PROFILPELAJAR.COM

Братерський Тарас Миколайович
Братерський Тарас Миколайович
Народився	14 березня 1926; Харків, Українська СРР, СРСР
Помер	невідомо
Країна	СРСР; Україна
Діяльність	скульптор
Alma mater	Харківський державний театральний інститут (1948) і Харківське державне художнє училище (1953)
Вчителі	Вронський Макар Кіндратович, Твердянська Лідія Олександрівна і Страхов Адольф Йосипович
Членство	Спілка радянських художників України
Батько	Братерський Микола Феліксович
Діти	Братерська-Дронь Марина Тарасівна
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Братерський.

Тарас Миколайович Брате́рський (14 березня 1926, Харків — дата смерті невідома) — український скульптор; член Спілки радянських художників України з 1964 року. Син актора Миколи Братерського, батько кінознавця Марини Братерської-Дронь.

Біографія

Народився 14 березня 1926 року в місті Харкові (нині Україна). 1948 року закінчив Харківський театральний інститут; протягом 1949—1951 років навчався у Київському училищі прикладного мистецтва у Макара Вронського; у 1952—1953 роках — у Харківському художньому училищі у Лідії Твердянської, Адольфа Страхова. Дипломна робота — скульптурна композиція «Закарпатський лісоруб»^[1].

Мешкав у Києві в будинку на вулиці Жовтневої революції, № 11, квартира № 8 та у будинку на вулиці Потєхіна, № 3, квартира № 56^[2].

Творчість

Працював у галузях станкової та монументальної скульптури. Серед робіт:

станкові твори

«Заслужений артист Української РСР Микола Братерський» (1959);
«Вожак Батя» (1963—1964);
«Голова партизана» (1964, Івано-Франківськ),

скульптурні композиції

«Закарпатський лісоруб» (1953);
«Потьомкінець» (1957, гіпс тонований);
«За мир» (1959);
«Брестська фортеця» (1960, гіпс тонований);
«Червоні кіннотники» (1961);
«Відречення» (1961).

Твори зберігаються у Корсунь-Шевченківській художній галереї, Музеї мистецтв Прикарпаття в Івано-Франківську та інших художніх музеях.

монументальні роботи

пам'ятник Володимиру Леніну в місті Похвистневому Куйбишевської області (1956, цемент, бетон);
пам'ятник «Клятва партизанів» у місті Сумах (1956);
пам'ятник білоруським партизанам, учасникам німецько-радянської війни у Вітебську (1958);
надгробні пам'ятники радянським воїнам у колгоспі «Україна» Дніпропетровської області (1958—1959);
пам'ятник «Клятва партизанів» у місті Фастові Київської області (1963, у співавторстві);
пам'ятник «Партизанський ватажок» у місті Сосниці Чернігівської області (1964, цемент);
меморіальний ансамбль партизанському з'єднанню генерала Михайла Наумова у в селі Шляховому Кіровоградської області (1968—1969);
надгробний пам'ятник генералові Михайлу Наумову на Байковому цвинтарі у Києві (1978);
погруддя Марка Вовчка (Меморіальний музей Марка Вовчка) і Тараса Шевченка у місті Богуславі Київської області (1985);
погруддя Івана Дубинського у місті Прилуках Чернігівської області (1990, бронза, граніт)^[3].


Надгробок Михайла Наумова.	Погруддя Тараса Шевченка.	Погруддя Івана Дубинського.