на руках до п'єдесталу, де вручали медалі, олімпійську чемпіонку Віру Крепкіну, яка виборола «золото» у стрибках у довжину[28]. Але за тиждень до свого виступу — ледь не був дисквіліфікований через порушення спортивного режиму: разом зі стрибунами з жердиноюІгорем Петренком та Володимиром Булатовим взяв участь у святкуванні вдалого виступу колеги-легкоатлетаВіктора Ліпсніса (Ліпсніс зайняв четверте місце у штовханні ядра). Про те, що Власов порушив спортивний режим — доніс важкоатлет Аркадій Воробйов (кімнати Воробйова і Власова мали спільні двері). Власова змушували сказати, з ким він пив — натомість обіцяли не карати. Але Власов не зізнався. А згодом — його запросив до себе голова Всесоюзного комітету у справах фізичної культури та спорту Микола Романов і наказав готуватися до виступу та «ні про що не думати, крім перемоги»[29].
Важкоатлети змагалися на Олімпіаді під кінець турніру — 10 вересня. Власов вижав 180 кг, у ривку — взяв 155 кг і штовхнув — 202,5 (світовий рекорд), що дало в сумі 537,5 кг. Цей результат також став світовим рекордом[1][30]. Власова визнали найкращим атлетом турніру[1] — він отримав від організаторів Олімпіади приз «За найфантастичніший результат, показаний на іграх»[27]. А згодом, в СРСР, — орден Леніна[10].
У 1961 році — переміг на Чемпіонаті СРСР у Дніпропетровську, встановивши в останньому підході черговий світовий рекорд у поштовху[31]. Інший радянський штангіст, Леонід Жаботинський, тоді виніс Власова з помосту на руках — таким чином хотів висловити йому свою пошану. Жаботинський привітав Власова з перемогою, а той, натомість, сказав пророчі слова: «Настане час — (коли) ти мене і зі спорту винесеш»[30][31].
Олімпійські ігри 1964 року
На Олімпійських іграх 1964 року в Токіо Леонід Жаботинський, який в березні встановив світові рекорди в ривку, поштовху та сумі триборства (до початку Олімпіади Власов рекорди повернув), — став головним суперником Власова[32]. Жаботинський мав більшу власну вагу (154,4 кг проти 136,4 кг Власова), тому за рівних результатів — перевагу отримував Власов[33][34].
За медалі супертяжі змагалися 18 жовтня. За протоколом, Власов виступав після Жаботинського. Жим виграв Власов — зі світовим рекордом 197,5 кг, Жаботинський відстав на 10 кг. У ривку — Власов взяв 162,5 кг, дозволивши Жаботинському зменшити розрив до 5 кг (Жаботинський взяв 167 кг)[33][34]. Однак після цього Власов вирішив взяти додатковий, четвертий (що не йде в залік триборства) підхід, в якому встановив світовий рекорд — 172,5 кг. У першій спробі поштовху — Жаботинський взяв 200 кг. Власов — штовхнув 205 кг, а потім — 210 кг[35]. Жаботинському довелось замовити 217,5 кг[35]. Проте його друга спроба поштовху була невдалою (в одному інтерв'ю Жаботинський причиною невдачі назвав зірване на тренуваннях плече[36], а в іншому — що навмисно зімітував свою слабкість у другому підході та легку травму, йдучи з помосту, накульгуючи[34]). Власов, у якого була остання, третя, спроба, виклик противника прийняв, але штовхнути штангу — також не зміг. А от Жаботинський у своїй останній, третій спробі — штангу таки штовхнув і став олімпійським чемпіоном[34][36]. Власов — отримав «срібло». Після нагородження — Власов викинув медаль у вікно свого номера в Олімпійському селі[32]. Згодом Жаботинському дорікали, що той навмисне провалив свою першу спробу взяти надмірну вагу, щоб ввести Власова в оману щодо справжніх можливостей і не дати йому відірватися надто далеко[35].
Боротьбу Власова і Жаботинського, яка тривала майже 7 годин, вважають найяскравішою сторінкою XVIII Олімпіади[37]. Одна з газет тоді написала: «Хто не бачив поєдинку Власова і Жаботинського, той не бачив Олімпіади»[36]. А французька спортивна газета «Екіп» написала: «18 жовтня о 19 годині 45 хвилин (за японським часом) закінчилася безроздільна гегемонія Власова»[32][38].
