PROFILPELAJAR.COM

Альфонс Доде
Альфонс Доде
фр. Alphonse Daudet
Ім'я при народженні	фр. Louis Marie Alphonse Daudet
Псевдонім	Piccolo
Народився	13 травня 1840; Нім, Прованс
Помер	16 грудня 1897 (57 років); Париж; ·сифіліс
Поховання	Пер-Лашез і Grave of Alphonse Daudetd
Громадянство	Франція
Місце проживання	Кламар
Діяльність	письменник, прозаїк, романіст, драматург, поет
Сфера роботи	translations from Occitand
Мова творів	французька
Роки активності	з 1859
Жанр	сатира, роман, п'єса, оповідання, поезія
Magnum opus	«Тартарен із Тараскона»
Членство	Немська королівська академіяd
Батько	Vincent Daudetd
Мати	Adeline Daudetd
Брати, сестри	Anna Daudetd, Ernest Daudetd і Henri Daudetd
У шлюбі з	Жюлі Доде
Діти	Леон Доде, Люсьєн Доде і Edmée Daudetd
Автограф
Нагороди	Jouy Prized (1875)
	Альфонс Доде у Вікісховищі
	Висловлювання у Вікіцитатах
	Роботи у Вікіджерелах

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Доде.

~~|Ukrcenter=~~ ~~|Примітки=~~

Альфонс Доде (фр. Alphonse Daudet; 13 травня 1840, Нім, Прованс, Франція — 16 грудня 1897, Париж) — французький романіст і драматург, автор яскравих оповідань з життя Провансу, творець знакового образу романтика і хвалька Тартарена з Тараскона.

Біографія

Народився у сім'ї власника невеликої фабрики шовкових тканин Вінсена Доде (1806—1875). У 1848 році батько збанкрутував, фабрику продали і сім'я переїхала в Ліон. Не маючи матеріальної можливості отримати вищу освіту, по закінченні середньої школи вступив на посаду помічника вчителя провінційного коледжу, але незабаром залишив це заняття і у віці сімнадцяти років разом зі старшим братом Ернестом переїхав до Парижа, щоб заробляти собі на життя журналістською працею. Цей період життя описаний в автобіографічному романі «Малюк» (Le Petit Chose, 1868).

З 1859 року почав співпрацювати з кількома газетами як репортер і театральний критик. У 1860 році був представлений герцогу де Морні, який займав пост президента Законодавчого корпусу Другої Імперії. У нього Доде отримав посаду одного з секретарів, що не завадило Альфонсу займатися журналістською і літературною діяльністю. На службі у де Морні Доде провів майже п'ять років, до самої смерті герцога в 1865 році.

У 1867 році молодий письменник одружився з Жюлі Аляр і став жити виключно літературною працею. У них було 3 дітей: Леон (1867—1942), Люсьєн (1878—1946), дочка Едме (1886—1937).

Письменник помер 17 грудня 1897 року в Парижі і був похований на цвинтарі Пер-Лашез.

Творчість

У період 1866-1868-х років регулярно друкувався в газетах з оригінальними ліричними новелами про природу і людей Провансу. В 1968 році окремою книгою вийшов з публікації текст першого роману «Малюк». В 1869 році раніше опубліковані новели вийшли окремою книгою «Листи з мого млина». Ці два твори принесли Доде славу і гроші.

З грудня 1869 року по березень 1870 року в газетах друкувався роман «Незвичайні пригоди Тартарена з Тараскона», який вийшов окремою книгою в 1872 році.

До 30 років Альфонс Доде став одним з найзнаменитіших французьких письменників, зблизився з колом провідних літераторів країни, подружився з Флобером, Золя, братами Гонкур і Тургенєвим, які того часу жили в Парижі.

Вихід у світ романів «Фромон молодший і Ріслер старший» (1874) і «Джек» (1876) викликав нову хвилю популярності.

Головні твори письменника, які принесли йому світову популярність, були написані протягом одного десятиліття (1866—1876), в наступні понад 20 років Доде майже щороку випускав по роману, більшість з яких хоча і не піднімалася до рівня його перших книг, але мала високі художні якості, що дозволяли відносити його до першої «п'ятірки» найбільших письменників Франції кінця XIX століття.

