Бережецька волость — адміністративно-територіальна одиниця Кременецького повіту Волинської губернії Російської імперії. Волосний центр — містечко Бережці.

Станом на 1885 рік складалася з 39 поселень об'єднаних у 15 сільських громад. Населення — 6423 осіб (3029 чоловічої статі та 3394 — жіночої), 832 дворових господарства^[1].

• Бережці — колишнє власницьке село при річці Іква за 10 верст від повітового міста; волосне правління; 420 осіб, 46 двори, православна церква, католицька каплиця, синагога, постоялий будинок, 7 лавок, 5 ярмарок, 2 водяних млини, винокурний завод.
• Двірець — колишнє державне село при річці Іква, 268 осіб, 35 дворів, каплиця.
• Дунаїв — колишнє державне село при річці Іква, 410 осіб, 49 дворів, православна церква, каплиця, школа, постоялий будинок.
• Жолоби — колишнє державне село, 750 осіб, 93 двори, православна церква, каплиця, школа, 2 постоялих будинки.
• Комарівка — колишнє власницьке село, при струмкові, 745 осіб, 93 двори, православна церква, постоялий будинок, млин.
• Кімнатка — колишнє власницьке село, 380 осіб, 41 двір, православна церква, постоялий будинок, водяний млин.
• Куликів — колишнє власницьке село при річці Іква, 280 осіб, 42 двори, православна церква.
• Млинівці — колишнє державне село при річці Іква, 195 осіб, 23 двори, православна церква, 2 водяних млини.
• Підлісці — колишнє державне село, за 2 версти від річки Іква, 374 особи, 49 двори, каплиця, школа.
• Рудка — колишнє державне село, 420 осіб, 55 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок, млин.

Волость існувала з ХІХ ст. по 1920 р. у складі Кременецького повіту Волинської губернії. 18 березня 1921 року Західна Волинь відійшла до складу Польщі. З 1921 по 1939 роки волость існувала як ґміна Бережці Кременецького повіту Волинського воєводства в тих же межах, що й до 1920 року. В 1921 р. волость налічувала 13 797 жителів (13 351 православний, 177 римо-католиків, 1 євангеліст і 88 юдеїв), складалася з 61 населеного пункту^[2]:

• 1 містечко — Бережці,
• 22 села:
  • Малі Бережці,
  • Бережецькі Гаї,
  • Богданівка,
  • Хотівка,
  • Дунаїв,
  • Двірець,
  • Града,
  • Новий Кокорів,
  • Старий Кокорів,
  • Комарівка,
  • Комарівка Зелена,
  • Кімнатка Зелена,
  • Кімнатка,
  • Куликів,
  • Млинівці,
  • Підгора,
  • Підлісці,
  • Попівці,
  • Рудка,
  • Савчиці,
  • Валігури,
  • Жолоби;
• 2 присілки:
  • Рудочка Мала
  • Загребля;
• 7 колоній:
  • Березина,
  • Діброва,
  • Королівщина,
  • Кушелівки,
  • Мочули,
  • Пашин Луг,
  • Закриничина;
• 29 хуторів:
  • Білецький Хутір,
  • Хмелі,
  • Чеховиця,
  • Червона,
  • Діброва,
  • Дубина,
  • Духів,
  • Грабина,
  • Голосторони,
  • Ковалики,
  • Ліс,
  • Лісовий,
  • Мглярка,
  • Мидлики,
  • Олексюки,
  • Острівок,
  • Панасюки,
  • Петруки,
  • Плецюки,
  • Росолі,
  • Рудники,
  • Спорне,
  • Шулі,
  • Тернобір (Королівський Міст),
  • Тригуби,
  • Урля,
  • Весела,
  • Зайці,
  • Зарослі.

Польською окупаційною владою інтенсивно велося будівництво польських колоній і переселення поляків на територію ґміни.

1 жовтня 1933 р. у ґміну Бережці включені з ліквідованої ґміни Білокриниця села Колосово, Шпиколоси і Сапанів та поселення Підвисоке, натомість передані до ґміни Почаїв села Валігури, Комарівка і хутір Дунаївщина з села Дунаїв.^[3]

На 1936 рік гміна складалася з 23 громад^[4]:

1. Бережці — містечко: Бережці;
2. Бережці — село: Бережці та хутори: Бережці, Хотівка, Філики, Королівський Міст, Мочули, Підгора і Підгостра;
3. Богданівка — село: Богданівка та хутір: Бондарі;
4. Дунаїв — село: Дунаїв та хутори: Духів, Панасюки, Петруки, Плетюки, Зайці й Залісся;
5. Хотівка — село: Хотівка;
6. Двірець — села: Двірець і Червона;
7. Гаї — село: Гаї та хутори: Хмелі, Дедереші, Філики, Ковалики, Мидлики, Олексюки, Рудники, Росоли, Срулі й Тригуби;
8. Града — село: Града та хутір: Березина;
9. Кімнатка — село: Кімнатка;
10. Колосова — село: Колосова;
11. Новий Кокорів — село: Новий Кокорів та хутори: Королівщина і Лищуки;
12. Старий Кокорів — село: Старий Кокорів та хутори: Кушелівка і Весела;
13. Куликів — село: Куликів та хутори: Рудечка, Соснина і Зарослі;
14. Хрести — село: Хрести та хутори: Свяхи, Гаврили, Гамери, Яківці, Мисики, Мокре, Синяки й Устини;
15. Млинівці — село: Млинівці;
16. Попівці — село: Попівці та хутори: Хатки і Дубина;
17. Підлісці — село: Підлісці;
18. Рудка — село: Рудка;
19. Сапанів — село: Сапанів та хутори: Порхаівка і Жирівка;
20. Шпиколоси — село: Шпиколоси;
21. Савчиці — село: Савчиці та хутір: Урля;
22. Зелена — село: Зелена;
23. Жолоби — село: Жолоби та хутори: Боцюки, Діброва, Геляни, Ярмошуки, Підвисоке і Вознюки.

Після радянської анексії західноукраїнських земель ґміна ліквідована у зв'язку з утворенням районів.

• Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)

Це незавершена стаття про адміністративно-територіальний поділ Російської імперії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.