У сезоні 1927—1928 рр. пробує свої сили в театрі «Березіль». Долучення до досвіду театральних новацій великого реформатора української сцени Леся Курбаса надихає Блавацького на створення власного колективу. 1933 року він стає художнім керівником театру «Заграва» у Львові, багато в чому орієнтуючись на естетичні засади «Березіля». До того, що було напрацьовано в цьому театрі, зокрема репертуару, Блавацький повертатиметься все подальше життя.
Блавацький бачив розвиток української культури тільки в загальноєвропейському контексті. У своїх режисерських починаннях у 1930-х роках він намагався внести нові естетичні й етичні принципи в український театр, не залишаючи його замкнутим й однобоким. Для театру Блавацького характерний пошук втілення української класичної драматургії у нові сценічні форми, представлення найкращої сучасної української та західноєвропейської драматургії.
У період 1941—1944 роках працював у Львівському оперному театрі, де і взяв собі за театральний псевдонім Блавацький. У ті роки директором театру був Андрій Теодорович Блавацький, якому це не дуже сподобалося. На чолі Львівського оперного театру В. Блавацький першим на українській сцені створив образ Гамлета.