Вибрані твори

Романи

Le Roman du chaperon rouge, Michel Lévy, 1899
Le Petit Chose, Hetzel, 1866
Tartarin de Tarascon, 1872
Fromont jeune et Risler aîné, Le Bien Public, 1879
Jack, Dentu, 1874
Le Nabab, Charpentier, 1871
Les Rois en exil, Dentu, 1878
Sapho, Charpentier, 1881
Notes sur la vie, Charpentier, 1811

Збірки казок та оповідань

Lettres de mon moulin, 1870
Contes du lundi, 1873

Новели

Promenades en Afrique (Le Monde illustré, 27 грудня 1862)
La Mule du pape (Le Monde illustré, 3-10 січня 1863)
Le Bon Dieu de Chemillé qui n'est ni pour ni contre (légende de Touraine, L'Événement, 21 липня 1872)
Le Singe (L'Événement, 12 серпня 1872)
Le Père Achille (L'Événement, 19 серпня 1872)
Salvette et Bernadou (Le Bien public, 21 січня 1873)
Le Cabecilla (Le Bien public, 22 квітня 1873)
Wood'stown, conte fantastique (Le Bien public, 27 травня 1873)
La Dernière Classe

П'єси

La Dernière Idole, drame en un acte et en prose, avec Ernest Lépine. Paris, Театр Одеон, 4 лютого 1862. У репертуарі Комеді-Франсез з 1904 року.
Les Absents, musique de Poise. Paris, Opéra-Comique, 26 жовтня 1864.
L'Œillet blanc, avec Ernest Lépine. Paris, Théâtre-Français, 8 квітня 1865.
Le Frère aîné, avec Ernest Lépine. Paris, théâtre du Vaudeville, 19 грудня 1867
Lise Tavernier. Paris, théâtre de l'Ambigu, 29 січня 1872.
L'Arlésienne, pièce de théâtre en trois actes, d'après la nouvelle de Daudet, музика Жоржа Бізе. Paris, théâtre du Vaudeville, 1 жовтня 1872
Fromont jeune et Risler aîné, adapt. du roman de Daudet par Daudet et Belot. Paris, théâtre du Vaudeville, 16 вересня 1876
Jack, d'après le roman de Daudet. Paris, théâtre de l'Odéon, 11 січня 1881.
Le Nabab. Paris, théâtre du Vaudeville, 30 січня 1880.
La Petite Paroisse (1895), pièce en 4 actes et 6 tableaux, avec Léon Hennique, mise en scène André Antoine, théâtre Antoine, 21 січня 1901

Українські переклади

Іван Франко ініціював публікацію українською мовою романів Доде «Фромон молодший і Ріслер старший» (1883), «Набоб» (1885) і «Королі у вигнанні» (1897) у «Бібліотеці найзнаменитіших повістей». Він також переклав декілька оповідань Доде та зробив ґрунтовний аналіз його творчості у статтях «Життя і твори Альфонса Доде» (обидві — 1898). Окремі твори Доде українською переклали М. Чайченко (М. Грінченко), Василь Щурат, Осип Маковей, Софія Русова, М. Грушевська, С. Сердюк, Вадим Щербаківський, Б. Чорний, Аркадій Любченко, І. Сидоренко, Надія Гордієнко-Андріанова та інші. 1889 року Леся Українка пропонувала членам «Плеяди» перекласти роман Доде «Джек».

Література

Marc Andry, Alphonse Daudet, la bohème et l'amour. Paris: Presses de la cité, 1985.
Auriant, François Bravay, Le Nabab. Paris: Mercure de France, 1943.
Auriant, Le Double Visage d'Alphonse Daudet. Gouy : À l’écart, 1980.
Wanda Bannour, Alphonse Daudet, bohème et bourgeois. Paris: Perrin, 1990
Colette Becker (dir.), Permanence d'Alphonse Daudet : actes du colloque des 20, 21 et 22 mars 1997, Centre de recherches interdisciplinaires sur les textes modernes, coll. " RITM ", Université de Paris 10, 1997.
Georges Benoit-Guyod, Alphonse Daudet, son temps, son œuvre. Paris: Tallandier, 1947.
Jacques-Henry Bornecque, Les Années d'apprentissage d'Alphonse Daudet. Paris: Nizet, 1951.
Jules Caillat, Le Voyage d'Alphonse Daudet en Algérie. Alger: Carbonnel, 1924.
Ernest Daudet, Mon frère et moi, souvenirs d'enfance et de jeunesse. Plon, 1882.
Léon Daudet, Quand vivait mon père: souvenirs inédits sur Alphonse Daudet. Paris: Bernard Grasset, 1940.
Marie-Thérèse Jouveau, Alphonse Daudet, maître des tendresses. Berre L'Étang: Centre International de l'Écrit en Langue d'Oc, l996, 161 p. Онлайн pdf