Анні Корді

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Корді.
Анні Корді
фр. Léonia Juliana baronne Cooreman
Ім'я при народженніфр. Léonia Juliana Cooreman
Народилася16 червня 1928(1928-06-16)[2][3][…]
Лакен, Бельгія
Померла4 вересня 2020(2020-09-04)[5][6][…] (92 роки)
Валлоріс, Франція[5][8]
  • зупинка серця
    • ПохованняAbadie Cemeteryd
    Громадянство Бельгія
     Франція[9][10]
    Діяльністьспівачка, кіноакторка
    Роки діяльності1939 — 2018
    IMDbnm0179684
    Автограф
    Нагороди та премії
    CMNS: Анні Корді у Вікісховищі

    Анні Корді (фр. Annie Cordy, при народженні Леоні Джуліана Кореман, фр. Léonia Juliana Cooreman; 16 червня 1928, Брюссель, Бельгія — 4 вересня 2020, Валлоріс, Франція) — бельгійська співачка та акторка.

    Життєпис

    Народилася 16 червня 1928 року в Лакені, старовинному районі Брюсселя. Її батьками були Ян Корнеліус Кореман, тесля, та його дружина Марія де Лей, які окрім неї мали ще сина Луї та дочку Жанну. У вісім років почала навчатися танцям, пізніше — грі на фортепіано, вивчала теорію музики. 1950 року після участі у вокальному конкурсі на радіо отримала запрошення від французького антрепренера виступати у Парижі, куди переїхала у травні того ж року.

    У французькій столиці вона спочатку виступала в ревю, потім записала свою першу платівку, яка зазнала успіху. 1954 року вперше з'явилася на великому екрані у стрічках «Таємниці Версаля» Саша Гітрі та «Квітнева рибка» з Андре Бурвілем та Луї де Фюнесом. Загалом зіграла більш ніж у 40 кінофільмах та близько 30 телефільмах та телесеріалах, виконувала як головні так й другорядні ролі, в тому числі й у таких стрічках як «Пасажир дощу» (1970), «Розрив» (1970) Клода Шаброля, «Кіт» (1971) за романом Жоржа Сіменона за участю Жана Габена та Симони Сеньйоре, «Спогади» (2014) та «Бовдур» за участю Катрін Денев та Матьє Амальріка, який був представлений у спеціальній програмі Каннського кінофестивалю 2016 року.

    1951 року познайомилася з французом Франсуа-Анрі Бруно (нар. 1911), з яким вступила у шлюб 3 лютого 1958 року і який став також її імпресаріо. Пара не мала дітей і співачка ніколи не подавала заяви на отримання французького громадянства. 1989 року Анні Корді овдовіла.

    1998 року видала автобіографічну книгу «Nini la Chance».

    31 серпня 2005 року в Бельгії була удостоєна титулу баронеси з власним дворянським гербом та девізом «Пристрасть — сила» (La Passion Fait La Force).

    2006 року озвучила серію документальних фільмів з історії Бельгії «Moi, Belgique».

    Останній альбом співачки вийшов 2014 року: за всю її музичну кар'єру нею було записано понад 700 пісень, багато з яких стали хітами.

    2015 року номінувалася на премію Магрітт у категорії Найкраща акторка за роль Мадлен Еснар у комедійній драмі Жана-Поля Рува «Спогади» (2014), де зіграла спільно з Мішелем Бланом.

    Баронеса Анні Корді померла 4 вересня 2020 року в себе вдома у місті Валлоріс на півдні Франції в 92-річному віці[11].

    Дискографія

    Студійні альбоми:

    • Les trois bandits de Napoli (1953)
    • Fleurs de papillon (1955)
    • Les succès d'Annie Cordy (1956)
    • Chante les airs de l'opérette «Tête de linotte» (1957)
    • Cigarettes et whisky (1957)
    • Merveilleuse Annie (1959)
    • Pleins feux sur Annie Cordy (1960)
    • Visa pour l'amour (1962, з Луїсом Маріано)
    • For me formidable (1963)
    • Style rococo (1964)
    • Ouah ouah (1965, з Андре Бурвілем)
    • Pic et Pioche (1968, з Даррі Коулом)
    • Indien vaut mieux que deux tu l'auras (1970, з П'єром Дорі)
    • Hello Dolly (1972)
    • Hé hé, c'est chouette (1973)
    • Annie Cordy Show (1974)
    • Nini la chance (1976)
    • Sacré bourricot (1977)
    • La Bonne du curé (1978)
    • Tata Yoyo (1980)
    • Vanini vanillée (1981)
    • Envoyez la musique (1982)
    • Cho ka ka o (1985)
    • L'Arbre à chansons (1988)
    • Oh la la quelle soirée (1992)
    • Les trois bandits de Napoli (1997)
    • Annie Cordy chante Broadway (1998)
    • Ça me plaît... Pourvu que ça vous plaise (2012)
    • Annie Cordy chante Noël (2014)

