PROFILPELAJAR.COM

	Альфонсо VII
	Імператор усієї Іспанії
	Імператор усієї Іспанії
1116 — 21 серпня 1157
	Король Леону
	Король Леону
8 березня 1126 — 21 серпня 1157
Попередник:	Уррака I
Наступник:	Фернандо II
	Король Кастилії
	Король Кастилії
1127 — 21 серпня 1157
Попередник:	Уррака I
Наступник:	Санчо III
Народження:	1 березня 1105; Кальдас-де-Рейс, Понтеведра, Галісія, Іспанія
Смерть:	21 серпня 1157 (52 роки); Despeñaperrosd, Санта-Елена
Поховання:	Толедський собор
Країна:	Кастильське королівство; Галісійське королівство
Релігія:	католицтво
Рід:	Бургундська
Батько:	Раймунд Бургундський
Мати:	Уррака I
Шлюб:	Berengaria of Barcelonad і Рихеза Сілезька
Діти:	Санчо III, Фердинанд II, Констанс Кастильська, Sancha of Castile, Queen of Navarred, Sancha of Castile, Queen of Aragond, Urraca of Castile, Queen of Navarred, Stephanie Alfonso of Castiled, Garcia of Castiled, Alfonso of Castiled і Ferdinand of Castilled
Нагороди:	Золота троянда
	Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей з іменем Альфонсо .

Альфо́нсо VII (ісп. Alfonso VII, 1 березня 1105(11050301) — 21 серпня 1157) — імператор усієї Іспанії (1116–1157). Король Галісії (1111—1126), Леону (1126—1157), Кастилії (1127—1157). Представник кастильської Бургундської династії. Син графа Галісії Раймунда I й королеви Кастилії та Леону Урраки I. Діяння описані в «Хроніці Альфонсо Імператора». До 1126 року правив разом із матір'ю. Прізвисько — Імператор (ісп. el Emperador).

Імена

Альфо́нсо VII (ісп. Alfonso VII) — у іспанських джерелах.
Альфо́нсо Імпера́тор (ісп. Alfonso, el Emperador) — за імператорським титулом.
Альфо́нсо Лео́нський (ісп. Alfonso de León) — за королівським титулом.
Альфо́нсо Райму́ндес, Альфо́нсо син Раймунда (ісп. Alfonso Raimúndez) — по-батькові.
Альфо́нс (лат. Alphonsus) — у офіційній документації.
Афо́нсу (порт. Afonso) — у португальських джерелах.

Біографія

Боротьба за владу

Син Урраки I, королеви Кастилії і Леону, та Раймунда Бургундського. Народився у 1105 році в містечку Кальдас-де-Рейс під час намісництва його батьків в Галісії. Виховувався під наглядом галісійського магната Педро де Траби.

У 1111 отримав одну Галісію, коронувавшись у Сантьяго-де-Компастела. Із самого початку намагався здобути самостійність від матері-королеви та вітчима. Того ж року галісійці зазнали поразки, й Альфонсо підкорився Урраці I й Альфонсо I. У 1112 році підтримав свою мати в її боротьбі з Альфонсо I, королем Арагону. Після відступу останнього до власних володінь, Альфонсо розпочав боротьбу за владу з матір'ю за Кастилію і Леон. Втім у 1115 році зазнав поразки від арагонців та португальців.

Протягом низки конфліктів у 1117—1118, 1120—1121 роках він поширив свою владу на значну частину королівств Кастилія і Леон. Зрештою у 1124 році Уррака I передала Альфонсо фактичну владу. У 1125 році його коронують як короля Толедо. Втім останній стає королем усієї держави після смерті матері у 1126 році.

Король

Докладніше: Португальсько-леонська війна (1130—1137)

Із самого початку вступив у боротьбу з Альфонсо I, короля Арагону, за Кастилію. Після боротьби у 1127 році було укладено мирний договір у Томарі, за яким Альфонсо VII отримав Кастилію, відмовившись від області басків та домагань на Наварру. Того ж року завдав поразки португальській графині Терезі, яка визнали залежність від Кастилії.

Він був володарем енергійним, розважливим і справедливим, наполегливим вояком з маврами і щедрим покровителем церкви, зокрема сприяв розбудові монастирів цистерціанців у Леоні та Кастилії.

У наступні роки (особливо після смерті Альфонса I Арагонського) його могутність постійно зростала. Альфонсо VII вимушений був боротися із самостійністю кастильських і леонських грандів. 1130 року він вступив у війну з португальським графом Афонсу I, який відмовлявся визнати владу короля.

У 1134 після смерті короля Альфонсо Арагонського вступив у боротьбу за спадок останнього. Проте Альфонсо VII зумів зайняти лише міста Ла-Ріоха і Сарагоса. Того ж року змусив визнати свою зверхність королів Наварри і Арагону.

