Артур Вернер
нім. Arthur Werner
Нині на посаді
Народився	15 квітня 1877(1877-04-15)[1][2] Берлін, Німецька імперія[1]
Помер	27 липня 1967(1967-07-27)[2] (90 років) Берлін, НДР[1]
Похований	Parkfriedhof Lichterfelded
Відомий як	політик, інженер
Країна	Німеччина
Alma mater	Університет Фрідріха-Вільгельма[d] і Берлінський технічний університет
Політична партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Медіафайли у Вікісховищі

Артур Вернер (нім. Arthur Werner; 15 квітня 1877(18770415), Берлин — 27 липня 1967, Берлин) — німецький інженер. Перший обер-бургомістр Берліна після Другої світової війни.

Отримавши атестат зрілості в 1898 році Він вивчав юриспруденцію в Берлінському університеті, потім перевівся у Вищу технічну школу в Шарлоттенбурзі. У 1907 році отримав диплом інженера і відкрив приватну технічну школу. У 1912 році він захистив дисертацію у Вищій технічній школі в Данцігу (Гданська політехніка). Брав участь у Першій світовій війні, отримав важке поранення в 1916 році. У січні-листопаді 1932 року перебував у НСРПН. У 1942 році був змушений закрити свою школу і відмовитися від викладацької роботи через те, що навчав євреїв.

17 травня 1945 року безпартійний Артур Вернер був призначений радянським комендантом обер-бургомістром Берліна. Після перших вільних виборів, що відбулися в Берліні 20 жовтня 1946 року, Артур Вернер поступився свіїм постом соціал-демократу Отто Островському.

Похований на Парковому кладовищі Ліхтерфельде.

• Helge Dvorak: Biographisches Lexikon der Deutschen Burschenschaft, Band I Politiker, Teil 6: T-Z, Heidelberg 2005, S. 269—270.
• Lutz Heuer: Der erste Berliner Magistrat nach dem II. Weltkrieg. Oberbürgermeister Dr. Arthur Werner und sein Team Mai 1945 bis Dezember 1946. Reihe Berlin und seine Geschichte beim Verein Helle Panke
• Lutz Heuer, Arthur Werner (1877—1967). Берлінський Oberbürgermeister in der Stunde Null. Trafo, Berlin 2011.
• Біографія [Архівовано 28 липня 2019 у Wayback Machine.](нім.)