    Вибрана фільмографія

    Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
    1954 ф Таємниці Версаля Si Versailles m'était conté мадам Ланглуа
    1954 ф Квітнева рибка Poisson d'avril Шарлотта Дюпюї
    1956 ф Співак Мехіко Le chanteur de México Крі-Крі
    1958 ф Жартівник Tabarin Мімі
    1959 ф Цигарки, віскі та крихітки Cigarettes, Whiskey et Petites Pépés Маріїита
    1960 ф Божевільна голова Tete folle Анні
    1965 ф Золото герцога L'Or du Duc консьєржка
    1968 ф Хто в родині господар Ces messieurs de la famille Маріса
    1969 ф Добропорядні буржуа Le Bourgeois gentil mec мадам Марта
    1970 ф Пасажир дощу Le Passager de la pluie Жюльєтт
    1970 ф Ці месьє зі зброєю Ces messieurs de la gachette Маріса
    1970 ф Розрив La rupture мадам Пінеллі
    1971 ф Кіт Le Chat Неллі
    1972 ф Пляжі Етрета Les Calefts d'Etretat Бріжіт
    1972 ф Пожежний вихід Les Fortes de feu Андре
    1973 ф Матрос Le Mataf Ніна
    1973 ф Остання нечисть Парижа La Derniere Bourree a Paris психоаналітик
    1973 ф Гаспари Les Gaspards Жіннет Лаліт
    1974 ф Нічний комісаріат Commissariat de nuit Пупа
    1975 ф Спогади про Гібралтар Souvenir of Gibraltar Тіна
    1978 ф Байдужий красень Le bel indifferent жінка
    1978 тф Скупий L'Avare Фрозіна
    1983 ф Браконьєр від Бога Le Bracconier de Dieu Жофретта
    1994 ф Помста блондинки La Vengeance d'une blonde Яні
    1997 тф Без церемоній Sans ceremonie Соланж Сорпетт
    2002 тф Здача випускного Passage du bac Емілі
    2004 ф Мадам Едуар та інспектор Леон Madame Édouard Жанетт
    2005 с Опікун Le Tuteur Антуанетта Луазо
    2006 ф Останній з безумців Le Dernier des fous Роза
    2008 ф Злочини — наша професія Le crime ist notre affaire Бабетта Бутіті
    2008 ф Диско Disco мадам Грендорж
    2014 ф Спогади Les Souvenirs Мадлен Еснар
    2014 ф Останній діамант Le Dernier Diamant Інес де Буасьєр
    2015 с Шефи Chefs Леоні
    2016 ф Бовдур Le Cancre Крістіана
    2018 ф Тамара, частина 2 Tamara Vol 2 Роза
    2018 тф Неграмотний Illettré Аделаїда Перес

    Нагороди та відзнаки

    • 1992 — Орден Мистецтв та літератури командорського ступеня (Франція).
    • 1998 — Орден Леопольда I кавалерського ступеня (Бельгія).
    • 2014 — Орден Корони командорського ступеня (Бельгія).
    • 8 липня 2018 року у Брюсселі поблизу місця народження співачки було відкрито Парк Анні Корді.

    Примітки

    1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    2. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #142286818 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    3. ↑ SNAC — 2010.
    4. ↑ Discogs — 2000.
    5. ↑ а б https://www.nicematin.com/people/info-nice-matin-annie-cordy-est-decedee-chez-elle-a-vallauris-566910
    6. ↑ Roglo — 1997. — 10000000 екз.
    7. ↑ GeneaStar
    8. ↑ Fichier des personnes décédées mirror
    9. ↑ https://soirmag.lesoir.be/323094/article/2020-09-05/deces-dannie-cordy-quand-nini-la-chance-faisait-le-bilan-de-sa-vie-video
    10. ↑ https://www.siv.archives-nationales.culture.gouv.fr/siv/rechercheconsultation/consultation/ir/pdfIR.action?irId=FRAN_IR_026438
    11. ↑ INFO NICE-MATIN. Annie Cordy est décédée chez elle à Vallauris. Nice-Matin (фр.). 4 вересня 2020. Архів оригіналу за 30 листопада 2021. Процитовано 26 вересня 2020.

    Посилання

    • Анні Корді на сайті IMDb (англ.)