PROFILPELAJAR.COM

Ростислав-Едмунд Білас
Ростислав-Едмунд Білас;
Полковник
Загальна інформація
Народження	10 червня 1884; Надвірна, Надвірнянський повіт, Станіславівський округ, Королівство Галиції та Лодомерії, Австро-Угорщина
Смерть	6 грудня 1964 (80 років); Мюнхен, Баварія, Федеративна Республіка Німеччина
Військова служба
Роки служби	1918 - 1919
Приналежність	ЗУНР
Війни / битви	польсько - українська війна 1918—1919
Командування
	Медична служба УГА

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Білас.

Ростислав-Едмунд Білас (10 червня 1884, Надвірна, Надвірнянський повіт, Станіславівський округ, Королівство Галиції та Лодомерії, Австро-Угорщина— 6 грудня 1964,Мюнхен, Баварія, Федеративна Республіка Німеччина) — полковник УГА, санітарний референт Державного секретаріату військових справ. Батько Лева - Ростислава Біласа.

Життєпис

Народився 10 червня 1884 в Надвірній на Прикарпатті. Середню освіту здобув у Коломийській гімназії. У 1910 році закінчив Львівський університет та отримав ступінь доктора медицини.

Служив у збройних силах Австро-Угорщини, пройшов вишкіл у Військово-лікарській академії «Йозефінум» у Відні. Спеціалізувався на лікуванні внутрішніх хворіб в університетських клініках Відня у 1912-1914 роках^[1].

Під час Першої світової війни служив полковим лікарем в австро-угорській армії. У 1916 році переведений до військової команди Львова.

У Львові 18 жовтня 1918 року українські депутати австрійського парламенту і Галицького та Буковинського сеймів сформували Українську Національну Раду. 1 листопада УСС зайняли Львів і підняли на ратуші міста національний прапор. Ростислав Білас перейшов на службу до Державного Секретаріату Військових Справ ЗУНР.

З листопада в УГА. До травня 1919 на посадах санітарного референта Державного секретаріату військових справ і члена Державної санітарної ради. Очолював медичну службу УГА. Протягом січня-травня 1919 року під час епідемії тифу під керівництвом Біласа провели профілактичні заходи серед військових УГА і втрати від тифу в армії стали мінімальними. У травні 1919 потрапив до польського полону, ув'язнений в таборі полонених у Ланцуті й львівівській в'язниці «Бригідки».

Після звільнення у 1920 році зайнявся приватною практикою у Бориславі і Трускавці. У 1926-му переїхав до Львова, де працював в амбулаторії Народної лічниці. Брав активну участь у роботі Українського лікарського товариства, публікував статті у «Лікарському Віснику».

У 1940-му переїхав на Захід. Протягом 1940–1944 працював керівником лікарських установ у місті Лодзь у Польщі, а згодом у Відні. З 1945 року проживав у містах Пассау та Гайдельберг у Німеччині. З 1948 по 1958 роки очолював відділ внутрішніх хвороб у лікарні Св. Йосифа у Регенсбурзі.^[2]

Від 1958 та до смерті проживав у Мюнхені. Помер 6 грудня 1964, похований на цвинтарі Вальфрідгоф.

Особисте життя

Був одружений з Ольгою Терлецькою (донька Михайла Терлецького, власника нафтової свердловини у Бориславі). У шлюбі народився син Лев Білас, історик та політолог.

Примітки

↑ Ростислав Білас – полковник санітарної служби УГА. Архів оригіналу за 11 лютого 2022. Процитовано 11 лютого 2022.
↑ Білас Ростислав-Едмунд / Я. Д. Ісаєвич // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2003. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-39948.