Власов — прапороносець делегації СРСР на відкритті Олімпійських ігор 1964 року
Власов також — чотириразовий чемпіон світу з важкої атлетики (1959, 1961—1963)[1][3][9], шестиразовий чемпіон Європи (1959—1964)[1][3][9], п'ятиразовий чемпіон СРСР (1959—1963)[1]. За кар'єру — встановив 29 рекордів світу: 6 — у жимі (186; 188,5; 190,5; 192,5; 196; 199 кг), 7 — у ривку (151,5; 153; 155,5; 163; 168; 170,5; 172,5 кг), 9 — у поштовху (197,5; 202; 205; 206; 208; 210,5; 211; 212,5; 215,5 кг) і 7 — у сумі триборства (537,5; 550; 552,5; 557,5; 562,5; 570; 580 кг)[3].
Останні роки у важкій атлетиці
Після Ігор в Токіо — Власов відмовився від активних тренувань[3][26] і почав скидати зайві кілограми — йому не подобалася зайва вага (зайві кілограми вважав тягарем для всього організму, не тільки для серцево-судинної системи)[5]. Планував «підсушити» тіло з 140 кг — до 105[5]. Однак через фінансові проблем — восени 1966 року відновив тренування[3][26]. З квітня 1967 року — працював в ЦСКА інструктором вищої кваліфікації з важкої атлетики[10]. 22 квітня 1967 року, на чемпіонаті Москви, встановив свій останній світовий рекорд — 199 кг у жимі (за нього — отримав 850 рублів)[3].
З другої половини 1967 року — звів великі тренування до розминок з тяганням тяжкостей і бігом — 2-3 рази на тиждень[39]. Так само тренувався і весь 1968 рік[39].
У 1968 році — офіційно попрощався з великим спортом. У травні — подав рапорт про звільнення в запас. Звільнений у званні інженер-капітана[3]. Свій відхід з великого спорту пояснив так:
«Я порвав зі спортом, серйозно побоюючись, що він засмокче мене і позбавить іншого життя. Я боявся стати рабом заліза, рабом свого успіху».
Оригінальний текст (рос.)
«Я порвал со спортом, всерьез опасаясь, что он засосет меня и лишит другой жизни. Я опасался стать рабом железа, рабом своего успеха»[1].
Перша книга — збірка оповідань та нарисів «Себе подолати» — вийшла в 1964 році[10][3] (назву збірці знайшла перша дружина Власова, Наталя, у вірші Еміля Вергарена«Меч»[32]). Власов першим в СРСР почав писати про спорт як про професію небезпечну та тяжку — тоді це була недозволена тема[38].
У 1968 році, після відходу з великого спорту і звільнення з армії, — став професійним літератором[26]. У цьому ж році — Власова запросили до ЦК КПРС для роботи над архівними документами батька, військового розвідника Петра Власова. У ЦК Власову повідомили, що у зв'язку із загостренням відносин з Китаєм — Секретаріат ЦК планує видати книгу на основі розсекречених даних спецслужб та радіограм батька Власова, які надходили з Китаю. Власову запропонували написати цю книгу[40].
1970-ті
У 1972 році — видав збірку оповідань і повість під спільною назвою «Біла мить». Цього ж року вийшов перший варіант книги «Особливий район Китаю. 1942—1945», тиражем 101 екземпляр і під грифом «таємно», із справжніми повідомленнями розвідгрупи батька Власова[40]. А через рік — вийшов розширений варіант книги, автором якого був вказаний «П. П. Владимиров» — це псевдонім батька Власова (Власов був не проти підписати книгу власним прізвищем, але, як зазначив в одному з інтерв'ю, — не він «це визначав»[40]). Книга стала результатом багаторічної роботи в архівах, опитувань очевидців. У ній використані щоденники батька Власова[3]. Багато епізодів з книги — Власов особисто обговорював з Андроповим[41]. Після виходу книги — Брежнєв запрошував Власова працювати у нього особистим референтом з Китаю, але спортсмен відмовився[10][41].
У 1976 році — видав першу книгу роману«Солоні радості». Після 1976-го — писав, переважно, «в стіл» — бо не бажав миритися з тим, що «редактори калічили буквально кожну сторінку»[10].
Згодом цей період описав так:
«Мене майже не друкували. Насилу вдавалося протягувати книги про спорт — в іншій якості мене «гальмували» майже відразу, намертво... Я задихався, намагаючись вирватися до читача, і розбивався об незриму стіну. Будь-яка з моїх нечисленних книг — це болісне, надривне протягування кожного слова. Я не відчував радості: книга виходила оскопленою, понівеченою. Але навіть ці книги-каліки видавалися насилу. Якби не було «Особливого району Китаю» (ця книга кілька разів перевидавалася), жити мені останні одинадцять років не було б на що... Спортивну стипендію я втратив, тільки-но припинивши виступи, — відразу, без зволікання, та ще й з ганебними образами, публічною процедурою ганьби. За все сквиталися...».
