Ахмед II народився 25 лютого 1643 року у Константинополі. Мати дала синові освіту, він знав арабську і перську мови[1]. Враховуючи те, що брати Ахмеда Мехмед та Сулейман були за нього старшими, шансів отримати владу він майже не мав. Більше 40 років провів в ізоляції у палаці Топкапі в Стамбулі[2] (так званій «Клітці»). Але після повалення першого і смерті другого брата Ахмед II зійшов на престол.
В час правління нового султана невдало для держави продовжувалася війна зі священною лігою. Невдовзі після коронації Ахмеда, 19 серпня1691 османська армія була розгромлена в битві при Сланкамені імперськими військами під командуванням Людвіга Баденського, а турків було вигнано із Угорщини. У цій битві загинув великий візир Фазіл Мустафа Кепрюлю. За цією поразкою було ще декілька невдач. Ахмед II розхворівся з горя і 1695 року помер від водянки.
Сучасники характеризували султана як меланхолійного тихого дивака, який любив музику і поезію[3]. Також він був дуже релігійним, але слабкість характеру та важке зовнішньополітичне становище Османської імперії не дали зробити Ахмеду чогось визначного.
Узунчаршили, Ісмаїл Гаккі (2003). Osmanlı Tarihi III. Cilt 1. Kısım: II. Selim'in Tahta Çıkışından 1699 Karlofça Andlaşmasına Kadar. Ankara: Türk Tarih Kurumu Yayınları. ISBN 975-16-0013-8. (тур.)
Sakaoğlu, Necdet (1999). Bu Mülkün Sultanları. İstanbul: Oğlak Yayınları. с. 200—209. ISBN 875-329-299-6. (тур.)
.svg)
.svg){kind=small}
