Антонов Сергій Петрович
Народився	3 (16) травня 1915[1] або 16 травня 1915(1915-05-16)[2][1]  Петроград, Російська імперія[3]
Помер	29 квітня 1995(1995-04-29) (79 років) або 22 квітня 1995(1995-04-22)[2][1] (79 років)  Москва, Росія
Поховання	Ніколо-Архангельський цвинтар
Країна	СРСР
Діяльність	сценарист
Alma mater	Петербурзький державний університет шляхів сполучення
Заклад	Вищі курси сценаристів і режисерівd
Мова творів	російська
Жанр	повість[d]
Членство	СП СРСР
Нагороди

Сергі́й Петро́вич Анто́нов (16 травня 1915(19150516), Петроград — 29 квітня 1995, Москва)  — російський радянський письменник і сценарист.

Народився 3 (16) травня 1915 у Петрограді в сім'ї інженера-шляховика. У дитинстві багато мандрував Південною Росією, Уралом, Надволжям і Середнією Азією. 

1932–1938 року навчався у Ленінградському автодорожньому інституті, працював інженером-будівельником. До 1941 року був викладачем технікуму.

На фронтах Радянсько-фінської та Другої світової війн командував інженерно-саперними підрозділами. 1946–1948 роках працював викладачем Інституту.    

Літературна діяльність почалась 1942 року. В 1944 року були надруковані перші вірші, у 1947 році — оповідання «Весна».

1950 року — збірки оповідань «По дорогах йдуть машини» (рос. «По дорогам идут машины») і «Мирні люди» (рос. «Мирные люди»).

1960 року вийшли повісті «Порожній рейс» (рос. «Порожний рейс»), «Оленка» (рос. «Алёнка»), «Розірваний рубель» (рос. «Разорванный рубль») і «Різнотрав'я» (рос. «Разнотравье»).

Головна тема творів — радянський побут і психологія ХХ століття. Антонов пише про трудові будні, духовну красу, багатство почуттів радянської людини. Письменнику властивий інтерес до морально-етичних проблем, лірична інтонація та гумор.

Трилогія «Царський двогривенний» (1969), «Васька» (1987) і «Яри» (1988) розповідає про періоди Непу, колективізації і індустріалізації.

Донька письменника — актриса Ольга Сергіївна Антонова.

Сергій Антонов помер 29 квітня 1995 року. Похований у Москві на Ніколо-Архангельському кладовищі.

• Орден Вітчизняної війни I ступеня (1985)
• Сталінська премія ІІІ ступеня (1951) — за книгу оповідань «По дорогах ідуть машини» (1950)
• Орден Червоної зірки
• Орден Трудового Червоного Прапору
• 1972 — Премія Ленінського комсомолу за фільм «Прийшов солдат з фронту» (режисер Микола Губенко)
• 1973 — Державна премія РРФСР ім. братів Васильєвих за фільм «Прийшов солдат з фронту» (Михайло Глузський, Микола Губенко, Іполіт Новодерьожкін, Сергій Воронков, Елізбар Караваєв) 

Автор збірок літературних теорій і критичних статей, кіносценаріїв:

• 1971 — «Я читаю рассказ»;
• 1972 — «От первого лица».

• 1954 — «Зелений Дол»;
• 1957 — «Піддубенські частівки»;
• 1958 — «Наш корреспондент»;
• 1959 — «Люди на мосту»;
• 1960 — «Разноцветные камешки»;
• 1961 — «Алёнка»;
• 1962 — «Порожний рейс»;
• 1965 — «Знойный июль»;
• 1989 — «Овраги»;
• 1990 — «Васька» 

• «Це було в Донбасі» (1945);
• «Зелёный Дол» (1954);
• «Справа була у Пенькові» (1957);
• «Піддубенські частівки»(1957);
• «Наш корреспондент» (1958)
• «Дощі» (1959);
• «Люди на мосту» (1959);
• «Разноцветные камешки» (1960);
• «Алёнка» (1961);
• «Порожний рейс»(1962);
• «Знойный июль» (1965);Це було в Пенькові
• «Прийшов солдат з фронту» (1969),

• «Яри» (рос. Овраги") (1990);
• «Васька» (1990). 

• Избранное. М., 1954;
• Деревенские повести. М., 1957;
• Весна. М., 1958;
• Собрание сочинений, т. 1 — 3. М.; 1983 — 84;
• Разнотравье. М., 1985.
• Васька. Издательство: «Детская литература. Москва» 1990. 
• Петрович. Издательство: «Огонек», 1991. 
• Дело было в Пенькове. Издательство: «Вече», 2014. 

Українською мовою окремі твори перекладали Д. Бобир, М. Шумило, Д. Ткач та ін.:

• Лена. К., 1950;
• Перша посада, 1952;
• По дорогах ідуть машини. К., 1952;
• Піддубенські частушки. К., 1954;
• Зелена долина, К., 1956;
• Вибране. К., 1958;
• Різнокольорові камінці. Беккерівський рояль. К: Держлітвидав, 1960 — 56 с.

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.