Оригінальний текст (рос.)
«Меня почти не печатали. С огромным трудом удавалось протаскивать книги о спорте — в другом качестве меня «тормозили» почти сразу, намертво... Я задыхался, пытаясь вырваться к читателю, и разбивался о незримую стену. Любая из моих немногочисленных книг — это мучительнейшее, надрывное протаскивание каждого слова. Я не испытывал радости: книга выходила оскопленной, изуродованной. Но даже эти книги-калеки издавались с великим трудом. Не будь «Особого района Китая» (эта книга несколько раз переиздавалась), жить мне последние одиннадцать лет было бы не на что... Спортивную стипендию я потерял, едва прекратив выступления, — сразу, без промедления, да еще с постыднейшими оскорблениями, публичной процедурой поношения. За все сквитались...»[42].
Після визнання Держкомспортом СРСР у квітні 1987 року атлетичної гімнастики (бодібілдингу) окремим видом спорту — була утворена федерація, першим президентом якої став Власов[43].
З 1990 по 1991 рік — голова Фонду соціального захисту москвичів[10].
У серпні 1991 року, під час спроби державного перевороту ГКЧП, взяв участь у захисті Білого дому, але пізніше став супротивником курсу Бориса Єльцина[10][17] — 30 березня1992 року опублікував у газеті «Куранти» статтю «Сутінки демократії», в якій виступив проти проведених в Росії реформ і за відставку керівників держави[45].
Найбільш монументальний твір у творчості Власова — тритомник «Вогняний хрест», роман про Жовтневий переворот 1917 року. У 1983 році, коли перебував на межі життя і смерті після складної операції на хребті — Власов вирішив, що так і не написав головну книгу (ідея якої з'явилася ще у 1959 році) — і взявся за оформлення «Вогняного хреста»[10]. У 1991—1992 роках — вийшло 2-томне видання, в яке, через цензуру, не ввійшло близько третини написаного матеріалу. У 1993 році — вийшло 3-томне видання, перероблене і виправлене. У трилогії Власов робить висновок про тотожність між ленінізмом і фашизмом і протиставляє християнську моральність більшовизму[10].
На життя Власова було кілька замахів. Зокрема, недоброзичливці намагалися підлаштувати автоаварію — в арці будинку його з другою дружиною, Ларисою, мало не збила машина, що їхала з великою швидкістю[20]. А у жовтні 1993 року подружжя побили, коли вони зібралися їхати до Білого дому. Били прикладами — дружині травмували руку, а Власов отримав забиття спини[20].
У 1995 році — видав збірку «Русь без вождя»[10]. У 1996 році — «Ми є і будемо».
Брав участь у виборах президента Росії 1996 року[19]. Як незалежний кандидат[10]. Згодом згадував:
«Я брав участь у виборах президента 1996 року і зіткнувся з такою брехнею та наклепом... Мене неодноразово запрошували до «Президента-Готелю», де був виборний штаб Єльцина. Я міг зробити вибір. Або грати за їхніми правилами, і тоді мені пропонували партію, гроші, високий рейтинг, широкий доступ до ЗМІ. Або повна блокада у пресі, нуль відсотків на всіх виборах, дуже важке майбутнє. І я цей вибір зробив... Тоді за два тижні до голосування країною пустили «Спецвипуск» з некрологом, що я помер...».
Оригінальний текст (рос.)
[«...я участвовал в выборах президента 1996 года и столкнулся с такой ложью и клеветой... Меня неоднократно приглашали в «Президент–Отель», где был выборный штаб Ельцина. Я мог сделать выбор. Или играть по их правилам, и тогда мне предлагали партию, деньги, высокий рейтинг, широкий доступ в СМИ. Или полная блокада в печати, ноль процентов на всех выборах, очень трудное будущее. И я этот выбор сделал... Тогда за две недели до голосования по стране пустили «Спецвыпуск» с некрологом, что я умер...[41]».] Помилка: {{Lang}}: текст вже має курсивний шрифт (допомога)
За результатами президентських виборів — набрав менше 1 % голосів[17].
Прощання і відспівування пройшло у храмі ікони Божої Матері «Відрада та Втіха», розташованому на території Міської клінічної лікарні імені Боткіна в Москві[47]. Церемонії проходили з військовими почестями — в жалобному залі знаходилася почесна варта[47].
