PROFILPELAJAR.COM

Вальтер Антон Карлович
Вальтер Антон Карлович
Народився	24 грудня 1905; Санкт-Петербург, Російська імперія
Помер	13 серпня 1965 (59 років); Харків, СРСР
Поховання	Міське кладовище № 2
Країна	Російська імперія; СРСР
Діяльність	фізик, фізик-теоретик, фізик-ядерник
Alma mater	Санкт-Петербурзький державний політехнічний університет Петра Великого
Галузь	ядерна фізика
Заклад	Фізико-технічний інститут ім. А. Ф. Йоффе РАН; ННЦ ХФТІ
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник	Обреїмов Іван Васильович і Семенов Микола Миколайович
Аспіранти, докторанти	Залюбовський Ілля Іванович
Членство	НАНУ
Діти	Вальтер Антон Антонович
Нагороди	;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вальтер.

Антон Карлович Вальтер (24 грудня 1905, Петербург — 13 липня 1965, Харків) — український фізик, доктор фізико-математичних наук (1940), професор (1940), академік АН УРСР (1951), Заслужений діяч науки УРСР (1955), лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1993, посмертно) ^[1]^[2].

Біографія

У 1926 закінчив Ленінградський політехнічний інститут.

У 1925–1930 у лабораторії Ленінградського фізико-технічного інституту, яку очолював А. Іоффе, досліджував електричні і механічні властивості діелектриків, створив першу фізичну теорію діелектричних втрат.

У 1930—1965 працював в Харківському фізико-технічному інституті АН УРСР (сучасна назва — Національний науковий центр «Харківський фізико-технічний інститут»): 1932—1936 — науковий керівник, 1936—1944 — вчений секретар, від 1941 — завідувач відділу, від 1944 — заступник директора з наукової роботи.

1932 спільно з К. Д. Синельниковим, О. І. Лейпунським і Г. Д. Латишевим уперше в СРСР здійснив розщеплення атомного ядра штучно прискореними частинками. Керував і брав безпосередню участь у спорудженні ряду прискорювачів електронів, зокрема електростатичного на 2,5 МеВ (1935–36), лінійного на 1,8 ГеВ (1968), і постановці та проведенні експериментів з фізики ядра та елементарних частинок.

Брав безпосередню участь у створенні унікальних на той час прискорювачів іонів та елементарних частинок. З допомогою створених прискорювачів виконав разом зі співробітниками серію досліджень з ядерної спектроскопії, відкрив близько 20 нових ізомерів, вивчив розсіювання протонів ядрами, поляризацію нуклонів у ядерних реакціях.

Одночасно працював професором Харківського механічно-машинобудівного інституту (1932—1935), Харківського автомобільно-дорожнього інституту (1935—1937).

У 1937–1965 працював професором Харківського університету. У 1946 році заснував в ньому кафедру експериментальної ядерної фізики.

Основні праці з фізики діелектриків і напівпровідників, техніки високих напруг і техніки вакууму, прискорювальної техніки. ^[3]

Родина

Син — Антон Антонович Вальтер^[4], український вчений-мінералог, доктор геолого-мінералогічних наук, завідувач відділу фізичних методів дослідження руд Інституту прикладної фізики НАН України^[5].