Босири

село Босири
В'їзд у село
В'їзд у село
В'їзд у село
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Чортківський район
Тер. громада Гусятинська селищна громада
Код КАТОТТГ UA61060130030041750 Редагувати інформацію у Вікіданих
Облікова картка Босири 
Основні дані
Засноване 1785
Населення 116 (на 1.01.2018)[1]
Територія 1.309 км²
Густота населення 140.57 осіб/км²
Поштовий індекс 48526
Телефонний код +380 3552
Географічні дані
Географічні координати 48°55′52″ пн. ш. 26°10′15″ сх. д. / 48.93111° пн. ш. 26.17083° сх. д. / 48.93111; 26.17083
Водойми річки: Ботова Долина, Босирка
Місцева влада
Адреса ради 48526, с.Босири
Карта
Босири. Карта розташування: Україна
Босири
Босири
Босири. Карта розташування: Тернопільська область
Босири
Босири
Мапа
Мапа

CMNS: Босири у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Церква Покрови Пресвятої Богородиці
Колишній костел.
Капличка

Боси́ри (1964—1992 — Вересневе)[2] — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Гусятинська селищна громада. Адміністративний центр колишньої Босирівської сільської ради. До села приєднано хутір Рови.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Гусятинської селищної громади.[3]

Географія

Розташування

Розташоване на берегах р. Босирки (права притока Ботової Долини, басейн Дністра), за 47 км від районного центру та 8 км від найближчої залізничної станції Гусятин.

Територія — 1,31 км². Дворів — 107.

Місцевості

  • Рови — хутір, розташований за 1,5 км від села. У 1949 р. на хуторі — 7 дворів, 27 жителів.[4]

Історія

У Босирах знайдено римські монети II—III століть.

Населений пункт появився найвірогідніше на початку XVIII століття, після того, як турки залишили Поділля в 1699 році. Микола Крикун пише:

У тому ж часі тривала колонізація Збрижського ключа. За інвентарем 1720 р., у містечку Збрижі та чотирьох селах із 337 родин підданих 99 сиділи на слободах, зокрема всі 35 — у «новоосадженому селі» Босири.[5]

За статистикою, у селі 1900 і 1910 рр. — 836 жителів, 1921—681, 1931—745 жителів; у 1921 р. — 160, 1931—165 дворів. За Австро-Угорщини діяла 2-класна школа з українською мовою навчання, за Польщі — утраквістична. Власниками Босирів були ґрафи Козєбродські.

Під час Першої світової війни двоє жителів села зголосилися добровольцями до Леґіону УСС.

У 1920-х рр. кілька мешканців Босирів належали до УВО. Після приходу радянської влади (1939) органи НКВС знищили в Чортківській тюрмі жителя села Михайла Атаманюка.

20–21 липня 1941 р. розстріляли в місті Умані Дмитра Гойду, Петра Пхайка, Степана Цутульського.

Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії 34 місцевих жителі:

  • Михайло Атаманюк (нар. 1912),
  • Володимир (нар. 1925),
  • Михайло Білінський (нар. 1906),
  • Юрій Геравс (нар. 1914),
  • Василь Герега (нар. 1904),
  • Микола Глют (нар. 1920),
  • Йосип Гуменюк (нар. 1919),
  • Ілля Дідик (нар. 1902),
  • Казимир Завадський (нар. 1923),
  • Григорій Кінасевич (нар. 1908),
  • Омелян Кінасевич (нар. 1914),
  • Петро Кінасевич (нар. 1912).

В УПА воювали Микола Бардзій, Роман Дубик, Микола Збрицький, Мирон Кінасевич, Йосип Коломий, Федір Корчевський, Величенко Славко (Незламний) та інші мешканці Босирів.

З 1 грудня 2020 року Босири належать до Гусятинської селищної громади.[6]

Релігія

У селі є дві каплички на честь скасування панщини (1848) і 100-річчя храму.

Населення

Чисельність населення, чол.
1900 1910 1921 1931 2014 2018
836 836 681 745 132 116[1]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7]:

Мова Кількість Відсоток
українська 184 100%

Соціальна сфера

На початку 1900-х рр. і протягом 1920–1930-х рр. діяли читальня «Просвіти», філії товариств «Луг», «Сокіл», «Сільський господар» та інші, споживча і кредитова кооперативи, каса взаємодопомоги, млин.

1940 р. в Босирах примусово створено колгосп, який відновив роботу в січні 1948 р. В 1970-х рр. у селі розміщено комплексну бригаду колгоспу с. Коцюбинчики.

Нині діють клуб, бібліотека, ФАП, торгові заклади, селянська спілка «Босири», фермерське господарство «Ватра».

Відомі люди

Народилися

  • Іван Кинасевич (1886—1983) — меценат, громадський діяч;
  • Марія Летавська (1883—1974) — релігійна діячка (США);
  • Мирослав Пуцентело (нар. 1953) — скрипковий майстер, заслужений діяч мистецтв України (2008);
  • Степан Пуцентело (нар. 1949) — фахівець у галузі санітарії, заслужений працівник охорони здоров'я України (1998), громадський діяч;
  • Петро Ратуський (1892—1966) — підприємець, громадський діяч (Канада).

Примітки

  1. ↑ а б Відповідь Чортківської РДА на інформаційний запит №01-1026 від 9 липня 2018 року. Архів оригіналу за 23 серпня 2018. Процитовано 4 січня 2019. [Архівовано 23 серпня 2018 у Wayback Machine.]
  2. ↑ [Про відновлення селу Вересневе Чортківського району Тернопільської області колишнього найменування - село Босири] : Постанова Президії Верховної Ради України “Про відновлення селу Дружба Бучацького району та селу Вересневе Чортківського району Тернопільської області колишніх найменувань” від 26.10.1992 № 2714-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - Вип.: № 45. - Ст. 621.
  3. ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Процитовано 5 жовтня 2021.
  4. ↑ Федечко М. Босири // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 458. — ISBN 978-966-457-246-7.
  5. ↑ Подільське воєводство у XV-XVIII століттях: Статті і матеріали - Микола Крикун - Тека авторів - Чтиво с.443. Чтиво. Архів оригіналу за 15 вересня 2017. Процитовано 15 вересня 2017.
  6. ↑ Рішення Гусятинської селищної ради № 27 від 1 грудня 2020 року «Про початок реорганізації Босирівської сільської ради, Городницької сільської ради, Коцюбинчицької сільської ради, Кривеньківської сільської ради, Личковецької сільської ради, Постолівської сільської ради, Самолусківської сільської ради, Сидорівської сільської ради, Сокиринецької сільської ради шляхом приєднання до Гусятинської селищної ради [Архівовано 9 січня 2021 у Wayback Machine.]»
  7. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Джерела

Посилання