Мати — Марія Данилівна Власова (*1905—†16 січня1987)[3], до шлюбуЛимарь[3][10]. Кубанська козачка зі станиці Мінгрельська, де жила від народження і до 23-х років; нащадниця давнього козацького роду[3]. Із 1943 по 1945 рік — завідувала шкільною бібліотекою, бо через застарілий туберкульоз — не могла працювати на іншій роботі[3]. Прищепила Власову і його брату Борису любов до книг[3]. Брати зверталися до матері на «Ви», а коли вона входила до кімнати — то вставали[20].
Бабуся по матері — Наталія Микитівна — народила молодшу доньку Юлію (тітку Юрія Власова) на 54-му році життя, а прожила, зберігаючи повну пам'ять і силу, 96 років. Її син Василь (дядько Юрія Власова) — був осавулом, загинув під Царицином[3].
«Ця жіноча гілка мого роду вирізнялася винятковою життєвою стійкістю. Коріння цього роду йшло у Запорізьку Січ. Після розгону вольниці на ДніпріКатериною Другою мої пращури подалися на Кубань: краще загинути у сутичках з горцями, ніж тягнути рабське ярмо кріпацтва, з якого вони вже одного разу звільнилися...».
Оригінальний текст (рос.)
«Эта женская ветвь моего рода отличалась исключительной жизненной стойкостью. Корни этого рода уходили в Запорожскую Сечь. После разгона вольницы на Днепре Екатериной Второй мои предки подались на Кубань: лучше погибнуть в стычках с горцами, нежели тащить рабское ярмо крепостничества, из которого они уже один раз освободились...»[3].
Перша дружина — художниця Наталя Федорівна Власова (до шлюбу Модорова[47]; *1937—†1985). З нею Власов познайомився, коли дівчина-студентка Суриковського художнього інституту[47] — прийшла до спортивної зали робити замальовки спортсменів під час тренування[27]. У 1957 році одружилися. У них народилася донька Альона[8] (вона закінчила Московський державний університет, працювала мистецтвознавцем у Третьяковській галереї, народила двох дітей). У віці 47 років (у 1985-му) дружина Власова померла (через онкологічне захворювання)[20].
Друга дружина — Лариса Сергіївна[47] Власова, молодша за Власова на 21 рік. Вони познайомилися у Куйбишеві, де Власов читав лекцію на тему Китаю. Тоді Ларисі було 24 роки. Її попросили конспектувати виступи спортсмена[20]. Пара розписалася через 7 років після знайомства, після того, як перша дружина Власова вже померла. Ларисі тоді виповнився 31 рік. У Власових народилася донька Ірина (вона стала вчителькою математики та інформатики; станом на 2021 рік дітей не мала). Друга дружина Власова очолювала фармацевтичну компанію, працювала лікарем, друкувалася, виступала на радіо. У 2010-х роках Власові обвінчалися. У віці 60 років Лариса померла (також через онкологічне захворювання)[20].
За спогадами доньки Ірини, Власов завжди подобався жінкам. Деякі приходили до нього додому з речами — просили, щоб він на них одружився. Навіть коли Власов був уже у поважному віці, на пляжі жінки намагалися підсісти до нього поближче. За спогадами Ірини, Власов не давав дружині Ларисі приводу для ревнощів. Донька згадувала випадок, коли на зустрічі з Джиною Лоллобриджидою Власов замість того, щоб поцілувати протягнуту руку актриси, потиснув її і почав трясти[20].
Здоров'я
У дитинстві читав настільки багато, що отримав короткозорість, як і брат Борис[3].
У 1943-му, у 8 років, внаслідок недоїдання через війну майже облисів[2]. Також у дитинстві перехворів на малярію[48].
У 1953-му, у 17 років, важив понад 90 кілограмів (маючи зріст 187 см) — це була чиста м'язова вага. Пізніше заявив, що якби не напівголодне дитинство під час війни, виріс би набагато міцнішим[2].
У 1957 році, на Чемпіонаті Збройних Сил у Львові[32], отримав травму, яка згодом далася взнаки: під час спроби встановити всесоюзний рекорд і втримати штангу відчув хрускіт і біль у попереку (у підсумку вагу втримав і рекорд таки встановив)[23].
15 квітня 1958 року на Чемпіонаті СРСР у Донецьку пошкодив лівий колінний суглоб. З Донецька повернувся із загіпсованою ногою. За 29 днів гіпс зняли[4].
