Уперше кордон між радянськими республіками був визнаний Договором між УРСР і БРСР від 12 грудня1990 року.
Статус державного кордону з Україною був наданий постановою Верховної Ради Білорусі від 11 червня1993, але існує міжнародний договір між Білоруссю і Україною, у якому вони взаємно визнають колишні кордони БРСР і УРСР, визнані 1990 року.
Нині українсько-білоруський кордон регулюється Договором між Білоруссю і Україною про дружбу, добросусідство та співробітництво від 17 червня1995 року[1]. Договір про державний кордон між Білоруссю і Україною від 12 травня1997 того ж року ратифікувала Верховна Рада України[2], а 6 квітня 2010 року — Палата представників Національних зборів Республіки Білорусь. 7 травня 2010 президент Білорусі Олександр Лукашенко підписав закон «Про ратифікацію Договору між Україною і Республікою Білорусь про державний кордон». Договір набув чинності 18 червня 2013 р., коли сторони обмінялися ратифікаційними грамотами у Києві, де було підписано відповідний протокол.
За словами голови Державного прикордонного комітету Білорусі Ігоря Рачковського, тривалість роботи з демаркації кордону може зайняти до 10 років та оцінюється в 51 млрд білоруських рублів[3]. Першим кроком на шляху демаркації стало урочисте відкриття біля місця сходження українського, російського та білоруського кордонів першого прикордонного знаку[4]. 30 липня2014 року у Чернігові відбулася церемонія підписання угоди між Кабінетом Міністрів України та урядом Республіки Білорусь про затвердження Положення про демаркацію державного кордону між Україною та Республікою Білорусь. Документ підписали посол з особливих доручень МЗС України Леонід Осаволюк та начальник Управління делімітації і демаркації державного кордону Державного прикордонного комітету Республіки Білорусь Олександр Архипов[5].