PROFILPELAJAR.COM

	Алханов Алі Дадашевич; чеч. Алханов Ӏалу
	Алханов Алі Дадашевич
Прапор	Заступник міністра юстиції РФ
з 15 лютого 2007
Прапор	Президент Чеченської Республіки
5 жовтня 2004 — 15 лютого 2007
Попередник:	Ахмат Кадиров ; Сергій Абрамов (в.о.)
Наступник:	Рамзан Кадиров
Прапор	Міністр внутрішніх справ у Чеченській республіці
2003 — 2004
Попередник:	Руслан Цакаєв
Наступник:	Руслан Алханов
Ім'я при народженні:	рос. Алу Дадашевич Алханов
Народження:	20 січня 1957 (67 років); сел. Кіровський, Кіровський район, Талди-Курганська область, КазРСР, СРСР
Країна:	Росія
Релігія:	іслам; сунізм
Освіта:	Могилівський інститут МВС; Ростовська вища школа міліції
Ступінь:	кандидат юридичних наук
	Військова служба
Приналежність:	Росія, МВС Росії
Звання:	генерал-лейтенант міліції ; Дійсний державний радник РФ 1-го класу
Битви:	* Перша російсько-чеченська війна Битва за Грозний (1996); ; Друга російсько-чеченська війна;
Нагороди:	;
	Медіафайли у Вікісховищі

Алі (Алу́) Дада́шевич Алха́нов (чеч. Алханов Ӏалу; нар. 20 січня 1957 р., сел. Кіровський, Кіровський район, Талди-Курганська область, КазРСР, СРСР) — російський державний діяч. Заступник міністра юстиції Російської Федерації з 15 лютого 2007. Член Комісії з експортного контролю з 2008 ^[1]. Член Ради у справах козацтва при президенті Росії з 2010 р.^[2].

Президент Чеченської Республіки з 5 жовтня 2004 по 15 лютого 2007 року^[3].

Член Комісії з протидії спроб фальсифікації історії на шкоду інтересам Росії з 2009 по 2012.

Дійсний державний радник юстиції Російської Федерації 1 класу, генерал-лейтенант міліції у відставці, Кандидат юридичних наук.

Життєпис

Народився в Казахській РСР через кілька днів після скасування постанови про депортації чеченців. Виходець із тайпу Гендарганой^[4]. Незабаром після народження сина родина повернулася з депортації на батьківщину, в село Урус-Мартан.

Після закінчення школи в 1973 році Алханов працював у радгоспі. Служив у Радянській армії (1975-1977) в Південній групі військ, що дислокувалася на території Угорщини.

З 1979 року почав працювати в правоохоронних органах. Був співробітником і командиром лінійного відділення ОВС в Грозний (аеропорту Грозного), інспектором карного розшуку Північно-Кавказького управління внутрішніх справ на транспорті, старшим оперуповноваженим по боротьбі з наркоманією, начальником кримінальної міліції лінійного ОВС на станції "Грозний".

У 1983 закінчив школу транспортної міліції в Могильові (нині Могилівський інститут Міністерства внутрішніх справ Республіки Білорусь). У 1994 закінчив Ростовську вищу школу міліції за спеціальністю «правознавство».

З 1994 по 1997 – начальник Грозненського лінійного відділу внутрішніх справ на транспорті.

З 1997 по 2000 - старший оперуповноважений Мінераловодського відділення оперативно-розшукового управління Північно-Кавказького УВС на транспорті, начальником лінійного ОВС на станції м. Шахти Ростовської області.

У 2000 повернувся на службу до правоохоронних органів Чеченської Республіки.

З 2000 по 2003 – начальник Грозненського лінійного УВС на транспорті. Відновлював транспортну міліцію Грозного.

Під час Першої російсько-чеченської війни приєднався до федеральних військ і нагороджений орденом Мужності за захист Грозного під час його штурму бійцями ЧРІ. У квітні 2003 року призначений президентом республіки Ахматом Кадировим на посаду міністра внутрішніх справ. 10 листопада 2003 року Ахмат Кадиров вручив йому погони генерал-майора ^[5].

Президент Чеченської Республіки

Після вбивства Ахмата Кадирова 9 травня 2004 року, Алханов отримав підтримку Кремля на висування своєї кандидатури на пост президента. У серпні того ж року був обраний президентом Чечні. Вступив на посаду 5 жовтня 2004 року^[6]^[7].

У серпні 2006 Алханов перетворив Раду безпеки республіки на Раду економічної та громадської безпеки (РЕГБ). Керівником нової структури був призначений колишній перший помічник і родич Алі Алханова, Герман Вок (Ісраїлов) ^[8].

Алі Алханов спирався на підтримку батальйонів спецназу ГРУ «Захід» під командуванням Саїд-Магомеда Какієва та власну службу безпеки. Крім того, до групи його підтримки прийнято відносити місцеве керівництво з Урус-Мартана.

Протягом 2005 і 2006 років між Алу Алхановим і Рамзаном Кадировим посилювалося протистояння, яке досягло свого апогею на початку лютого 2007 року після подій, пов'язаних з відставкою секретаря РЕГБ Германа Вока ^[9].

15 лютого 2007 року президент Росії Володимир Путін прийняв відставку Алханова з посади президента Чечні.

Подальша кар'єра

У день відставки з посади голови Чечні Алханов був призначений заступником міністра юстиції Російської Федерації.

У квітні 2010 року обраний головою Комітету з етики Російського футбольного союзу (РФС) ^[10]. 10 серпня 2011 року подав у відставку у зв'язку із зайнятістю на державній службі ^[11]^[12].

Указом Президента Російської Федерації від 18 листопада 2019 року Алханова включено до складу Геральдичної ради при Президенті Російської Федерації ^[13].

Родина

Одружений, сини Сулейман (нар. 1981) та Ібрагім, дочка Таміла (нар. 1988) ^[14]^[15].

Нагороди

Державні

Медаль «За відвагу»
Подяка Президента Російської Федерації
Медаль «У пам'ять 300-річчя Санкт-Петербурга»
Медаль «За відзнаку в охороні громадського порядку»
Орден Мужності
Почесна грамота уряду Російської Федерації (20 січня 2007) - за великий особистий внесок у відновлення економіки та соціальної сфери Чеченської Республіки
Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (15 лютого 2007) — за великий внесок у соціально-економічний розвиток республіки, зміцнення російської державності та конституційного ладу
Орден Пошани (12 жовтня 2011) — за досягнуті трудові успіхи та багаторічну сумлінну роботу
Орден Олександра Невського (20 березня 2017) — за заслуги у справі державного будівництва, зміцнення законності та багаторічну сумлінну роботу