У 1960 році, на Олімпіаді в Римі, масажист втер у шкіру стегна Власова забагато тальку, внаслідок чого почалося запалення: стегно перетворилося на суцільний нарив. Власов температурив — йому кололи величезні дози пеніциліну, після яких спортсмен блював. Тренувався у штанях, щоб ніхто не знав про хворобу. За добу до виступу його стегно обкололи ліками. Нариви заховалися в товщу м'язів, почервоніння приховала засмага. Найдошкульніші нариви заліпили пластирями (вони помітні на римських фотографіях). Вже перед самим виходом на помост, 10 вересня, Власову вкололи новокаїн, який прибрав і гарячку. Після повернення до Москви нариви, що проросли ледь не до кістки, розрізали і почистили[29].
На кінець 1968 року у Власова почалася аритмія та задишка, вперше з'явився головний біль[39]. Згодом він був змушений припинити тренування. Лікарі заявили, що головний біль з'явився через судинні розлади[49]. До 1969 року Власов схуд до 110 кг, втративши 30 кг своєї ваги[5]. Також почали кровити ясна — на них утворювалися нариви; з'явився біль у хребті і печінці[50]. До літа 1970 року Власов вже майже нічого не міг їсти, а на його лобі, щоках і шиї з'явилася темна пігментація[50]. Лікарі поставили діагноз запалення жовчного міхура[50]. Через проблеми зі здоров'ям із усіх видів фізичного навантаження Власов міг займатися лише ходьбою[50]. З жовтня 1977 року він відновив тренування зі штангою, хоча це викликало сильні головні болі[51]. Згодом посилилися хребетні болі[51]. Крім того, через гіпотонію відчувавав сильну слабкість, а через кровоточивість ясен встратив кілька зубів[52]. Почалися хронічні очні болі і розлади травлення[52]. Також було важко розмовляти — Власов говорив із задишкою, робивши паузи[53]. Знову припинив тренування зі штангою[53]. На початку 1980-х років тренування відновив[54]. Зрештою, з'ясував причину більшості проблем зі здоров'ям: їх спричинив гепатит[55].
За своє життя Власов переніс три важкі операції: видалення пухлини на руці від удару штангою та дві операції на хребті, коли вже й рідних попередили, що спортсмен навряд чи виживе[41].
У 2020 році переніс дві операції під загальним наркозом. Після цього стан здоров'я сильно погіршився. Але згодом покращився і рідні думали, що найгірше позаду[20].
21 січня2021 року потрапив до реанімації. Згодом лікарі повідомили, що стан Власова покращився[9]. Але 13 лютого 2021 року його не стало.
Хобі
Був бібліофіліом — зібрав велику власну бібліотеку, у тому числі рідкісні видання[56].
Захоплювався співочими птахами. На початку 1960-х у квартирі в Москві тримав 15 різних видів співочих птахів. Також знав кращі солов'їні місця навколо Москви[8].
Я був у Відні в 1961 році, дивився чемпіонат Світу з важкої атлетики, де росіяни зминали суперників. І серед них був цей хлопець, Юрій Власов. Він був чемпіоном світу, він був просто гігантом. Він виглядав приголомшливо, але при цьому був інтелігентом, носив окуляри. У нього була неймовірна сила, а також рішучість і витривалість. Він був просто монстром! I тоді я сказав собі — це саме те, що мені потрібно. Саме таким я хочу стати[14].
Після змагань у Відні австрійський тренер Хельтке, у якого почав займатися Шварценеггер, познайомив його з Власовим[15]. Власов ту зустріч згадував так:
«На віденському чемпіонаті світу в одну з перерв до мене підвели худорлявого, довготелесого хлопчика. Як сказав перекладач, мене просили, щоб я побажав йому успіхів у спорті, а головне — підтримав морально. Я і зробив це охоче, сказавши, що в нього все вийде, треба тільки виявити завзятість у тренуваннях. Я був молодий, мені було двадцять п'ять — я був весь розкритий людям і ще не ніс у собі тягар божевільної втоми. Я щиро і захоплено розповів хлопцеві про свою любов до сили, про те, що тренування виділяють сильних і роблять їх тріумфаторами. Сказавши все це, я незабаром забув про цю зустріч. Неодноразово мені доводилося говорити схожі слова хлопцям. Нехай не бояться, не бояться гучних імен. Головне — не щадити себе у роботі. Сила любить безперервність тренувань та відданість. Без відданості силі вона не нагородить перемогою».
Оригінальний текст (рос.)
