Буде нам з тобою що згадати — українська повстанська пісня. Пісня оспівує боротьбу українських повстанців з іноземними загарбниками в період 1940—1950х років. Автором слів пісні є член ОУН Юрій Буряківець, він народився у 1922 році в місті Чорнобилі. На момент публікації вірша він мав вік лише 21 рік, але до цього встиг стати членом ОУН. За участь в українському русі опору відсидіти пів року в гестапо та бути вивезеним на примусові роботи до Німеччини. ^[1].

Перший раз текст пісні у вигляді вірша під назвою «Післяслово», опубліковано у журналі таємного Пласту «Дорога», за 1943 рік (журнал виходив легально, як видання для молоді).

Пісня в сучасному варіанті має ряд відмінностей, наприклад. В оригінальному тексті є ряд відмінностей, наприклад замість «після довгих, збавлених ночей», присутній рядок «після диких, спалених…» . А початкове «задуднять навколо видноколи» було змінено на «і почуєш грізну борню волі». «Де руїни між пухмурих трав» змінено на «Крізь руїни сіл, дерев і трав».

Друге життя пісня отримала у 1999 році завдяки спільній обробці та виконанню Скрябіна й Тараса Чубая в проекті «Наші партизани». За більше ніж двадцять років «народна творчість» породила версію, що автором слів є Олесь Бабій (саме він автор гімну ОУН, тепер відомого, як «Марш української армії») ^[2]. У 2006 році пісня «Буде нам з тобою що згадати» стала саундтреком до популярного циклу документальних телепередач «Собор на крові», телеканалу 1+1 ^[3].

Буде нам з тобою що згадати

Після довгих збавлених ночей.

Вивчив я далекий звук гарматний |

І тривожний блиск твоїх очей. | (2)

Твої очі — квіти темно-сині

На узбіччі радісних доріг.

Чи зустрінемось з тобою знову |

На своїх дорогах бойових? | (2)

Будуть стрільна розриватись глухо

І дрижати в вибухах земля.

Вийдеш ти в ту сторону — послухай |

Де в багряних полум'ях поля. | (2)

І почуєш грізну борню волі,

І вкриється кров'ю битий шлях.

Будуть хлопці йти суворочолі |

В сіруватих, наче ніч, рядах. | (2)

І пройдуть вони безмежним краєм

Крізь руїни сіл, дерев і трав.

І напевно ти тоді згадаєш, |

Хто любов і мужність поєднав. | (2) ^[4]

• Повстанські пісні