Само́рський до́говір (ісп. і порт. Tratado de Zamora) — міждержавна угода Леонського королівства та Португалії про припинення війни та визнання останньої королівством. Підписаний 5 жовтня 1143 року в , в кафедральному соборі міста Самора, леонським королем Альфонсо VII та португальським королем Афонсу І в присутності свідка, папського легата кардинала Гвідо да Віко. Укладанню договору передувало самовільне прийняття королівського титулу в 1139 році Афонсу І, що тоді був португальським графом; його коронація бразьким архієпископом Жуаном Пекуліаром, а також португальсько-леонська війна, що завершилася перемогою Афонсу в битві при Валдевеші 1141 року. Умови договору були такі:
Святий Престол визнав самостійність Португалії в Саморі, але визнання королівського титулу Афонсу І та його васалітету затягнулося. До 1179 року португальські державці та єпископи вели переговори з Римом. Вони закінчилися виданням Олександром III папської булли «Manifestis Probatum», в якій португальський монарх визнавався королем і васалом Святого Престолу.
Примітки
Джерела
- Mattoso, José (2014). D. Afonso Henriques. 2ª ed. Lisboa: Temas e Debates. ISBN 978-972-759-911-0
- O'Callaghan, Joseph F. (1983). A History of Medieval Spain. Cornell University Press. ISBN 0801492645.
- Lay, S. (2008). The Reconquest Kings of Portugal: Political and Cultural Reorientation on the Medieval Frontier. Springer. ISBN 9780230583139.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Саморський договір