«На венском чемпионате мира в один из перерывов ко мне подвели худощавого, долговязого мальчика. Как сказал переводчик, меня просили, чтобы я пожелал ему успехов в спорте, а главное — поддержал морально. Я и сделал это охотно, сказав, что у него все получится, надо только проявить упорство в тренировках. Я был молод, мне было двадцать пять — я был весь раскрыт людям и еще не нес в себе груз сумасшедшей усталости. Я искренне и увлеченно рассказал мальчику о своей любви к силе, о том, что тренировки выделяют сильных и делают их триумфаторами. Сказав все это, я вскоре забыл об этой встрече. Не раз мне доводилось говорить похожие слова ребятам. Пусть не робеют, не боятся громких имен. Главное — не щадить себя в работе. Сила любит непрерывность тренировок и преданность. Без преданности силе она не наградит победой»[60].
Через 27 років — Шварценеггер і Власов зустрілися ще раз. У 1988 році Шварценеггер прилетів до СРСР для участі в зйомках фільму «Червона спека». Після закінчення зйомок — заявив, що не полетить, доки не побачить Власова. Під час зустрічі Шварценеггер сказав, що своїми успіхами в культуризмі багато в чому зобов'язаний тій зустрічі в роздягальні віденського залу «Штадтхалле» у 1961 році. Шварценеггер подарував Власову свою фотографію з написом: «Моєму кумиру Юрію Власову, з любов'ю і поклоном»[15].
У лютому 2021 року, коли Власова не стало, Шварценеггер заявив, що саме через таких людей, як Власов, відмовляється говорити, що зробив себе сам[18].
У 1983 році, у Москві, на території спорткомплексу ЦСКА на Ленінградському шосе, біля Офіцерського клубу, відкрили Алею спортивної слави ЦСКА — галерею бронзових бюстів уславлених армійських спортсменів та тренерів. Серед них був і бюст Власова.
До 1962 року діяли правила: при встановленні на одному змаганні в одній вправі декількох світових рекордів як офіційний рекорд зараховувався тільки найкращий результат.
Власов Ю.Пум [Архівовано 12 квітня 2022 у Wayback Machine.]// Дружище Тобик (Сборник рассказов советских писателей о собаках). — М.: «Детская литература», 1987. — 42 с.
Формула мужества. — М.: «Знание», 1987. — 96 с. — (Народный университет. Педагогический факультет; № 10).
2-е видання книги було розширено вдвічі. Книга перевидавалась у 1995 («Наука-Культура-Искусство», ISBN 5-88853-001-8) і 2012 («Альпина паблишер», ISBN 978-5-9614-4286-1) роках.
Кто правит бал: Сборник выступлений 1988—1992. — М.:"Пресса", 1993. — 304 с. — ISBN 5-7037-0264-X — 25 000 екз.
Русь без вождя. — Воронеж: Воронежская областная организация Союза писателей России, 1995. — 528 с. — ISBN 5-86742-027-2
Мы есть и будем: Сборник статей, очерков и интервью. — Воронеж: Издательство Воронежской областной типографии, 1996. — 718 с. — ISBN 5-87456-058-0 — 10 000 екз.
↑ абОлімпійське золото Сумщини: Вип. 3. Леонід Жаботинський [Архівовано 27 квітня 2022 у Wayback Machine.]: до 75-річчя від дня народження видатного спортсмена, олімпійського чемпіона, заслуженого майстра спорту: Інформаційне досьє / ОКЗ «Сумська обласна дитяча бібліотека ім. М. Островського»; уклад. Н. Ю. Курносова. — Суми, 2013. — С. 11.
↑Олімпійське золото Сумщини: Вип. 3. Леонід Жаботинський [Архівовано 27 квітня 2022 у Wayback Machine.]: до 75-річчя від дня народження видатного спортсмена, олімпійського чемпіона, заслуженого майстра спорту: Інформаційне досьє / ОКЗ «Сумська обласна дитяча бібліотека ім. М. Островського»; уклад. Н. Ю. Курносова. — Суми, 2013. — С. 6.
Иванцов В.Власов Юрий Петрович [Архівовано 2 жовтня 2016 у Wayback Machine.] / Русская литература XX века. Прозаики, поэты, драматурги. Биобиблиографический словарь. — М.:"ОЛМА-ПРЕСС Инвест", 2005. — Том 1. — с. 398—401.
Олімпійське золото Сумщини: Вип. 3. Леонід Жаботинський [Архівовано 27 квітня 2022 у Wayback Machine.]: до 75-річчя від дня народження видатного спортсмена, олімпійського чемпіона, заслуженого майстра спорту: Інформаційне досьє / ОКЗ «Сумська обласна дитяча бібліотека ім. М. Островського»; уклад. Н. Ю. Курносова. — Суми, 2013. — 16 с.
