Вели́кий Віз (також просто Віз[1][2][3][4] або Вели́кий Ківш) — астеризм із 7 найяскравіших зір у сузір'ї Велика Ведмедиця, що утворюють фігуру, яка нагадує віз або ківш[5]. Він є однією з найбільш упізнаваних груп зір на північному небі й у багатьох народів відігравав значну культурну роль.
Великий Віз не тотожний сузір'ю Велика Ведмедиця, а є лише її частиною. Він утворює хвіст і задню частину тулуба ведмедиці, тоді як інші, тьмяніші зорі утворюють голову ведмедиці (праворуч від воза) і її лапи (під возом). Міжнародний астрономічний союз визнає сузір'ям саме Велику Ведмедицю, позаяк Великий Віз не має офіційного статусу і є просто легковпізнаваною групою зір — астеризмом.
П'ять із семи зір Великого Воза розташовані на приблизно однаковій відстані від Землі й належать до рухомої групи Великої Ведмедиці.
Любителі астрономії широко використовують Великий Віз для знаходження інших зір. Зокрема, продовживши уявну лінію через дві передні зорі Великого Воза, Мерак (β) і Дубхе (α), можна знайти Полярну зорю.
Поблизу Міцара, приблизно за один світловий рік за ним, розташована зоря Алькор (80 UMa). Алькор має 4-ту зоряну величину, і його було б відносно легко побачити неозброєним оком, але його близькість до Міцара ускладнює його визначення, тому він слугував традиційним тестом зору. Сам Міцар складається з чотирьох компонентів, є частиною оптично-подвійної системи, першою відкритою телескопічною подвійною системою (1617) і першою відкритою спектроскопічною подвійною системою (1889).
П'ять зір Великої Ведмедиці є основою рухомої групи Великої Ведмедиці. Дві крайні зорі, Дубхе й Алькайд, не належать до цієї групи. Вони розташовані на більшій відстані і рухаються в протилежному напрямку — униз і вправо на карті. Цей взаємний рух зір у наступні тисячоліття змінить форму ковша: чаша поступово відкриватиметься, а ручка стане більш зігнутою.
Використання для орієнтації серед зір
Зорі у Великій Ведмедиці не тільки легко знайти, їх також можна використовувати як орієнтири для знаходження інших зір. Часто саме вони використовуються як відправна точка для ознайомлення початківців з нічним небом північної півкулі:
Полярну зорю можна знайти, провівши відрізок від Мерака (β) до Дубхе (α), а потім відклавши його п'ять разів уздовж продовження тієї ж прямої.
Продовження лінії від Мегреза (δ) до Фекди (γ) на внутрішній стороні чаші веде до Регула (α Лева) та Альфарда (α Гідри). Іноді любителі астрономії запам'ятовують це, уявляючи, як вода з ковша ллється на спину лева.
Подовження лінії від Фекди (γ) до Мегреза (δ) веде до Тубану (α Дракона), який був полярною зорею 4000 років тому.
Лінія вздовж верхньої частини возу від Мегреза (δ) до Дубхе (α) веде в напрямку Капели (α Візничого).
Кастор (α Близнят) досягається шляхом проведення діагональної лінії від Мегреза (δ) до Мерака (β), а потім продовження її на приблизно п'ятикратну відстань.
Продовжуючи рух вздовж кривої ручки від Аліота (ε) до Міцара (ζ) і Алкайда (η), можна досягти Арктура (α Волопаса) і Спіки (α Діви). Це запам'ятовують як «арку до Арктура».
Крім того, Великий Віз можна використовувати як орієнтир для телескопічних об'єктів:
Приблизне розташування Hubble Deep Field можна знайти, пройшовши лінію від Фекди (γ) до Мегреза (δ) і продовживши рух на таку саму відстань.
Перетин чаші ковша по діагоналі від Фекди (γ) до Дубхе (α) і далі на таку є відстань приводить до яскравої пари галактик M81 і M82.
Дві вражаючі спіральні галактики оточують Алкаїд (η): Цівочне Колесо (M101) на півночі та Вир (M51) на півдні.
Вважається, що про Великий Віз йдеться в афроамериканській народній пісні Follow the Drinkin' Gourd[en], уперше опублікованій в 1928 році. Згідно з фольклором, американські раби-втікачі з рабовласницьких південних штатів використовували Велику Ведмедицю («Drinkin' Gourd») як орієнтир, щоб йти на північ, у вільні штати[8][9].
У Сполучених Штатах існують кілька версій дитячого оповідання про походження астеризму, згідно з яким Великий Ківш виник із ковша, у якому спрагла дівчинка несла воду і, замість того, щоб випити її сама, напувала нею інших[10][11]. Версія цієї історії, взята з пацифістського журналу «Вісник миру» була перекладена російською мовою і включена до збірки Льва Толстого«Коло читання»[ru][12][13].