PROFILPELAJAR.COM

Вальтер Гайтлер
Вальтер Гайтлер
	1937 1937
Народився	2 січня 1904; Карлсруе, Німеччина
Помер	15 листопада 1981 (77 років); Цоллікон, Швейцарія
Місце проживання	Карлсруе
Країна	Веймарська республіка; Швейцарія
Національність	німець
Діяльність	фізик, викладач університету, хімік, філософ
Alma mater	Мюнхенський університет
Галузь	квантова механіка
Заклад	Геттінгенський університет; Бристольський університет; Дублінський інститут передових досліджень; Цюрихський університет
Посада	професор
Науковий керівник	Карл Герцфельд
Аспіранти, докторанти	Cécile DeWitt-Moretted; Lochlainn O'Raifeartaighd; Norbert Straumannd
Членство	Лондонське королівське товариство; Леопольдина
Нагороди	медаль Макса Планка (1968); премія Марселя Бенуа (1969)
	Вальтер Гайтлер у Вікісховищі

Вальтер Генріх Гайтлер (нім. Walter Heinrich Heitler, 2 січня 1904 — 15 листопада 1981) — німецький фізик, що зробив внесок у квантову електродинаміку та квантову теорію поля, а також у хімію, побудувавши теорію ковалентного зв'язку.

Життєпис

У 1922 році Гайтлер завершив навчання у Технічній школі міста Карлсруе. 1923 року він продовжив освіту в Університеті Гумбольдта в Берліні, а в 1924 році в університеті Людвіга Максиміліана у Мюнхені, де його керівником був Арнольд Зоммерфельд. З 1926 по 1927 роки Гайтлер був в аспірантурі на стипендії Фонду Рокфеллера. Потім він працював помічником Макса Борна в Інституті теоретичної фізики Геттінгенського університету, який закінчив у 1929 році, а тоді залишився в ньому доцентом до 1933 року. За цей час Гайтлер отримав ступінь доктора філософії.

У Цюриху, разом з Фріцом Лондоном, Гайтлер застосував квантову механіку для розв'язання проблем сил притягання та відштовхування, наприклад, в молекулах водню. Розв'язанню цих проблем була присвячена їхня праця Wechselwirkung neutraler Atome und homöopolare Bindung nach der Quantenmechanik ( Zeitschrift für Physik 44 (1927) 455—472). У цій роботі хімія побудована на базі квантової механіки. Саме застосування квантової механіки до хімії стане основною темою наукової діяльності Гайтлера.

У Бристолі Гайтлер був науковим співробітником Академічної допоміжної ради в фізичній лабораторії Вілса. Там, серед іншого, він рахом з іншими науковцями, які покинули Німеччину після приходу Гітлера до влади, такими як Ганс Бете і Герберт Фреліх, працював над квантовою теорією поля і квантовою електродинамікою

Разом з Бете Гайтлер опублікував працю щодо виникнення гамма-променів у кулонівському полі атомного ядра, в якій вони представили формулу гальмівного випромінювання Бете-Гайтлера. Гайтлер передбачив існування електрично-нейтрального пі-мезона.

1936 року Гайтлер опублікував свою основну роботи з квантової електродинаміки — Квантову теорія випромінювання, яка стала важливою віхою в подальшому розвитку квантової теорії. Книга багаторазово перевидавалася багатьма мовами.

Після падіння Франції в 1940 році Гайтлера на кілька місяців було інтерновано на острів Мен.

У Бристолі Гайтлер залишався вісім років, аж доки в 1941 році він не став професором Дублінского інституту передових досліджень, який був організований Ервіном Шредінгером, на той час директором школи теоретичної фізики. Протягом 1942—1943 навчального року Гайтлер підготував курс з хвильової механіки. Ці записки стали основою для його книги «Елементарна хвильова механіка: Вступний курс лекцій», опублікованої в 1943 році. Ця книжка перевидавалася кілька разів і була перекладена франзуцькою, італійською та німецькою мовами. Пізніше вона в переробленому вигляді як «Елементарна хвильова механіка з додатками до квантової хімії» виходила друком в 1956 та 1961 роках.

Після того як в 1946 році Шредінгер пішов у відставку, Гайтлер став директором школи теоретичної фізики. На цій посаді він залишався до 1949 року коли прийняв пропозицію Цюрихського університету і перейшов туди професором та директором Інституту теоретичної фізики. На цій посаді він залишався до 1974 року.