Saab 17 adalah pesawat pembom-pengintai Swedia. Proyek ini pertama kali dimulai pada akhir tahun 1930-an sebagai L 10 oleh Asja, tetapi setelah merger dengan SAAB pada tahun 1937 namanya diubah Saab 17. Uji terbang pertama pada tanggal 18 Mei tahun 1940 dan pengiriman pertama ke Angkatan Udara Swedia (Flygvapnet) di 1942 . Namun, pengembangan jet memiliki sejarah layanan singkat. Ketika pesawat berakhir layanan di 1947 - 1950 46 dari mereka dijual ke Ethiopia di mana mereka berada dalam pela...
Football tournamentCONMEBOL Sudamericano Sub20 FemeninoOrganizing bodyCONMEBOLFounded2004; 20 years ago (2004)RegionSouth AmericaNumber of teams10Related competitionsCopa América FemeninaCurrent champion(s) Brazil (9th title)Most successful team(s) Brazil (9 titles)Websiteconmebol.com/sub20femenino 2024 CONMEBOL Sub20 Femenina The South American Under-20 Women's Football Championship (Spanish: Campeonato Sudamericano Sub-20 Femenino), officially the CONMEBOL Sub20 Femenina,...
History and development of religion in Pakistan Part of a series on theCulture of Pakistan History Pakistan Movement People People List of Pakistanis Pakistani name Languages Urdu Pakistani English Provincial languages Traditions Folklore Cuisine Eastern Mughlai Muhajir Hyderabadi Punjabi Saraiki Lahori Hazari Himachali Haryanvi Sindhi Parsi Western Balochi Hazara Pashtun Northern Chitrali Hunza Kalash Kashmiri Overseas and fusion Balti Pakistani Chinese Festivals Public holidays Religion Isl...
1991 film by Robert Benton Billy BathgateOriginal Theatrical PosterDirected byRobert BentonScreenplay byTom StoppardBased onBilly Bathgateby E.L. DoctorowProduced byRobert F. ColesburyArlene DonovanStarring Dustin Hoffman Nicole Kidman Steven Hill Loren Dean Bruce Willis CinematographyNéstor AlmendrosEdited byAlan HeimDavid RayRobert M. ReitanoMusic byMark IshamProductioncompanyTouchstone PicturesDistributed byBuena Vista Pictures DistributionRelease date November 1, 1991 (199...
Cet article est une ébauche concernant l’Oklahoma. Vous pouvez partager vos connaissances en l’améliorant (comment ?) selon les recommandations des projets correspondants. Territoire de l'Oklahoma et Territoire indien dans les années 1890. Le territoire de l'Oklahoma, en anglais : Oklahoma Territory, est un territoire des États-Unis qui fut créé le 2 mai 1890 et cessa d'exister le 16 novembre 1907 lorsque l'Oklahoma devint le 46e État américain. Le territoire était con...
DexterImmagine dalla sigla della serie televisivaTitolo originaleDexter PaeseStati Uniti d'America Anno2006-2013 Formatoserie TV Generedrammatico, poliziesco, thriller, giallo Stagioni8 Episodi96 Durata50 min (episodio) Lingua originaleinglese Rapporto16:9 CreditiIdeatoreJames Manos, Jr. Interpreti e personaggi Michael C. Hall: Dexter Morgan Julie Benz: Rita Bennett Jennifer Carpenter: Debra Morgan Erik King: James Doakes Lauren Vélez: María LaGuerta David Zayas: Angel Batista J...
« Rebatet » redirige ici. Pour les autres significations, voir Rebatet (homonymie). Lucien RebatetLucien Rebatet en 1942.BiographieNaissance 15 novembre 1903Moras-en-ValloireDécès 24 août 1972 (à 68 ans)Moras-en-ValloireSépulture Cimetière de Moras-en-Valloire (d)Nom de naissance Lucien Romain RebatetPseudonymes François Vinteuil, François Vinneuil, Jean Limousin, Jean CapelNationalité françaiseFormation Université de ParisUniversité de LyonActivités Journaliste...
آرنو بينزياس (بالإنجليزية: Arno Allan Penzias) معلومات شخصية الميلاد 26 أبريل 1933 [1][2] ميونخ[3] الوفاة 22 يناير 2024 (90 سنة) [4][5] سان فرانسيسكو[4][5] سبب الوفاة مرض آلزهايمر مواطنة ألمانيا (–1935)بدون جنسية (1935–1946) الولايات المتحدة (1946–) عض�...
