Владислав Ґодовський

Владислав Ґодовський
Народився1842
Львів, Австрійська імперія
Помер1903
КраїнаРеспубліка Польща
 Російська імперія
Діяльністьархітектор
Alma materНаціональний університет «Львівська політехніка»
Знання мовпольська
УчасникПольське повстання 1863—1864
РідQ106580538?

Владислав Ґодо́вський (пол. Władysław Godowski, 1847, Львів — 1910, там само) — архітектор.

Народився у Львові. Навчався у львівській Технічній академії упродовж 1862—1868 років. Учасник січневого повстання 1863 року, був поранений[1]. 1886 року став членом Політехнічного товариства у Львові.[2]

Працював у Львові, використовуючи модернізовані історичні стилі. Був задіяний при спорудженні Палацу справедливості (архітектор Франциск Сковрон) та будинку Галицького намісництва (архітектори Фелікс Ксенжарський та Сильвестр Гавришкевич) у Львові. Спільно зі Станіславом Холоневським Брав участь у будівництві палацу мистецтв (архітектор Франциск Сковрон) на Крайовій виставці 1894 року у Львові[3]. За власним проєктом спорудив для себе віллу на сучасній вулиці Левицького, 23 (1888)[4]. Спроєктував житлові будинки на вулиці Рилєєва, 7 і 9 (1897, співавтор Станіслав Холоневський), на вулиці Котляревського, 20 (1902). Працюючи на фірмі Івана Левинського, спроєктував для скульптора Антона Попеля віллу на вулиці Горбачевського, 6 (1902, втрачена 2013)[5]. У 1909—1910 роках мешкав на вул. Вагилевича. За проєктом В. Годовського збудована триметрова кам'яна огорожа єврейського шпиталю на вул. Раппапорта (1902)[6].

Похований на Гірці січневих повстанців — поле № 40 Личаківського цвинтаря у Львові.

Примітки

  1. ↑ Białynia-Chołodecki J. Dąb-Dąbczańscy i Jan Żalplachta-Zapałowicz. Przyczynki do dziejów powstania styczniowego. — Lwów: Skład główny w księgarni H. Altenberga, b. r. — S. 18. (пол.)
  2. ↑ Księga pamiątkowa, wydana przez komisję, wybraną z łona Polskiego Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie [1877—1927] / Pod. red. dr. Maksymiljana Matakiewicza. — Lwów: Nakładem Polskiego Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie, 1927. — S. 90. (пол.)
  3. ↑ Lewicki J. Między tradycją a nowoczesnością: architektura Lwowa lat 1893–1918. — Warszawa: Neriton, 2005. — S. 13, 111–112. — ISBN 83-88372-29-7. (пол.)
  4. ↑ Оксана Бойко. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Левицького, 023 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 17 травня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  5. ↑ Від вілли Попеля немає навіть попелу… // Високий замок. — 22 квітня 2013. — № 60 (4928). — С. 1, 4.
  6. ↑ Юлія Осим. Комплекс пологового будинку на Раппапорта хочуть зробити пам'яткою архітектури. portal.lviv.ua. Інформаційна агенція «Львівський портал». Процитовано 17 травня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)

Джерела

Посилання