Відзнаки

1943 — член Королівської ірландської академії
1948 — член Королівського товариства в Лондоні
1968 — Медаль Макса Планка
1969 — Премія Марселя Бенуа^[2]

Книги

Фізика

Елементарна хвильова механіка: Вступний курс лекцій, WSE Hickson (Оксфорд, 1943)
Елементарна хвильова механіка(Оксфорд, 1945, 1946, 1948, 1950)
Квантова теорія випромінювання(Clarendon Press, 1936, 1944, 1947, 1949, 1950, 1953, 1954, 1957, 1960, 1966, 1970)
- Квантовая теорія випромінювання(Dover, 1984)
14 Offprints: 1928—1947(1947)
елементов Mécanique Ondulatoire(Преси UNIVERSITAIRES де Франс ", PUF, Париж, 1949, 1964)
Elementi ді MECCANICA OndulatoriaCon presentazione ді Р. Ciusa (Zuffi, Болонья, 1949)
Елементарна Хвильова механіка з додатками до квантової хімії(Оксфордський університет, 1956, 1958, 1961, 1969)
«Квантова теорія випромінювання [російський переклад]» (Москва, 1956)
лекціі з проблем, пов'язаних з кінцевих Розмір елементарних частинок (Тата Інституту фундаментальних досліджень. Лекції з математики та фізики. Фізиці)(Тата Інституту фундаментальних досліджень, 1961)
Вальтер Гайтлер і Клаусом Мюллером Elementare Wellenmechanik'(Vieweg, 1961)
Elementare Wellenmechanik. Mit Anwendung AUF померти Quantenchemie.(Vieweg Friedr. І Сон Вер, 1961)
Wahrheit унд Richtigkeit в день exakten Wissenschaften. Abhandlungen дер Mathematisch naturwissenschaftlichen-Klasse. Jahrgang 1972 році. Nr. 3.(Akademie дер Wissenschaften унд дер Література. Майнц, Akademie Verlag дер дер Wissenschaften унд дер Література, Kommission BEI Франца Штайнера Verlag, Вісбаден, 1972)
Komplementarität фон lebloser унд lebender Materie. Abhandlungen дер Mathematisch Naturwissenschaftlichen-Klasse, Jahrg. 1976, Nr. 1(Майнц, Akademie Verlag дер дер Wissenschaften унд дер Література, Kommission BEI F. Штайнер, 1976)

Наука і релігія

Walter Heitler Der Mensch und die naturwissenschaftliche Erkenntnis (Vieweg Friedr. & Sohn Ver, 1961, 1962, 1964, 1966, 1984)

Walter Heitler Man and Science (Oliver and Boyd, 1963)

Walter Heitler Die Frage nach dem Sinn der Evolution (Herder, 1969)

Walter Heitler Naturphilosophische Streifzüge (Vieweg Friedr. & Sohn Ver, 1970, 1984)

W. Heitler Naturwissenschaft ist Geisteswissenschaft (Zürich : Verl. die Waage, 1972)

K. Rahner, H.R. Schlette, B. Welte, R. Affemann, D. Savramis, W. Heitler Gott in dieser Zeit (C. H. Beck, 1972) ISBN 340602484X

Walter Heitler Die Natur und das Göttliche (Klett & Balmer; 1. Aufl edition, 1974) ISBN 978-3720690010

Walter Heitler Gottesbeweise? Und weitere Vorträge (1977) ISBN 978-3264901009

Walter Heitler La Nature et Le Divin (A la Baconniere, 1977)

Walter Heitler Schöpfung, die Öffnung der Naturwissenschaft zum Göttlichen (Verlag der Arche, 1979) ISBN 978-3716016633

Walter Heitler Schöpfung als Gottesbeweis. Die Öffnung der Naturwissenschaft zum Göttlichen (1979)

Посилання

Ненсі Торндайка Грінспен, «Кінець Деякі світу: Життя і науки Макс Борн» (Basic Books, 2005) ISBN 0-7382-0693-8.
Мехра, Джагдіш, і Гельмут Rechenbergісторіческого розвитку квантової теорії. Том 5 Ервіна Шредінгера і зростання Хвильова механіка. Частина 1 Шредінгера у Відні та Цюриху 1887—1925.(Springer, 2001) ISBN 0-387-95179-2
Помех, Максконцептуальную розробку квантової механіки(McGraw-Hill, 1966)
Мур, УолтерШредінгера: Життя і думки(Кембридж, 1992) ISBN 0-521-43767-9

Бібліографія

Інтерв'ю з Вальтером Heitler Джон Heilbron (18 березня 1963. Архіви з історії квантової фізики)
Л. O'Raifeartaigh та Г. Rasche: Вальтер Heitler 1904-81, вСоздателі математики, Ірландська Підключення, изд. Кен Х'юстон, Університетський коледж Дубліна Пресс, 2000.
Сер Невілл Мотт, FRS: Вальтер Генріх Heitler 1904—1981, вБіографіческіе Спогади-сиротами з Королівського товариства, том 28, 141 (листопад 1982 рік).

Примітки

↑ ^а ^б ^в Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
d:Track:Q829984
↑ Лауреати премії Бенуа 1920 року. Архів оригіналу за 28 вересня 2007. Процитовано 3 січня 2009.