الاحتراق – تفاعل أكسدة-اختزال حيث يستخدم فيه الأكسجين كمادة مؤكسدة. تمثيل لعملية أكسدة-اختزال : تعطي ذرة الهيدروجين إلكترونا لذرة الفلور ، ثم تتحد معه. تفاعلات الأكسدة والاختزال أو الأكسدة والإرجاع[1] هي تفاعلات كيميائية يحدث فيها تغير في عدد أكسدة ذرات المواد المتف...
Chinese government agency for macroeconomic management National Development and Reform Commission of the People's Republic of China中华人民共和国国家发展和改革委员会Zhōnghuá Rénmín GònghéguóGuójiā Fāzhǎn hé Gǎigé WěiyuánhuìAgency overviewFormedNovember 1952; 71 years ago (1952-11)Preceding agenciesState Planning Commission (1952–1998)State Development Planning Commission (1998–2003)TypeConstituent Department of the State Council (ca...
Campaign in Late Postclassic Mesoamerica Spanish conquest of ChiapasPart of the Spanish conquest of MexicoDatec. 1523 – c. 1695LocationChiapas, MexicoResult Spanish victoryTerritorialchanges Incorporation of Chiapas into the Viceroyalty of New Spain and the Captaincy General of GuatemalaBelligerents Spanish Empire Zoque people Chiapaneca people Independent Maya, including: Lakandon Chʼol people Tojolabal people Tzotzil peopleCommanders and leaders Pedro de PortocarreroPedro de Alvarado Die...
City in Arkansas, United StatesJacksonville, ArkansasCityCity Hall SealMotto: Soaring higherLocation of Jacksonville in Pulaski County, Arkansas.Jacksonville, ArkansasLocation in the United StatesCoordinates: 34°52′23″N 92°06′55″W / 34.87306°N 92.11528°W / 34.87306; -92.11528CountryUnited StatesStateArkansasCountyPulaskiFounded1870Incorporated1941Area[1] • City28.86 sq mi (74.74 km2) • Land28.65 sq...
Questa voce o sezione sull'argomento lingue è priva o carente di note e riferimenti bibliografici puntuali. Sebbene vi siano una bibliografia e/o dei collegamenti esterni, manca la contestualizzazione delle fonti con note a piè di pagina o altri riferimenti precisi che indichino puntualmente la provenienza delle informazioni. Puoi migliorare questa voce citando le fonti più precisamente. Segui i suggerimenti del progetto di riferimento. Bielorussoбеларуская мова (bělar...
Bagian dari seriIlmu Pengetahuan Formal Logika Matematika Logika matematika Statistika matematika Ilmu komputer teoretis Teori permainan Teori keputusan Ilmu aktuaria Teori informasi Teori sistem FisikalFisika Fisika klasik Fisika modern Fisika terapan Fisika komputasi Fisika atom Fisika nuklir Fisika partikel Fisika eksperimental Fisika teori Fisika benda terkondensasi Mekanika Mekanika klasik Mekanika kuantum Mekanika kontinuum Rheologi Mekanika benda padat Mekanika fluida Fisika plasma Ter...
La Serena ville et commune du Chili Héraldique Drapeau Administration Pays Chili Région Région de Coquimbo Province Province de Elqui Maire Roberto Jacob (PRSD) Code postal 1700000 Indicatif téléphonique +56 Démographie Gentilé Serenense Population 250 940 hab. (2012) Densité 133 hab./km2 Géographie Coordonnées 29° 54′ 28″ sud, 71° 15′ 15″ ouest Altitude 0 m Superficie 189 280 ha = 1 892,8 km2...
مافيا ألبانية المافيا هي مجموعة من العصابات التي تمارس الجريمه المنظمه في العديد من الدول، وغالباً ما تسمى المافيا باسم البلد الذي تنتمي إليه، وتقوم هذه العصابات بكل الأعمال غير الشرعية بدءً من قطع الطرق حتى تجارة المخدرات. ومن أشهر عصابات المافيا في العالم المافيا الألب�...
Painted clay and alabaster head of a Zoroastrian priest wearing a distinctive Bactrian-style headdress, Takhti-Sangin, Tajikistan, Greco-Bactrian kingdom, 3rd-2nd century BC.[1] Part of a series on the History of Tajikistan Early history Medieval history Early modern history Russian vassal Soviet rule Since independence Timeline Tajikistan portalvte Tajikistan harkens to the Samanid Empire (819–999). The Tajik people came under Russian rule in the 1860s. The Basmachi revolt bro...