Імператор

26 травня 1135 року Альфонсо VII прийняв титул імператора Іспанії в Леоні^[4]. Всі християнські правителі Пірейнського півострова склали йому присягу на вірність — арагонський король Раміро ІІ, наваррський король Гарсія IV, барселонський граф Рамон-Беренгер IV, тулузький граф Альфонс Журден, монпельєський граф Вільгельм VI, і навіть сарагоський емір Абдул Малік. Лише португальський граф Афонсу не здійснив омажу^[4].

1137 року Альфонсо переміг португальського графа Афонсу, нав'язавши йому Туйський договір. Того ж року в м. Леоні збори-курія під головуванням короля вперше отримують назву кортеси.

У 1138 році під час походу проти маврів зумів захопити важливі фортеці Коріа та Ореха.

1143 року за Саморським договором Альфонсо VII визнав самостійність Португалії та королівський титул Афонсу І; натомість останній визнав свою зверхність від Альфонсо VII як імператора усієї Іспанії. Того ж року змушений був погодитися на об'єднання королівства Арагон та графства Барселона.

Він був першим з іспанських королів, що почав війни в Андалусії. 1144 році кастильське військо захопило Кордову і Хаєн, але у 1145 році король вимушений був відступити з Кордови. У 1146 році уклав союз із еміром ібн-Ганія з династії Альморавідів проти вторгнення загонів Альмогадів. У 1147 році після наполегливої облоги за підтримки Рамона Беренгера IV, короля Арагону, та французьких хрестоносців й генуезького флоту було захоплено важливе місто Альмерію. У 1150 році після смерті Гарсії IV, короля Наварри, поділив державу востаннє з Арагоном, отримавши частину Країни Басків та Біскайю. 1151 році визнав за Рамоном Беренгером IV на завоювання Валенсії та Мурсії.

Але в наступні роки наступ Кастилії було зупинено внаслідок вторгнення військ Альмогадів з Магрибу. Вони завдали кастильцям низку поразок у 1146 році. У 1147 році Альмогади на чолі із аль-Марійя захопили Альмерію, і Альфонсо VII нічого не зміг зробити для її звільнення. Але вже у 1148 році зайняв місто Тортоса.

Альфонсо VII помер 1157 року на перевалі Мурадуль в Сьєрра-Морено, повертаючись до Толедо з чергового походу. Заповіт короля також сприяв ослабленню християнських держав. Вмираючи, він поділив державу між своїми синами, залишивши синам: Санчо — Кастилію, Фердинанду — Леон.

Сім'я

Докладніше: Кастильський Бургундський дім

1. Дружина — Беренгарія, донька Рамона-Беренгера III, графа Барселони.

Діти:

Санчо (1134—1158), король Кастилії у 1157—1158 роках
Фернандо (1137—1188), король Леону у 1157—1188 роках
Рамон (1136)
Гарсія (1142-бл.1145)
Альфонсо (1144—1149)
Санча (1139—1179), дружина Санчо IV, короля Наварри
Констанс (1140—1160), дружина Людовика VII Капета, короля Франції

2. Дружина — Рихеза, донька Владислава II П'яста, великого князя Польщі

Діти:

Фердинанд (1153—1157)
Санча (1155—1208), дружина Альфонсо II, короля Арагона

3. Коханка — Гонтродо Перес

Діти:

Уррака (1133—1189)., дружина Гарсії IV, короля Наварри

4. Коханка — Уррака де Кастро

Діти:

Стефанія Альфонсо (між 1139 та 1148—1180), дружина Фернандо Родрігес де Кастро

Примітки

↑ Diccionario biográfico español — Real Academia de la Historia, 2011.
d:Track:Q41705771 d:Track:Q2720582
↑ Альфонсъ // Энциклопедический лексикон — СПб: 1835. — Т. 2. — С. 47–55.
d:Track:Q21282453 d:Track:Q4532135 d:Track:Q656 d:Track:Q106559748
↑ Pas L. v. Genealogics — 2003.
d:Track:Q19847329 d:Track:Q19847326
↑ ^а ^б Livermore 1947:62.

Джерела

хроніки, збірки документів

Lipskey G.E. The Chronicle of Alfonso the Emperor: A Translation of the Chronica Adefonsi imperatoris, with study and notes [Архівовано 1 квітня 2019 у Wayback Machine.]. Ph.D. dissertation, Northwestern University, 1972.

монографії

Reilly, Bernard F., The Kingdom of León-Castilla under King Alfonso VII, 1126—1157, University of Pennsylvania Press, 1998.
Recuero Astray, Manuel (2003). Alfonso VII, (1126—1157). Burgos: La Olmeda. p. 320. ISBN 84-89915-21-0.
Rafael Altamira, «La Spagna (1031—1248)», in «Storia del mondo medievale», vol. V, 1999, pp. 865—896
Livermore H.V. History of Portugal. Cambridge: University Press, 1947.